Справа № 420/7797/19
14 лютого 2020 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву за вхід. №6735/20 від 14.02.2020 року про відвід судді Потоцької Н.В. по справі за позовом Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення витрат на навчання після звільнення з органів внутрішніх справ,-
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративний адміністративна справа за позовом Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 в якому позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_1 з відшкодування витрат за навчання після звільнення з органів внутрішніх справ протягом трирічного терміну перебування на службі після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України;
стягнути з ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Київським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 09.11.2007, ІПН НОМЕР_2 , на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади - Міністерства внутрішніх справ України, в особі Одеського державного університету внутрішніх справ (р/р 31254233100570, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 08571570) витрати пов'язані з його утриманням у Одеському державному університеті внутрішніх справ в сумі 54 542,33 грн. (п'ятдесят чотири тис. п'ятсот сорок дві грн. 33 коп.).
Ухвалою суду від 21.12.2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 262 КАС України.
Ухвалою суду від 20.01.2020 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду.
14.02.2020 року від представника відповідача адвоката Марченко Н.В. надійшла заява (вх. 36735/20) про відвід судді Одеського окружного адміністративного суду Потоцької Нінель Володимирівни.
В обґрунтування поданої заяви представник відповідача зазначила наступне.
Обґрунтовуючи дотримання позивачем строку звернення до суду, суд в ухвалі від 20.01.2020 зазначив, що відлік тримісячного строку звернення до суду розпочався для позивача з моменту прийняття Верховним Судом постанови від 30.10.2019 по справі №520/7326/16-ц.
Однак, в своїй заяві про поновлення строку (а/с. 44) позивач стверджував, що перебіг строку звернення до суду для нього розпочався з моменту виключення відповідача зі списків особового складу органів внутрішніх справ - тобто з 14.10.2013 (а/с. 26).
Чому така позиція позивача щодо початку перебігу строку звернення до суду із цим позовом є хибною, суд у своїх рішеннях не зазначив, натомість, замість позивача самостійно визначився з днем, коли, на думку суду, університет дізнався про порушення своїх прав.
Між тим, за вимогами ст. 122 КАС України день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод і інтересів, визначається саме особою, яка звертається до суду.
Самостійне визначення судом дня, коли позивач дізнався про порушення свого права не відповідає вимогам ст. 122 КАС України та свідчить про порушення судом принципів змагальності та диспозитивності адміністративного судочинства.
Крім того, відмовляючи в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду, суд не зазначив в ухвалі від 20.01.2020 мотивів, з яких він відхилив мої доводи про початок перебігу строку звернення університету до суду з 14.10.2013 та про відсутність у позивача поважних причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом.
Необгрунтовано визнавши поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду, в подальшому пославшись на те, що такий строк позивачем не пропущений, безпідставно назвавши позивача суб'єктом владних повноважень з метою збільшення для надуманого судом строку звернення до суду (3 місяці замість одного), самостійно встановивши нові обставини для відліку строку на звернення до суду, обходячи мовчанням доводи представника відповідача про початок перебігу строку звернення позивача до суду з 14.10.2013 та про відсутність у позивача поважних причин для поновлення такого строку, суддя Потоцька Н.В. тим самим проявила схильність до позивача та упередженість до відповідача.
Розглядаючи заяву про відвід головуючого судді Потоцької Н.В. у справі №420/7797/19, суд виходить з такого.
Підстави для відводу судді визначені частиною 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.
Відповідно до частини 3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України,
відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
08.02.2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», зокрема, в частині порядку розгляду відводів (самовідводів).
Так, за приписами ч. 3 ст. 40 КАС України встановлено, що питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
При цьому, ч. 4 цієї статті визначено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу (ч. 4).
Як зазначено в ухвалі про відкриття провадження по справі, провадження відкрито 21.12.2019 року в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 КАС України.
Відтак, розгляд справи здійснюється протягом 60 днів і закінчується 18.02.2020 року.
При цьому, ст. 262 КАС України передбачено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
Отже, розгляд справи по суті розпочався 20.01.2020 року.
Таким чином, заява про відвід від 14.02.2020 вхід.№6735/20 зареєстрована о 13 год. 44 хв., надійшла пізніше ніж за три робочі дні до закінчення строку розгляду справи, а тому питання про відвід вирішується судом, який розглядає справу, відповідно до ч.3 ст.40 КАС України.
Як визначає стаття 2 КАС України, однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово наголошував на важливості вищезгаданого принципу і його роль для дотримання процесуальних прав та інтересів учасників справ. При цьому, у справі «Циммерман і Штайнер проти Швейцарії» (п. 29 рішення ЄСПЛ від 13 липня 1981 року) ЄСПЛ зазначив, що тимчасове нагромадження невирішених справ не призводить до відповідальності Договірної держави, якщо вона оперативно вживає заходів для подолання такої надзвичайної ситуації. До методів, які визнані як тимчасово доцільні, ЄСПЛ відніс встановлення певної черговості розгляду справ, яка залежить не тільки від дати порушення справи в суді, а й ступеня її терміновості, важливості та, зокрема, з'ясування, яке значення для даної особи (осіб) має вирішення справи.
Вирішуючи заяву про відвід суд виходить з такого.
Частиною 4 статті 36 КАС України відокремлено підстави, які не можуть бути підставами для відводу. Це:
незгода сторони з процесуальними рішеннями судді;
рішення або окрема думка судді в інших справах;
висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Вказана норма статті є імперативною.
Імперативна норма - виражає в категоричних розпорядженнях держави чітко позначені дії й не допускають ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обов'язків суб'єктів. Інакше: імперативні норми прямо наказують правила поведінки.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.5 ст.242 КАС України).
Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 17.02.2019 року по справі № 855/35/19 сформував таку правову позицію:
«Пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України закріплює в якості однієї з основних засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Змагальність сторін і свобода у наданні ними суду своїх доказів не передбачає наявності у суду обов'язку беззаперечно приймати усі без виключення докази, заявлені учасниками справи, адже суд наділений свободою власного розсуду при вирішенні даного питання.
Тому, незгода учасника справи з процесуальним рішенням суду з приводу заявленого ним клопотання, не може слугувати беззаперечним доказом порушенням судом зазначених принципів здійснення правосуддя, а також свідченням упередженості чи необ'єктивності суду.», яка застосована і при розгляді заяви представника позивача адвоката Марченко Н.В. про відвід судді.
В рішеннях Великої Палати Верховного Суду та Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду у справах №523/5348/17 від 14.02.2018, №9901/573/18 від 09.08.2018 року, №826/23651/15 від 16.08.2018 року, №9901/673/18 від 01.10.2018 року, №800/445/16 від 18.10.2018 року, №855/379/19 від 01.09.2019 року неодноразово висловлювалась правова позиція щодо неможливості заявлення відводу з підстав, які не можуть бути підставами відводу.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 36, 39-40, 248, 256, 294 КАС України, суд,
Відмовити в задоволенні заяви за вхід. №6735/20 від 14.02.2020 року про відвід судді Потоцької Н.В.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Потоцька Н.В.