Ухвала від 12.02.2020 по справі 484/3938/16-к

Справа № 484/3938/16-к

Номер провадження 1-кп/473/25/2020

УХВАЛА

Іменем України

"12" лютого 2020 р.Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську кримінальне провадження № 12016150110002756 за обвинуваченням ОСОБА_9 , в скоєні злочинів, передбачених ч.3 ст.186, ч.3 ст.187, ч.1 ст.152 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 , обвинуваченого в скоєні злочинів, передбачених ч.3 ст.186, ч.3 ст.187, ч.1 ст.152 КК України.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_8 просила визнати очевидно недопустимими доказами відомості, які містяться в поясненнях свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відмовити стороні обвинувачення в досліджені цих доказів в судовому засіданні..

Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_6 просили дане клопотання задовольнити.

Прокурор проти задоволення даного клопотання заперечував, так як воно є необгрунтованим.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисників, суд приходить до такого.

Відповідно до вимог ст.89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Відповідно до ст. 85 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому КПК України.

Відповідно до ч.1 ст..41 КПК України оперативні підрозділи Національної поліції здійснюють слідчі (розшукові) дії за письмовим дорученням слідчого, прокурора. Згідно ч.2 ст.41 КПК України співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою.

В судовому засіданні було встановлено, що під час досудового розслідування допит свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 проводився оперуповноваженим Первомайського ВП ГУНП ОСОБА_13 , свідок ОСОБА_12 оперуповноваженим Первомайського ВП ГУНП, прізвище якого в протоколу допиту не зазначено.

В матеріалах кримінального провадження будь-які докази надання оперуповноваженим письмового доручення слідчого, прокурора про допит даних осіб як свідків відсутні, отже ці особи - оперуповноважені Первомайського ВП ГУНП не були уповноважені на допит вищевказаних осіб, як свідків.

Отже допити зазначених осіб проведені в порушенні норм кримінального процесуального кодексу.

Звідси, суд вважає клопотання захисника ОСОБА_8 обґрунтованим та підлягаючим задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.87-89, 372 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_8 про визнання очевидно недопустимими доказами відомостей, які містяться в поясненнях свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , задовольнити.

Визнати відомостей, які містяться в поясненнях свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , очевидно недопустимими доказами.

Відмовити в клопотанні прокурора в допиті свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 в судовому засіданні.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3