13 лютого 2020 року м. Кремінна
Справа № 415/2599/19
Провадження № 2/414/60/2020
Кремінський районний суд Луганської області в складі:
головуючого судді Акулов Є.М.,
секретаря судового засідання Дегтяренко Т.В.,
за участі
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника органу опіки та піклування
Кремінської районної державної адміністрації Мельник С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду у м. Кремінна, за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Лисичанської міської ради, представника органу опіки та піклування Кремінської районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому зазначив, що він з відповідачем є батьками доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Лисичанського міського суду від 21 лютого 2018 року шлюб між ними розірвано. Спільне життя з відповідачем не склалось із-за відсутності взаєморозуміння і поваги взаємної любові, подружня зрада з боку відповідачки. Після розірвання шлюбу донька залишилася бути зареєстрованою з позивачем за адресою АДРЕСА_1 в будинку, що належить позивачу на підставі договору купівлі - продажу житлового будинку від 06 грудня 2008 року, реєстр № 3283.
Відповідач ніде не працює, мешкає разом зі своїм співмешканцем та дитиною в орендованому будинку. Раніше, коли дитина проживала із ним,то вона відвідувала ДНЗ « Колосок». В цей час дитина садок не відвідує.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Лисичанської міської ради від 19.01.2018 р. позивачу визначені часи для участі у вихованні доньки щотижнево з 11.00 год. суботи до 15 год. неділі за місцем проживання батька. Стверджує, що донька при перебуванні у нього вдома скаржиться на образи зі сторони матері. Донька при відвідуванні батька не хоче повертатися до матері. Оскільки він має самостійний стабільний дохід, працює в ВП « шахта ім. Д. Ф. Мельникова» на посаді ГРОЗ , має заробітну плату у середньому 8000 і грн. позитивно характеризуюся за місцем роботи та в побуті, не перебуває на обліку в наркологічному та психіатричному диспансері просив про визначення місця проживання дитини з батьком. При цьому посилався, що визначення місця проживання не є розлученням з матір'ю, оскільки батько не перешкоджає матері у вихованні дитини, зустрічам з нею, проведенням вихідних та святкових днів разом з донькою. Але вважав, що проживання дитини з батьком є пріоритетним для її гармонійного розвитку, моральної та матеріальної забезпеченості.
В обгрунтування позову таклж вказав, що натепер відповідач мешкає з іншим чоловіком, в сім"ї, де зі слів дитини, її ображають, в тому числі, наказують «лозиною», тобто застосовується до дитини фізичне насильство. Позивач має намір всіма засобами захистити свою дитину. Тому просить визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та передати дитину батькові.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги щодо визначення місця проживання доньки разом із батьком підтримав та просив задовольти у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Надав довідки з нового місця роботи. Вказав, що зараз підприємство не працює, він також.
Відповідач у судовому засіданні у задоволенні позову просила відмовити, посилаючись на викладене у відзиві на позовну заяву, в якому вказала, що не визнає, викладені позивачем у позові обставини, оскільки вони є надуманими та викривленими позивачем на свою користь.
Натепер вона мешкає із чоловіком, з яким вона налагодила гармонійні сімейні відносини. У житлі забезпечено всі необхідні умови для належного проживання та виховання дитини.
Вона має достатній дохід для належного утримання дитини та себе, який складає на менше 10000 гривень на місяць. Її самозайнятість у сфері особистого фермерського господарства забезпечує стабільній дохід від такої діяльності.
Дитина доглянута, забезпечена усім необхідним для її проживання та виховання, її вид діяльності дозволяє достатньо часу приділяти вихованню доньки.Дитина не відвідує дитячий садок, проте достатньо часу проводить із нею.Мешкають вони у власному будинку, який належить їй на праві приватної власності, хоча донька зареєстрована в житловому будинку, надлежному її колишньому чоловіку.
Доводи позивача щодо застосування до дитини фізичних методів виховання, насильства не відповідають дійсності та не підтверджено позивачем жодним доказом.Зі свого боку вказалаЮ що колишній чологвік є агресивною людиною, своєю антисоціальною поведінкою неодноразово наносив моральну шкоду, застосовував насилля, у тому числі фізичне, не тільки стороннім особам, а і їй та дитині. Постановою Лисичанського міського суду від 01.03.2019 року у справі № 415/1133/18 позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 173 КУпАП.
Позивач не дотримується визначених умов побачень з донькою. Неодноразово він забирав дитину, потім залишав доньку на сторонніх осіб, а сам їхав на роботу.
Рішенням органу опіки та піклування м. Лисичанська визначено місце проживання дитини з нею.
Їй не зрозуміло, яким чином, у який спосіб позивач може забезпечити більш краще виховання дитини.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування Лисичанської міської ради в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник третьої особи -органу опіки та піклування Кремінської районної державної адміністрації надав висновок щодо доцільності визначення місця проживання дитини з матір" Ю , підтвердивши тим самим попередньо наданий висновок органу опіки та піклування Лисичанської міської ради.
Свідок позивача ОСОБА_5 , учасник церкви свідків йогови в судовому засіданні вказав, що позивач облаштував свій будинок, він ходить на збори до церкви, приводив дитину, дитина постійно чисто одягнена.
Свідки відповідача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні вказали, що знають як позивача так і відповідача, сім'я працьовита. Позивач часто сварився на дитину в їх присутності, ображав відповідачку в присутності дитини.
Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони з 10.09.2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Лисичанського міського суду від 21 лютого 2018 року шлюб між ними розірвано (а.с.6).
У період шлюбу в них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а. с. 5 )
Згідно із довідкою № 6913 від 19 березня 2019 року виданою Лисичанською міською радою Луганської області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована з батьком за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7).
Згідно висновку органу опіки та піклування Лисичанської міської ради № 351/01-16 від 19.01.2018 визначена можливість безперешкодного спілкування ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 щотижнево кожної суботи з 11 години до 15 години неділі за місцем проживання батька (а.с.8).
Відповідно до довідки № 11 від 22.05.2019 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відвідувала ясла-садок «Колосок» з 19.06.2017 року по грудень 2017 року (а.с.46).
Відповідно до довідки № 224 від 06.08.2019 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відвідує ДНЗ «Барвінок» з 15.01.2018 року. Вихованням дитини займається мати (а.с.70).
Згідно висновків поліції від 03.03.2017 року, 23.11.2017 року, 14.02.2018 року, 26.06.2018 року позивач неодноразово влаштовував сварки в дитячому садочку, який відвідує його донька та сімейні сварки з колишньою дружиною (а.с.47-51).
Згідно висновку органу опіки та піклування Лисичанської міської ради № 2681/01-16 від 20.06.2019 орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з матір'ю ОСОБА_2 (а.с.31-32).
Як слідує із висновку органу опіки та піклування Кремінської районної державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини, №17-2/454 від 12 лютого 2020 року, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з матір'ю ОСОБА_2 (а. с. 116-118).
Вирішуючи позовні вимоги, суд враховує наступні приписи законодавства.
Згідно із ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Частиною 4 ст.29 ЦК України, визначено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, що проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
За змістом частин 4,5 ст. 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до ч.2 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ст.9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.
Статтею 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Положеннями принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року встановлено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості ; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини не має розлучатися зі своєю матір'ю.
Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.
Підсумовуючи наведене, захищаючи права та інтереси дитини, суд приходить до висновку, що слід визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_2 , важаючи заслуговуючими на увагу висновки органів опіки та піклування, як попередній м. Лисичанська так і теперішній.
За наведених обставин, суд не приймає до уваги посилання позивача на нібито неналежні умови, в який мешкає дитина, та щодо неналежного виконання матір"ю своїх батьківсьих обов"язків щодо дтитини, застосування насильства, позаяк позивачем не надано жодного належного, допустимого та достатнього доказу цього.
Тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволення не підлягають.
При цьому, суд звертає увагу на те, що батько дитини - позивач ОСОБА_1 , не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, може проявляти турботу відносно дитини та приймати участь у її вихованні, реалізувавши свої права шляхом виконання домовленості з матір'ю дитини, або щодо встановленого в рішенні органу опіки та піклування, обов"язкового для обох батьків, часу спілкування з дитиною, чи за судовим рішенням.
За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, підстави для стягнення судового збору з відповідача відсутні.
Керуючись ст. 29 ЦК України, ст155,161 СК УКраїни, 11,14 Закону України «Про охорону дитинства», ст 2, 4, 5, 10-13, 76-83, 258,259,263,264,265,268, 273, 352, 355 Цивільного процесуального кодексу, суд,
Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Лисичанської міської ради, орган опіки та піклування Кремінської районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини
Рішення суду може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Кремінський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в тому ж порядку і в той же строк з дня отримання його копії.
Суддя: Є.М. Акулов