Справа №127/33775/19
Провадження № 2-а/127/600/19
12.02.2020 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого-судді Клапоущака С.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Кучеренко Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора поліції 3-го батальйону 2-ї роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Чеченіна Віталія Станіславовича про скасування постанови серії ЕАК №1822452 від 04 грудня 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора поліції 3-го батальйону 2-ї роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Чеченіна В.С. про скасування постанови серії ЕАК №1822452 від 04 грудня 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності.
В обгрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що згідно з постановою серії ЕАК №1822452 від 04 грудня 2019 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 425 гривень за те, що він 04 грудня 2019 року о 10.26 год. в Дніпропетровській області, Новомосковському районі, на автодорозі М-29, 159 км, керуючи транспортним засобом марки «Mersedes - Benz ML 350», номерний знак НОМЕР_1 , при вимушеній зупинці працівниками поліції не ввімкнув аварійно-світлову сигналізацію, чим порушив п. 9.9 «б» Правил дорожнього руху України. Вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною з наступних підстав.
Так, під час безпідставної зупинки співробітниками поліції, він не керував транспортним засобом «Mersedes - Benz ML 350», номерний знак НОМЕР_1 , як зазначено в оскаржуваній постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності, він керував транспортним засобом марки «DAF», номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом «KOGEL», номерний знак НОМЕР_3 . Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч. 2 ст. 283 КУпАП, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Отже, відомості про транспортний засіб, яким він керував, не вказані, крім того, транспортний засіб, на який було зафіксовано правопорушення, також не визначено у постанові. Таким чином, постанова у справі про адміністративне правопорушення складена з порушенням норм ст. 283 КУпАП, а тому не може вважатися належним доказом та такою, що відповідає чинному законодавству у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та підлягає скасуванню. Він не порушував правил дорожнього руху і ввімкнув світлову сигналізацію, про що повідомив відповідача, однак останній жодним чином не відреагував. Отже, позивач вважає, що відповідач неправомірно виніс оскаржувану постанову про вчинення адміністративного правопорушення.
Крім того, при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем були грубо порушені норми ст.ст. 245, 268, 280 КУпАП. Відповідач розглянув справу та притягнув його до адміністративної відповідальності за відсутності доказів вчинення ним правопорушення, за відсутністю доказів його вини, упереджено, оскільки не взяв до уваги його пояснення, не дослідив обставин справи в сукупності, позбавив можливості його скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП. Крім того, позивач звертає увагу суду, що відповідно до п. 9.1 ПДР України, увімкнення аварійної сигналізації, відноситься до попереджувальних сигналів. Пунктом 9.2 вказаних Правил встановлено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроювання, поворотом або розворотом. Згідно з п.п. «б» п. 9.9 ПДР України аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар. Крім того, позивач зазначає, що водії не можуть бути піддані відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП за не ввімкнення аварійної світлової сигналізації у випадках, передбачених п. 9.9 ПДР України, оскільки їх дії підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 125 КУпАП (інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, які тягнуть за собою попередження). Позивач просить скасувати постанову серії ЕАК №1822452 від 04.12.2019, складену інспектором 2-ї роти 3-го батальйону УПП в Дніпропетровській області Чеченіним В.С., як необґрунтовану та винесену з порушенням чинного законодавства.
20 грудня 2019 року Вінницьким міським судом Вінницької області даний позов був прийнятий до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 24 грудня 2019 року.
Відповідно до ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 17 січня 2020 року підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено адміністративну справу до судового розгляду на 12 лютого 2020 року.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 В.С. - Марченко А.О. у судове засідання не з'явився, у своїх письмових поясненнях просив справу розглянути у його відсутність, а також зазначив, що законодавством, як виключення, передбачено процедуру скороченого провадження при притягненні особи до адміністративної відповідальності, під час якої фіксація адміністративного правопорушення, розгляд справи і накладення адміністративного стягнення на правопорушника відбувається безпосередньо на місці його вчинення. На відеозапису з нагрудного відеореєстратора зафіксовано інкриміноване позивачу правопорушення, а саме не ввімкнення світлової сигналізації під час зупинки працівниками поліції. Розгляд справи відносно позивача проводився згідно чинного законодавства, позивачу роз'яснені його права відповідно до ст. 268 КУпАП, а тому просив у задоволенні позову відмовити.
Згідно з ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. 1 та ч. 2 ст. 7 КУпАП); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Як вбачається із оскаржуваної постанови, позивач 04 грудня 2019 року о 10.26 год. в Дніпропетровській області, Новомосковському районі, на автодорозі М-29, 159 км, керуючи транспортним засобом марки «Mersedes - Benz ML 350», номерний знак НОМЕР_1 , при вимушеній зупинці працівниками поліції не ввімкнув аварійно-світлову сигналізацію, чим порушив п. 9.9 «б» Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. За вчинення вказаного адміністративного правопорушення на позивача було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 425 гривень.
Як зазначив у своєму позові ОСОБА_1 , під час безпідставної зупинки співробітниками поліції, він не керував транспортним засобом «Mersedes - Benz ML 350», номерний знак НОМЕР_1 , як зазначено в оскаржуваній постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності, він керував транспортним засобом марки «DAF», номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом «KOGEL», номерний знак НОМЕР_3 , і не порушував правил дорожнього руху. Зазначене є переконливим, оскільки підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів СХТ 875365 та СХЛ 451684 та відеозаписом, диск якого був долучений представником відповідача до матеріалів справи, із якого вбачається фотознімок транспортного засобу марки «DAF», номерний знак НОМЕР_2 , а не марки «Mersedes - Benz ML 350», номерний знак НОМЕР_1 , який зазначений в оскаржуваній постанові.
Судом встановлено, що відповідачем, в порушення вимог ст. 280 КУпАП, не було встановлено, чи було вчинено правопорушення, чи винен позивач в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідачем не надано доказів, які б повністю спростовували доводи позивача в обґрунтування відсутності його діях складу адміністративного правопорушення. Тобто, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, не довів правомірність оскаржуваної постанови, яка є предметом оскарження позивачем.
Доказування в адміністративному судочинстві не може ґрунтуватися на припущеннях, засобами доказування є показання свідків, письмові докази, речові і електронні докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Дослідивши матеріали справи та оглянувши відеозапис, вважаю, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Із відеозапису не вбачається порушення позивачем вимог п. 9.9 «б» Правил дорожнього руху України.
При вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на відсутність доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях позивача, а отже рішення відповідача слід вважати необґрунтованим.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, зокрема, у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розляду справи.
У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Водночас, вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Отже, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження.
Положеннями ч. 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У відповідності до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Отже, постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення правопорушення внаслідок чого провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом ІУ КУпАП, не здійснюється.
В той же час, за наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення та притягнення до відповідальності на місці вчинення правопорушення, не передбачено складання працівниками органів і підрозділів Національної поліції протоколу про адміністративне правопорушення, надання особі строку для підготовки до розгляду справи, розгляд будь-яких клопотань, у тому числі щодо забезпечення участі захисника під час винесення постанови. Можливість реалізації особою своїх прав на участь у розгляді справи, права на захист тощо, передбачена шляхом оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення в судовому порядку.
Таким чином, доводи позивача стосовно недотримання відповідачем норм КУпАП при винесенні оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 про скасування постанови серії ЕАК №1822452 від 04 грудня 2019 року про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 2 ст. 122, ст. 7, ст. 247, ст. 293 КУпАП, ст.ст. 72, 77, 118-119, 122, 243-244, 246, 286 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора поліції 3-го батальйону 2-ї роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Чеченіна Віталія Станіславовича про скасування постанови серії ЕАК №1822452 від 04 грудня 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності - задоволити.
Постанову серії ЕАК №1822452 від 04 грудня 2019 року про накладення на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень - скасувати.
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: