№ 201/2923/19
провадження 2/201/394/2020
14 лютого 2020 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
з секретарем Плевако О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» про витребування документів,
ОСОБА_1 12 березня 2019 року звернулася суду з позовом до відповідача КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» про витребування лікарських документів, позовні вимоги не змінювалися, але доповнювалися і уточнювалися. Позивач в своїх позовних вимогах та в ході судового засідання посилалася на те, що її дочка, громадянка Німеччини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , хворіла і проходила лікування в КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова», там же вона і померла; позивач стала вимагати перевірки якості надання медичної допомоги доньці після перевірки було складено Акт від 21 грудня 2018 року, позивач запросила у відповідача відповідну медичну документацію з карти хвороби її дочки, ці документи їй були надані і на підставі них вона звернулася до правоохоронних органів з заявою про вчинене кримінальне правопорушення, кримінальне провадження було відкрито і зараз проводиться досудове розслідування. Позивач звернулася до відповідача з питанням надання їй решти документів з медичної карти дочки, що стосуються вказаного акту від 21 грудня 2018 року, але в наданні цих документів їй було відмовлено, начеб то через лікарську таємницю. Позивач вважає вказане неправомірним, оскільки решта медичних документів з цієї ж картки надані їй відповідачем, в тому числі і вказаний акт (що не є таємницею), питання стосується особисто її дочки. Позивач вважає, що порушені її права. Зараз є спір за правильність висновків і лікування дочки, в добровільному порядку не вирішено, без вказаних документів цього з'ясувати неможливо. Позивач просила витребувати у відповідача для неї вказані документи, задовольнивши уточнений позов в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні з заявленими позовними вимогами не погодився, вказавши на те, при лікуванні і проведенні лікарських заходів стосовно дочки позивача все ними зроблено у відповідності до медичних законів і правил, порушень не було. Акт складено на підставі ретельно вивчених медичних документів і його копія надана позивачці. Все нею зроблено згідно вимог закону. Ніяких інших зобов'язань відносно позивача на себе не брали і не беруть, нічиїх прав не порушували і будь-якої шкоди не завдавали, на звернення позивача надавали своєчасно відповіді, витербувану нею документацію надали самостійно, запрошувані документи є лікарською таємницею. Позовні вимоги безпідставні, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Вислухавши пояснення позивача і представника відповідача, з'ясувавши думку сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.
В судовому засіданні встановлено, що дійсно дочка позивачки ОСОБА_1 , громадянка Німеччини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , хворіла і проходила лікування в КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова», там же вона і померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; позивач стала вимагати перевірки якості надання медичної допомоги її доньці, після перевірки було складено Акт комісійної перевірки від 21 грудня 2018 року, позивач запросила у відповідача відповідну медичну документацію з карти хвороби її дочки, ці документи їй були надані і на підставі них вона звернулася до правоохоронних органів з заявою про вчинене кримінальне правопорушення, кримінальне провадження було відкрито і зараз проводиться досудове розслідування. Позивач звернулася до відповідача з питанням надання їй решти документів з медичної карти дочки, що стосуються вказаного акту від 21 грудня 2018 року, але в наданні цих документів їй було відмовлено, начеб то через лікарську таємницю. Позивач вважає вказане неправомірним, оскільки решта медичних документів з цієї ж картки надані їй відповідачем, в тому числі і вказаний акт (що не є таємницею), питання стосується особисто її дочки. Позивач вважає, що порушені її права. Зараз є спір за правильність висновків і лікування дочки, без вказаних документів цього з'ясувати неможливо, в добровільному порядку його не вирішено і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.
Суд вважає позовну заяву підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…». Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом з'ясовано, що громадянка Німеччини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , хворіла і проходила лікування в КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова», там же вона і померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач ОСОБА_1 , мати ОСОБА_3 , стала вимагати перевірки якості надання медичної допомоги її доньці, після перевірки було складено Акт комісійної перевірки від 21 грудня 2018 року, позивач запросила у відповідача відповідну медичну документацію з карти хвороби її дочки, ці документи їй були надані, позивач звернулася до правоохоронних органів з заявою про вчинене кримінальне правопорушення, кримінальне провадження було відкрито і зараз проводиться досудове розслідування. Позивач звернулася до відповідача з питанням надання їй решти документів з медичної карти дочки, що стосуються вказаного акту від 21 грудня 2018 року, але в наданні цих документів їй було відмовлено, начеб то через лікарську таємницю. Позивач вважає вказане неправомірним, оскільки решта медичних документів з цієї ж картки надані їй відповідачем, в тому числі і вказаний акт (що не є таємницею), питання стосується особисто її дочки.
Статтею 3 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про звернення громадян» до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
У ст. 19 цього Закону визначені обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг.
У статтях 58, 59 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду по захист наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Так, статтею 5 Закону України «Про інформацію» визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Таким чином, відповіді на звернення громадян надаються органом, який його отримав і до компетенції якого входить вирішення порушених питань у письмовому вигляді в обумовлений законом строк у відповідності до вимог ст. 15, 20 Закону України «Про звернення громадян».
В матеріалах справи міститься звернення позивача до відповідача, яке отримане останнім та на яке була надана відповідь не по суті звернення: тобто документи не надані, що не заперечується відповідачем.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно із ст. 77-81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України на законодавчому рівні закріплені способи захисту цивільних прав та інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.
Особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Згідно із ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Положеннями ст. 15 ЦК України визначено, що судовому захисту підлягає лише порушене, оспорюване або невизнане право.
У даному випадку предметом спору є витребування документів, які були в тому числі підставою складання Акту комісійної перевірки від 21 грудня 2018 року, ця перевірка була проведена на вимогу саме позивача, медична документація картки хворої дочки позивачу до цього були надані безперешкодно і саме вивчення цих документів і викликало сумніви в правильності лікування та інш. дочки позивача, на звернення позивача до відповідача і департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської області вказані документи не надані, іншого способу захисту порушеного права та охоронюваного законом інтересу немає
Отже, статтями 15, 16, 18 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Суд може захистити цивільне право способом, що встановлений договором або законом.
Позивач надав до матеріалів справи письмові докази, які б підтверджували його правову позицію, а саме: звернення до позивача і департаменту охорони здоров'я, постанови і ухвали суду стосовно матеріалів кримінального провадження, копію медичної картки і акту перевірки; представник же відповідача не надав будь-яких доказів чи документів на спростування позиції позивача, чи правове обгрунтування їх позиції стосовно начебто правомірності не надання вказаних документів, не було ними доведено фактів неправомірних дій чи порушень з боку позивача; посилання на порушення вимог про лікарську таємницю належними доказами не доведено і доводи позивача не спростовано.
Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.
Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-які домовленості і зобов'язання стосовно відповідача по незаконним (з точки зору відповідача) діям відносно нього, предмета спору, а відповідач цього не довів, твердження представника відповідача про наявність будь-яких інших зобов'язань або неправомірності стосовно нього є припущенням.
Не може суд прийняти до уваги не визнання представником відповідача позову в частині його обгрунтованості, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджуються.
При таких обставинах суд вважає можливим позовну заяву задовольнити і зобов'язати відповідача надати позивачу вказані документи шляхом витребування у КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» для ОСОБА_1 із комплекту документів комісійної перевірки, на підставі яких було складено Акт комісійної перевірки КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» від 21 грудня 2018 року щодо якості лікування померлої дочки позивача - громадянки Німечиини ОСОБА_3 , а саме - 1) пояснювальну записку завідувача відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії № 1 (загального профілю) ОСОБА_4 , 2) рецензію на медичну картку стаціонарного пацієнта № Э9018 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , завідувача кафедра анестезіології та інтенсивної терапії ОСОБА_5 МОЗУ, доктора медичних наук професора ОСОБА_6 і доцента цієї кафедри, кандидата медичних наук Тютюнника А.Г., 3) реценцію на медичну картку стаціонарного пацієнта № Э9018 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , професора кафедри нервових хвороб та нейрохірургії ОСОБА_7 МОЗУ, експерта департаменту охорони здоров'я ДОДА зі спеціальністю «нейрохірургія», доктора медичних наук, професора ОСОБА_8 , заступника головного лікаря з хірургічної допомоги КЗ ДОКЛ ім. Мечникова ОСОБА_9 , доцента кафедри нервових хвороб та нейрохірургії ОСОБА_7 МОЗУ, кандидата медичних наук Передерко І.Г., завідувача відділення нейрохірургії хребта та спинного мозку КЗ ДОКЛ ім. Мечникова, кандидата медичних наук Кирпи Ю.І., а також стягнути з КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» на користь ОСОБА_1 сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп..
Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про витребування документів в такому вигляді ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 4, 15, 16 ЦК України, ст. 3, 4, 14, 15, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян», ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовну заяву задовольнити.
Витребувати у Комунальному закладі «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» для ОСОБА_1 із комплекту документів комісійної перевірки, на підставі яких було складено Акт комісійної перевірки КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» від 21 грудня 2018 року щодо якості лікування померлої дочки позивача - громадянки Німечиини ОСОБА_3 , а саме -
1) пояснювальну записку завідувача відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії № 1 (загального профілю) ОСОБА_4 ,
2) рецензію на медичну картку стаціонарного пацієнта № Э9018 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , завідувача кафедра анестезіології та інтенсивної терапії ОСОБА_5 МОЗУ, доктора медичних наук професора ОСОБА_6 і доцента цієї кафедри, кандидата медичних наук Тютюнника А.Г.,
3) реценцію на медичну картку стаціонарного пацієнта № Э9018 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , професора кафедри нервових хвороб та нейрохірургії ОСОБА_7 МОЗУ, експерта департаменту охорони здоров'я ДОДА зі спеціальністю «нейрохірургія», доктора медичних наук, професора ОСОБА_8 , заступника головного лікаря з хірургічної допомоги КЗ ДОКЛ ім. Мечникова ОСОБА_9 , доцента кафедри нервових хвороб та нейрохірургії ОСОБА_7 МОЗУ, кандидата медичних наук Передерко І.Г., завідувача відділення нейрохірургії хребта та спинного мозку КЗ ДОКЛ ім. Мечникова, кандидата медичних наук Кирпи Ю.І..
Стягнути з Комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» на користь ОСОБА_1 сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп..
Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення складено 14 лютого 2020 року.
Суддя -