31.01.2020 Справа №607/1551/20
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Тернополі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_5 погоджене заступником начальника відділу прокуратури Тернопільської області - прокурором ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному проваджені № 12019210000000235,-
встановив:
Слідчий СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_5 в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019210000000235 від 11.06.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст.307, ч. 1, 2 ст. 309, ч. 2 ст. 345 КК України, звернувся до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з клопотанням про арешт майна.
Слідчий ОСОБА_5 , будучи повідомленим про дату та час судового засідання в порядку ст. 135 КПК України, на судовий розгляд не прибув, про причини не повідомив, про те відповідно до ст.172 КПК України його неявка не перешкоджає судовому розгляду.
Адвокат ОСОБА_3 не заперечив щодо розгляду клопотання без участі слідчого.
У клопотанні зазначено «У провадженні СУ ГУНП в Тернопільській області перебуває кримінальне провадження № 12019210000000235 від 11 червня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 307, ч. 1, 2 ст. 309, ч. 2ст. 345 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що група осіб за попередньою змовою займається незаконним збутом наркотичних засобів та психотропних речовин на території м. Тернопіль та Тернопільської області.
У вчиненні кримінальних правопорушень обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Ковель Волинської області, українець, громадянин України, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , якому 24 січня 2020 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України.
Дії ОСОБА_7 кваліфікуються, в тому числі, за ч. 2 ст. 307 КК України - незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин, вчинене за попередньою змовою групою осіб, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Окрім цього, встановлено, що:
- згідно інформаційної довідки від 27.01.2020 року № 197834831, ОСОБА_8 на праві приватної власності належить квартири АДРЕСА_2 (на підставі свідоцтва про право власності від 20.10.2006 року серії НОМЕР_1 , виданого міським бюро технічної інвентаризаціїм. Тернополя).
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Ураховуючи вищевикладене, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, виникла необхідність у накладенні арешту на квартири АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, матеріалами кримінального провадження не встановлено».
Адвокат ОСОБА_3 заперечив щодо задоволення клопотання слідчого, посилаючись на та що майно не яке слідчий просить накласти арешт відповідно до додатку до Кримінального кодексу України який визначає перелік майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком не може бути арештованим.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши думку підозрюваного та його захисника слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно із нормами ч.2 ст. 170 КПК України Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Враховуючи те, що дії ОСОБА_7 кваліфікуються, в тому числі, за ч. 2 ст. 307 КК України - незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин, вчинене за попередньою змовою групою осіб, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
З огляду на те, що додаток до КК України, що визначав перелік майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком, 05.10.2016 втратив чинність.
Оцінивши доводи слідчого викладені у клопотанні з додатками, слідчий суддя відзначає обґрунтованість та підставність клопотання.
Враховуючи вищевикладене та те, що для забезпечення мети кримінального провадження вбачається необхідність у накладенні арешту на майно вказане у клопотанні слідчого, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 170, 172, 173, 174 КПК України, слідчий суддя,-
постановив:
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , а саме: квартири АДРЕСА_2 (на підставі свідоцтва про право власності від 20.10.2006 року серії НОМЕР_1 , виданого міським бюро технічної інвентаризації м. Тернополя).
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_5 та зобов'язати повідомити заінтересованих осіб про накладення арешту.
Згідно ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково, якщо буде доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою при оголошенні ухвали протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1