415/8530/19
2-з/415/7/20
13 лютого 2020 року м. Лисичанськ
Суддя Лисичанського міського суду Луганської області Луньова Д.Ю. розглянувши клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бондарєвої Валерії Валеріївни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Територіального сервісного центру МВС № 4444 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, визнання права власності на транспортний засіб та витребування майна з чужого незаконного володіння, -
В провадженні Лисичанського міського суду Луганської області перебуває цивільна справа за позовною ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Територіального сервісного центру МВС № 4444 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, визнання права власності на транспортний засіб та витребування майна з чужого незаконного володіння. Питання щодо відкриття провадження не вирішено попереднім складом суду. Ухвалою суду від 13.02.2020 р. вищезазначену цивільну справу прийнято до провадження судді Луньової Д.Ю. та призначено підготовче засідання.
12.02.2020 р. з Луганського апеляційного суду згідно постанови від 27.01.2019 р. повернуто для продовження розгляду матеріали апеляційної скарги представника позивача на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області про відмову в забезпеченні позову від 23.10.2019 р.
Як вбачається з клопотання про забезпечення позову від 09.10.2019 р. представник позивача просить суд вжити заходи позову шляхом накладення заборони відчуження на транспортний засіб DAEWOO LANOS TF69Y, 2008 року, номер шасі VIN - НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 до вирішення справи по суті. Предметом спором у даній справі, як зазначає представник є транспортний засіб DAEWOO LANOS TF69Y, 2008 року, номер шасі VIN - НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 . В обгрунтування необхідності зазначено, що існує вірогідність відчуження даного майна Відповідачем 2 третім особам.
Ознайомившись із заявою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Болдарєвої В.В. про забезпечення позову, суддя дійшов наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом, яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Стаття 151 ЦПК України передбачає, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником та повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. (що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в ухвалі від 20.08.2018 у справі № 917/1390/17).
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам , на забезпечення яких він вживається; оцінка такої відповідності здійснюється з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Таким чином, клопотання про забезпечення позову не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, а саме заявник не обґрунтовує в клопотанні необхідності забезпечення позову; в клопотанні не зазначено ціну позову, про забезпечення якого просить заявник. Крім того, в клопотанні невмотивовано ризики знищення або відчуження спірного майна, не зазначено відомості щодо власника та інші відомості, необхідні для забезпечення позову.
Відповідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 ЦПК України, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про повернення клопотання про забезпечення позову заявнику.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153, 260, 261 ЦПК України, суддя, -
Клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бондарєвої Валерії Валеріївни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Територіального сервісного центру МВС № 4444 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, визнання права власності на транспортний засіб та витребування майна з чужого незаконного володіння - повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею в порядку передбаченому ч. 2 ст. 261 ЦПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду, з врахуванням вимог п. 15.5) Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя: Д. Ю. Луньова