Єдиний унікальний № 500/4580/14-к
Провадження № 1-в/946/44/20
про звільнення засудженого від відбування покарання
у зв'язку із закінченням іспитового строку
14 лютого 2020 року м. Ізмаїл
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_3 ,
представника органу з питань пробації - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ізмаїл справу подання інспектора Ізмаїльського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області про звільнення від основного покарання на підставі ст. 78 ч. 1 КК України відносно
ОСОБА_5 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізмаїл Одеської області, українця, громадянина України, що має середньо-спеціальну освіту, не працюючого, холостого, раніше не судимого, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1
засудженого вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30 липня 2014 року за ч. 2 ст. 307 КК України, яким затверджена угода від 07 липня 2014 року між прокурором Ізмаїльської міжрайонної прокуратури юристом 1 класу ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_5 про визнання винуватості у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді позбавленні волі на строк 5 (п'ять) років в кримінально-виконавчій установі, на підставі ст. 75 КК України від покарання звільнено з випробувальним терміном 3 (три) роки, з покладанням додаткових обов'язків передбачених ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально виконавчої системи
Вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30 липня 2014 року за ч. 2 ст. 307 КК України, яким затверджена угода від 07 липня 2014 року між прокурором Ізмаїльської міжрайонної прокуратури юристом 1 класу ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_5 про визнання винуватості у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді позбавленні волі на строк 5 (п'ять) років в кримінально-виконавчій установі, на підставі ст. 75 КК України від покарання звільнено з випробувальним терміном 3 (три) роки, з покладанням додаткових обов'язків передбачених ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально виконавчої системи.
Представник органу з питань пробації в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_5 з 05.09.2014 року перебуває на обліку в Ізмаїльському міськрайонному відділі філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області.
27.02.2015 року за викликом ОСОБА_5 з'явився та був постановлений на облік в Ізмаїльському міськрайонному відділі з питань пробації філії Державної установи «Центр робації» в Одеській області, йому було роз'яснено порядок та умови відбування покарання про що він власноруч розписався.
05.01.2015 року ОСОБА_5 не з'явився на реєстрацію без поважних причин, чим не виконав обов'язок суду періодично з'являтися на реєстрації до (кримінально-виконавчої інспекції) уповноваженого органу з питань пробації та не надав документів підтверджуючий поважні причини неявки, про що, 06.01.2015 року було винесене перше письмове попередження та повторно роз'яснено порядок та умови відбування покарання під підпис.
04.01.2016 р. ОСОБА_5 до Ізмаїльського МРВ з питань пробації знов не з'явився на реєстрацію без поважних причин, чим не виконав обов'язок суду періодично з'являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, про що 05.01.2016 року йому було винесене друге письмове попередження і повторно роз'яснено порядок та умови відбування покарання під підпис.
Під час відбування покарання з випробуванням 21.02.2017 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12017160150000432 від 25.04.2017 р. направлено в суд з обвинувальним актом.
Згідно останнього повідомлення Ізмаїльського міськрайонного суду від 17.01.2020 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 станом на 17.01.2020 року не розглянута.
Згідно інформації Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області від 18.07.2019 року, засуджений ОСОБА_5 оголошений в розшук, відносно якого заведено ОРС «Розшук» № 039184 від 22.02.208 року. Розшукується згідно матеріалів зі слідчого відділу Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 15- ч.3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України за матеріалами кримінального провадження №12017160150000432 від 19.02.2017 року.
В судовому засіданні представник органу з питань пробації подання про звільнення засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку підтримала та просила його задовольнити, пояснила, що засуджений ОСОБА_5 за весь час іспитового строку до Ізмаїльського МРВ з питань пробації за викликами для надання письмових пояснень з'являвся періодично, покладені на нього судом обов'язки виконав, також з ним була проведена соціально- виховна робота.
Прокурор Ізмаїльської місцевої прокуратури ОСОБА_3 в судовому засідання підтримав подання інспектора про звільнення засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку та не заперечував проти його задоволення.
Засуджений ОСОБА_5 викликався належним чином, в судове засідання не прибув.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що подання представника органу з питань пробації підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Як зазначено ч. 2 ст. 2 КК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Згідно приписів ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, до її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Так, ЄСПЛ у своєму рішенні від 22.04.2010 року у справі «Фатуллаєва проти Азербайджану» зазначив, що презумпція невинуватості, втілена в п.2 ст. 6 Конвенції, є одним із аліментів справедливого кримінального судочинства, що забороняє передчасне висловлювання як самим судом, так і представниками інших органів влади думки, що особа, яка «обвинувачується у кримінальному злочині», є винною до того, як це доведено в законному порядку. ЄСПЛ послідовно дотримується підходу, відповідно до якого принцип презумпція невинуватості порушується, якщо судове рішення або твердження офіційної особи щодо особи, яка обвинувачується в скоєнні кримінального злочину схиляє до думки про те, що вона винна до того, як її винуватість була встановлена в законному порядку. Аналогічні порушення було констатовано у справах «Шагін проти України», «Грабчук проти України» та інших.
Окрім того, в справі Barberа, Messeque et Jabardo v. Spain суд зазначив, що «п. 2 ст. 6 вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного».
У відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суду застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права»
Так, у ч.1 ст. 11 Загальної декларації прав людини зазначається, що кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися невинною доти, поки її винність не буде встановлена в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, при якому їй забезпечують усі можливості для захисту.
Згідно з п.2 ст. 14 Міжнародного акту про громадянські і політичні права кожен обвинувачений у кримінальному злочині має право вважтися невинним, поки винність його не буде доведено згідно із законом. Аналогічні норма міститься у п.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Таким чином, на підставі викладеного та вивчивши надані суду матеріали, заслухавши думку прокурора, інспектора представнику органу з питань пробації, суд вважає, що подання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 78 ч. 1 КК України, ст. 537, 539 КПК України, суд
Подання інспектора Ізмаїльського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області - задовольнити.
ОСОБА_5 від покарання призначеного вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30 липня 2014 року за ч. 2 ст. 307 КК України, яким затверджена угода від 07 липня 2014 року між прокурором Ізмаїльської міжрайонної прокуратури юристом 1 класу ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_5 про визнання винуватості у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді позбавленні волі на строк 5 (п'ять) років в кримінально-виконавчій установі, на підставі ст. 75 КК України від покарання звільнено з випробувальним терміном 3 (три) роки, з покладанням додаткових обов'язків передбачених ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально виконавчої системи - звільнити.
На ухвалу може бути подана апеляція до Апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом 7 діб з моменту проголошення.
Суддя
Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_1