Справа № 352/1946/19
Провадження № 2/352/171/20
05 лютого 2020 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області
у складі: головуючої - судді Хоминець М.М.
з участю секретаря Кукули О.С.
розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач 23.09.2019 р. звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 122610,05 грн.
Заявлений позов обґрунтовував тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору б/н від 05.10.2012 р. відповідач отримав кредит у розмірі 85000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Договір між сторонами укладено у порядку ч.1 ст.634 ЦК України шляхом приєднання, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, викладеними на банківському сайті, складає між ним та банком договір. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань станом на 11.08.2019 р. утворилась заборгованість у сумі 122610,05 грн., що складається з 82201,68 грн. заборгованості за кредитом, 40408,37 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом. Просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у поданій суду заяві просив справу розглянути за його відсутності та задоволити позов.
Представник відповідача у поданому суду відзиві позов визнав частково, мотивуючи, що умови договорів приєднання розробляються банком і повинні бути зрозумілі усім споживачам та доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 05.10.2012 р. процентна ставка не зазначена. Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 05.10.2012 р., посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розміщені на сайті банку, як невід'ємні частини спірного договору. При цьому позивачем не додано до матеріалів справи підтверджень, що саме ці витяги з Тарифів та Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився саме з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 р. у справі № 6-16цс15. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 р. (справа № 342/180/17) вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у період з часу виникнення спірних правовідносин (05.10.2012 р.) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (23.09.2019 р.), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Тому відповідачем не визнаються долучені позивачем до матеріалів справи витяг з Умов та правил надання банківських послуг, витяг з Тарифів банку, які містяться в матеріалах даної справи, оскільки з ними він ознайомлений не був, також дані роздруківки, надані банком, не містять підпису ОСОБА_1 , тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 05.10.2012 р. шляхом підписання заяви-анкети. Таким чином, відповідач визнає позов лише у частині стягнення з нього тіла кредиту. Просив відмовити у позові у частині стягнення відсотків.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, у поданій суду заяві представник відповідача просив справу розглянути у відсутності сторони відповідача, позов у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 82201,68 грн. визнав, щодо стягнення заборгованості за відсотками заперечив з мотивів, викладених у письмовому відзиві.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Встановлено, що відповідно до укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору від 05.10.2012 р. шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.10) відповідач отримав кредит у розмірі 85000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, отримавши платіжну картку та встановлений кредитний ліміт на картковий рахунок.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором позивач заявив до стягнення заборгованість станом на 11.08.2019 року у розмірі 122610,05 грн., що складається з 82201,68 грн. заборгованості за кредитом, 40408,37 грн. заборгованості за відсотками, згідно наданого позивачем розрахунку (а.с 6-9).
У відповідності до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач посилається на те, що договір між сторонами укладено у порядку ч.1 ст.634 ЦК України шляхом приєднання, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, викладеними на банківському сайті, складає між ним та банком договір. До анкети-заяви банк додав витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/ та витяг з Тарифів Банку (а.с.11-30).
Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду (постанова від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17 провадження № 14-131цс19) вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі).
З урахуванням вказаної правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17; з огляду на невизнання відповідачем наявних у матеріалах справи витягу з Умов та правил надання банківських послуг та витягу з Тарифів банку, які не містять підпису відповідача та не можуть розцінюватися як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 05.10.1012 р.; враховуючи ту обставину, що у підписаній відповідачем заяві позичальника від 05.10.2012 р. процентна ставка не зазначена, що свідчить про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, - суд вважає, що при укладенні договору з відповідачем банк не дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
При цьому суд критично оцінює твердження позивача у відповіді на відзив про належне ознайомлення відповідача з Умовами кредитування. Надана банком копія наказу № СП-2010-256 від 06.03.2010 р. про затвердження Умов та правил банківських послуг, витяг з яких, як стверджує банк, доданий до позовної заяви, належним чином не засвідчена. Суд вважає, що матеріали справи не містять належного підтвердження того, що саме з цим витягом з Умов та правил надання банківських послуг ознайомився і погодився відповідач, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 05.10.2012 р.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 82201,68 грн., яку відповідач визнав, та відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у розмірі 40408,37 грн.
З відповідача слід стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн.
На підставі наведеного, відповідно до ст. 526, 530, 634, 1049, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд -
Позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» 82201 (вісімдесят дві тисячі двісті одну) грн. 68 коп. заборгованості за кредитним договором, та 1921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. судових витрат, а всього 84122 (вісімдесят чотири тисячі сто двадцять дві) грн. 68 коп.
У решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складено 10.02.2020 р.
Суддя М.М.Хоминець