Постанова
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 302/66/17
провадження № 61-36336св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Міжгірський районний центр зайнятості,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міжгірського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття, на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 14 лютого 2017 року у складі судді Кривки В. П. та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 30 травня 2017 року у складі колегії суддів: Бисаги Т. Ю., Готри Т. Ю., Собослоя Г. Г.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року Міжгірський районний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення майнового забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю та заробітної плати за участь у громадських роботах.
Позовна заява мотивована тим, що під час перевірки персональної справи ОСОБА_1 виявлено, що він перебував на обліку безробітних у Міжгірському районному центрі зайнятості, за період з 14 червня 2011 року до 07 червня 2012 року отримав допомогу по безробіттю у розмірі 6 313 грн 59 коп. брав участь у громадських роботах в Лісковецькій сільській раді Закарпатської області у період з 05 квітня 2012 року до 23 квітня 2012 року і отримав заробітну плату у розмірі 1 118 грн 36 коп., фінансування якої проводилося за рахунок Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Відповідно до пункту 2.12 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерством праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307 (далі - Порядок), у редакції, чинній на час перебування ОСОБА_1 на обліку безробітних, допомога по безробіттю інвалідам із числа осіб, зазначених у пункті 2.7 цього Порядку, трудовий стаж яких протягом дванадцяти місяців, що передував початку безробіття, становив менше 26 календарних тижнів, не призначалася.
ОСОБА_1 , подаючи 14 червня 2011 року заяву до Міжгірського районного центру зайнятості про прийняття його на облік, зазначив, що пенсію за станом здоров'я не отримує, чим ввів позивача в оману.
Таким чином, у зв'язку із приховуванням ОСОБА_1 отримання ним пенсії за інвалідністю він у порушення вимог чинного законодавства України безпідставно отримав від Міжгірського районного центру зайнятості кошти. На письмові звернення Центру зайнятості про добровільне повернення цих коштів він не реагує, тому виплати по безробіттю на підставі частин другої та третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» підлягають поверненню.
Ураховуючи викладене, Міжгірський районний центр зайнятості просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Міжгірському районному центрі зайнятості суму матеріального забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю та заробітної плати за участь в громадських роботах у розмірі 7 431 грн 93 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 14 лютого 2017 року у задоволенні позову Міжгірського районного центру зайнятості відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до вимог частин другої та третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» позовні вимоги є обґрунтованими, однак у задоволенні позову слід відмовити, беручи до уваги заяву відповідача про застосування строку позовної давності.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 30 травня 2017 року апеляційну скаргу Міжгірського районного центру зайнятості відхилено, рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 14 лютого 2017 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції постановив, що строк позовної давності має відраховуватись від дати звернення ОСОБА_1 із заявою до Міжгірського районного центру зайнятості, тобто з 14 червня 2011 року, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права, однак з позовом до суду позивач звернувся лише 24 січня 2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якого просив відповідач.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Міжгірським районним центром зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив скасувати рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 14 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 30 травня 2017 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні рішень не звернули уваги на те, що на момент перебування ОСОБА_1 на обліку в центрі зайнятості не було жодного механізму по контролю за достовірністю поданих особами відомостей, тому враховувались відомості, що вказувалися безробітними при подачі ними заяв про надання статусу безробітного. Тому саме з моменту отримання Міжгірським районним центром зайнятості результатів перевірки, зокрема, з 26 жовтня 2016 року розпочався перебіг строку позовної давності.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міжгірського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 14 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 30 травня 2017 року і витребувано із Міжгірського районного суду Закарпатської області цивільну справу № 302/66/17.
У червні 2018 року цивільну справу № 302/66/17 передано до Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Черняк Ю. В.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час набуття чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.
Фактичні обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом ІІІ групи та з 01 жовтня 2007 року отримує пенсію з інвалідності.
14 червня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Міжгірського районного центру зайнятості із заявою про призначення йому статусу безробітного для отримання матеріальної допомоги по безробіттю.
У період з 14 червня 2011 року до 07 червня 2012 року ОСОБА_1 отримав допомогу по безробіттю у розмірі 6 313 грн 59 коп., та приймав участь у громадських роботах в Лісковецькій сільській раді Закарпатської області у період з 05 квітня 2012 року до 23 квітня 2012 року і отримав заробітну плату у розмірі 1 118 грн 36 коп., фінансування якої проводилося за рахунок Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
У жовтні 2016 року Міжгірським районним центром зайнятості відповідно до листа Державної служби зайнятості (Центрального апарату) від 16 вересня 2016 року № ДЦ-01-6471/0/6-16 щодо верифікації інформації Міністерства фінансів України від 04 серпня 20016 року № 31-29020-09-10/22716 про осіб, які зареєстровані в державній службі зайнятості як безробітні, здійснив перевірку законності отримання ОСОБА_1 коштів матеріального забезпечення на випадок безробіття у вигляді допомоги по безробіттю, за період з 14 червня 2011 року до 26 червня 2012 року.
Наказом Міжгірського районного центру зайнятості від 14 листопада 2016 року № 99 зобов'язано начальника відділу бухгалтерського обліку-головного бухгалтера ОСОБА_2 вжити заходи по поверненню коштів матеріального забезпечення на випадок безробіття у вигляді допомоги по безробіттю, отриманих ОСОБА_1 за період перебування на обліку як безробітного у період з 14 червня 2011 року до 26 червня 2012 року у розмірі 6 313 грн 59 коп. (незаконно отримані кошти, виплати яких виникли внаслідок приховування особою інформації про отримання доходу у вигляді пенсії по інвалідності та віднесення її до категорії зайнятої).
Наказом Міжгірського районного центру зайнятості від 20 січня 2017 року № 6 зобов'язано начальника відділу бухгалтерського обліку-головного бухгалтера ОСОБА_2 вжити заходів по поверненню коштів матеріального забезпечення на випадок безробіття у вигляді заробітної плати, одержаної ОСОБА_1 за участь у громадських роботах в Лісковецькій сільській раді Закарпатської області у період з 05 квітня 2012 року до 23 квітня 2012 року у розмірі 1 118 грн 34 коп. (незаконно отримані кошти, виплати яких виникли внаслідок приховування особою інформації про отримання доходу у вигляді пенсії по інвалідності та віднесення її до категорії зайнятої).
Міжгірський районний центр зайнятості звертався до ОСОБА_1 з листами від 16 листопада 2016 року № 707-07 та від 12 грудня 2016 року № 804-07 про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю у період з 14 червня 2011 року до 26 червня 2012 року, у розмірі 6 313 грн 59 коп.
Також Міжгірський районний центр зайнятості звертався до ОСОБА_1 з листом від 20 січня 2017 року № 49-07 про повернення коштів, виплачених як заробітна плата за участь у громадських роботах в Лісковецькій сільській раді Закарпатської області у період з 05 квітня 2012 року до 23 квітня 2012 року у розмірі 1 118 грн 34 коп.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Відповідно до частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг (частина третя статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).
Згідно із частиною першою статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» фонд має право перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів фонду та зупиняти виплати з фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду, стягувати відповідно до закону кошти фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.
Пунктом 2.12 Порядку передбачено, що допомога по безробіттю інвалідам із числа осіб, зазначених у пункті 2.7 цього Порядку, трудовий стаж яких протягом дванадцяти місяців, що передував початку безробіття, становив менше 26 календарних тижнів, не призначалася.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що Міжгірський районний центр зайнятості при взятті на облік особи з наданням статусу безробітного і призначення йому допомоги по безробіттю, зобов'язаний перевірити зокрема, чи має особа інвалідність і чи не входить безробітний інвалід до числа осіб, які зазначені в пункті 2.7 Порядку, оскільки ці відомості впливають на статус безробітного та одержання допомоги по безробіттю.
Відповідно до статті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
У статті 257 ЦК Українивизначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).
Статтею 253 ЦК Українивизначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що початок перебігу позовної давності починається від дня надання ОСОБА_1 статусу безробітного і отримання допомоги по безробіттю зокрема з 14 червня 2011 року.
Сплив позовної давності, про застосування наслідків якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Такий правовий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15.
Строк позовної давності застосовується лише до обґрунтованих позовних вимог. Відповідно до роз'яснень, які містяться в пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», суд, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, зазначає у рішенні про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
09 лютого 2017 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності (а. с. 30).
Таким чином, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин.
Доводи касаційної скарги висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, афактично зводяться до переоцінки доказів, що на стадії перегляду справи у касаційному порядку нормами чинного ЦПК України не передбачено.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 141, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Міжгірського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття, залишити без задоволення.
Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 14 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 30 травня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
І. А. Воробйова
Р. А. Лідовець