Справа № 947/1621/20
Провадження № 1-кс/947/1448/20
14.02.2020 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12019160000000841, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 11.09.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України, -
Як вбачається з поданого клопотання, слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019160000000841 від 11.09.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 11 вересня 2019 року до слідчого управління ГУНП в Одеській області від ОСОБА_5 надійшла заява, якою вона просить вжити заходів до осіб на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які займаються сутенерством та шляхом обману втягують осіб жіночої статі у зайняття проституцією.
При перевірці зазначеної заяви органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які дають підстави вбачати, що починаючи з вересня 2019 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений, ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою та спільно з ОСОБА_9 , та іншими, невстановленими досудовим розслідуванням особами, керуючись одним єдиним умислом та корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення, всупереч загально визнаним, охоронюваним моральним засадам суспільства, перебуваючи на території міста Одеси, займаються сутенерством, тобто здійснюють діяльність із зайняття проституцією особами жіночої статі у спеціально відведених місцях розпусти, використовуючи для цього приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та шляхом введення осіб жіночої статі у оману, під приводом надання можливості працевлаштування на високооплачувану роботу, використовуючи їх уразливий стан, втягують зазначених осіб у зайняття проституцією з метою отримання в подальшому від них матеріального прибутку, отриманого в результаті зайняття проституцією.
При цьому ОСОБА_9 , працюючи в якості оператора, приймає від клієнтів замовлення на надання повіями послуг сексуального характеру.
12.02.2020 слідчим СУ ГУНП в Одеській області проводився несанкціонований обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході обшуку було виявлено та вилучено зазначені у клопотанні банківські картки.
З метою забезпечення збереження вилученого майна, слідчий за погодженням з прокурором звертаються до слідчого судді з вказаним клопотанням про арешт майна.
Прокурор та слідчий в судове засідання не з'явилися, між тим від слідчого надійшла заява про розгляд поданого клопотання про арешт майна за її відсутності.
Власник майна в судове засідання не з'явився, згідно рапорту слідчого вказана особа виїхала за межі м. Одеси та на зв'язок не виходить.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, враховуючи положення ч. 1 ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з КонституцієюУкраїни та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавстваУкраїни і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальнадекларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.
При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
В судовому засіданні встановлено наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України, що підтверджується долученими до клопотання матеріалами у сукупності, з яких зокрема вбачається, що в рамках такого кримінального провадження про підозру за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України повідомлено ОСОБА_9 .
Так, згідно клопотання, досудове розслідування в рамках вказаного кримінального провадження здійснюється за фактом можливого зайняття сутенерством та втягнення осіб жіночої статі у зайняття проституцією, з метою подальшого отримання від них прибутку. Крім ОСОБА_9 , яка на теперішній час підозрюється у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, до можливих кримінально-протиправних дій може бути причетний також громадянин ОСОБА_8 .
За таких обставин, враховуючи, що в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 було виявлено та вилучено банківські картки, на які могли перераховуватися грошові кошти від діяльності, правомірність здійснення якої на теперішній час перевіряється в рамках розслідування даного кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання про відповідність таких банківських карток критеріям речових доказів, передбачених ч. 1 ст. 98 КК України, оскільки останні можуть зберігати відомості на підтвердження факту та обставин ймовірного вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України.
За таких обставин, враховуючи правові підстави для арешту майна, можливість використання як доказів вилученого майна в рамках кримінального провадження на підтвердження факту та обставин можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України, з огляду на засади розумності та пропорційності арешту майна завданням кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність задоволення поданого клопотання.
Таким чином, керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12019160000000841, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 11.09.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України - задовольнити.
Накласти арешт, на банківську картку НОМЕР_1 та банківську картку НОМЕР_2 , які були вилучені за місцем мешкання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 .
Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1