Судді Великої Палати Верховного Суду
Ситнік О. М.
05 грудня 2019 року
м. Київ
у справі № 9901/158/19 (провадження № 11-597заі19) за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року (судді Бившева Л. І., Васильєва І. А., Гончарова І. А., Олендер І. Я., Ханова Р. Ф.).
У поданому до суду у березні 2019 року адміністративному позові ОСОБА_1 просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо тривалого нерозгляду повідомлення судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1. від 25 липня 2018 року про втручання в діяльність щодо здійснення правосуддя;
- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 07 лютого 2019 року № 379/0/15-19 в частині затвердження висновку за результатами перевірки відомостей, викладених у повідомленні судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1. від 25 липня 2018 року про втручання в діяльність щодо здійснення правосуддя;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути повідомлення судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1. від 25 липня 2018 року про втручання в діяльність щодо здійснення правосуддя.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що протягом шести місяців відповідач не вчиняв жодних дій щодо розгляду її повідомлення про втручання в її діяльність щодо здійснення правосуддя, а саме не витребував документів, пояснень, не перевірив доводів, викладених у повідомленні судді. Вважала, що член ВРП ОСОБА_8 . помилково вважав, що відсутні підстави для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя без проведення перевірки повідомлення судді, без витребування матеріалів і пояснень та без дотримання розумних строків.
На переконання позивачки, висновок відповідача, що викладені в її зверненні обставини належать до питань організаційного забезпечення роботи суду та їх вирішення не належить до компетенції ВРП, є необґрунтованим, оскільки позивачка не посилалася у повідомленні на те, що стосовно неї з порушенням законодавства здійснюються заходи організаційного забезпечення роботи суду (матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, організаційно-технічного характеру, ведення судової статистики, діловодства та архіву суду), які відповідно до пункту 1 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням ВРП від 17 січня 2019 року № 141/0/15-19, здійснюються Державною судовою адміністрацією України і не можуть здійснюватися головою суду.
27 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив рішення у справі, яким відмовив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Суд керувався тим, що оскаржуване рішення відповідача про затвердження висновку члена ВРП про відсутність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за повідомленням судді ОСОБА_1. відповідає критеріям, визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зокрема прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Доводи позивачки про те, що ВРП 25 березня 2019 року без наявності на те правових підстав повторно розглянула її скаргу (повідомлення) та прийняла нове рішення, яке є повністю протилежним оскаржуваному рішенню відповідача, не знайшли свого підтвердження.
З огляду на тривале надмірне навантаження на ВРП, зокрема на члена ВРП ОСОБА_8 , відсутні підстави стверджувати, що вказаний член ВРП зволікав із підготовкою до розгляду повідомлення судді ОСОБА_1. про втручання в її діяльність та зі складанням висновку.
05 грудня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року залишила без змін.
Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та вважала правильним застосування ВРП норм законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення від 07 лютого 2019 року № 379/0/15-19 в частині затвердження висновку за результатами перевірки відомостей, викладених у повідомленніОСОБА_1 .
При цьому Велика Палата Верховного Суду керувалася тим, що повноваження члена ВРП стосовно складання висновку, зокрема, про відсутність підстав для вжиття відповідних заходів з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, а також повноваження ВРП щодо затвердження відповідного висновку є дискреційними та виключною компетенцією члена ВРП та ВРП відповідно. Оскаржуване рішення відповідача від 07 лютого 2019 року № 379/0/15-19, яким ВРП затвердила висновок від 01 лютого 2019 року, підписали усі члени ВРП, які брали участь у його ухваленні.
Висновок члена ВРП ОСОБА_8. про відсутність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, який затверджений оскаржуваним рішенням ВРП, містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви. Зокрема, зазначено, що з повідомлення судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1. не вбачається ознак втручання в її діяльність як судді щодо здійснення правосуддя, оскільки відсутні відомості про вплив на суддю з метою схилити її до ухвалення певного рішення, а зазначені в повідомленні обставини належать до питань організаційного забезпечення роботи суду та їх вирішення не належить до компетенції ВРП.
Член ВРП ОСОБА_8 , зважаючи на положення частини третьої статті 73 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), за яким повідомлення судді про втручання в діяльність щодо здійснення правосуддя іншим суддею розглядається в порядку, визначеному цим Законом для розгляду дисциплінарної скарги, надав оцінку лише доводам судді ОСОБА_1., які стосуються дій (бездіяльності) працівників апарату суду. Після складення висновку від 01 лютого 2019 року було здійснено повторне автоматизоване визначення члена ВРП і згідно з відповідним протоколом від 05 лютого 2019 року матеріали передано члену Третьої Дисциплінарної палати ВРП Швецовій Л. А . для розгляду повідомлення про втручання в діяльність щодо здійснення правосуддя іншим суддею в порядку, визначеному законом для розгляду дисциплінарної скарги.
Доводи щодо тривалого нерозгляду членом ВРП ОСОБА_8 повідомлення судді ОСОБА_1. від 25 липня 2018 року визнано необґрунтованими, оскільки Законом № 1798-VIII, Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) та Регламентом ВРП, затвердженим рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент), не встановлені строки підготовки до розгляду повідомлення судді про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя та складання висновку за результатами розгляду такого повідомлення.
При цьому, пославшись на кількісні показники навантаження на члена ВРП ОСОБА_8 ., Велика Палата Верховного Суду вважала правильним висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, що немає підстав стверджувати, що член ВРП ОСОБА_8 зволікав із підготовкою до розгляду повідомлення судді ОСОБА_1. про втручання в її діяльність та зі складанням висновку за результатами розгляду цього повідомлення.
З указаними висновками не погоджуюся та відповідно до статті 34 КАС України висловлюю окрему думку.
Суди встановили, що ОСОБА_1 з 2003 року обіймає посаду судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області.
25 липня 2018 року (за вхідним номером 3884/0/6-18) суддя Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1. звернулася до ВРП з повідомленням про втручання в її діяльність як судді щодо здійснення правосуддя, у якому повідомила про пряме втручання в її діяльність шляхом спонукання до винесення неправосудного рішення у кримінальному провадженні за наявності обставин, які виключають її участь у розгляді цієї справи.
На обґрунтування повідомлення про втручання в діяльність судді ОСОБА_1. зазначила, що у кримінальному провадженні № 12018150120000006 вона 25 червня 2018 року постановила ухвалу про самовідвід, яку мотивувала тим, що тривалий час перебувала у дружніх стосунках з батьком обвинуваченого ОСОБА_7 . Постановляючи ухвалу про самовідвід, вона керувалася вимогами статті 369 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), практикою національних судів та міжнародною практикою, виходила з принципу верховенства права. При цьому апарат суду після винесення ухвали про самовідвід судді на порушення статті 35 КПК України не передав справу на повторний автоматизований розподіл. Керівник апарату суду ОСОБА_12. за попередньою домовленістю з суддею ОСОБА_13., який є головою суду, за відсутності на те правових підстав зімітували розгляд нібито її заяви про самовідвід, і суддя ОСОБА_13. постановив ухвалу від 12 липня 2018 року про відмову в задоволенні самовідводу. При цьому суддя ОСОБА_13. проігнорував її повідомлення від 11 липня 2018 року про те, що із заявою про самовідвід вона до суду не зверталася, а вирішила питання про самовідвід процесуально, постановивши про це відповідну ухвалу, та прийняв процесуальне рішення - ухвалу. Однак справа продовжує перебувати у її провадженні. Вважала, що цими діями голова суду, керівник апарату суду та працівники апарату перешкоджають дотриманню розумних строків розгляду справи, порушують права учасників кримінального провадження та втручаються в її діяльність як судді. Також ОСОБА_1. у повідомленні зазначила про втручання в її діяльність з боку голови суду та інших суддів у низці інших справ, перелік яких зазначено в повідомленні.
25 липня 2018 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу матеріалів між членами ВРП зазначене повідомлення судді ОСОБА_1. передано члену ВРП ОСОБА_8. для проведення перевірки.
01 лютого 2019 року член ВРП ОСОБА_8 за результатами перевірки відомостей, викладених у вказаному повідомленні, склав висновок про відсутність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, зазначених у статті 73 Закону № 1798-VIII, за повідомленням судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1.
При цьому член ВРП ОСОБА_8, зважаючи на положення частини третьої статті 73 Закону № 1798-VIII, за якими повідомлення судді про втручання в діяльність щодо здійснення правосуддя іншим суддею розглядається в порядку, визначеному цим Законом для розгляду дисциплінарної скарги, надав оцінку виключно доводам судді ОСОБА_1. щодо втручання в її діяльність зі здійснення правосуддя, які зводяться до того, що керівник апарату Южноукраїнського міського суду Миколаївської області не виконує своїх обов'язків, не контролює роботу апарату суду, оскільки секретар суду не вніс дані про самовідвід судді до єдиної автоматизованої системи, внаслідок чого справа продовжує перебувати в провадженні судді ОСОБА_1. Доводи судді ОСОБА_1. щодо втручання в її діяльність іншими суддями не оцінювалися.
Член ВРП ОСОБА_8 вважав, що обставини, повідомлені суддею ОСОБА_1., не можуть бути підставою для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, оскільки викладені обставини належать до питань організаційного забезпечення роботи суду та їх вирішення не належить до компетенції ВРП. З повідомлення судді не вбачається ознак втручання в її діяльність щодо здійснення правосуддя, оскільки відсутні відомості про вплив на суддю з метою схилити її до ухвалення певного рішення.
05 лютого 2019 року на підставі службової записки члена ВРП ОСОБА_8. здійснено повторне автоматизоване визначення члена ВРП і матеріали передано члену Третьої Дисциплінарної палати ВРП Швецовій Л. А. для розгляду повідомлення в частині втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя іншим суддею в порядку, визначеному Законом № 1798-VIII, для розгляду дисциплінарної скарги.
07 лютого 2019 року ВРП рішенням за № 379/0/15-19 затвердила висновки членів ВРП, у тому числі ОСОБА_8 від 01 лютого 2019 року за повідомленням судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1.
25 березня 2019 року член Третьої Дисциплінарної палати ВРП Швецова Л . А. ухвалою залишила без розгляду та повернула скаргу судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1. на підставі пункту 2 частини першої статті 44 Закону № 1798-VIII, а саме з огляду на те, що у скарзі відсутні конкретні відомості про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, а викладені скаржницею обґрунтування зводяться до переоцінки прийнятого суддею рішення.
Не погодившись із тривалим нерозглядом повідомлення від 25 липня 2018 року, а також з рішенням відповідача від 07 лютого 2019 року № 379/0/15-19 в частині затвердження висновку за результатами перевірки відомостей, викладених у повідомленні, позивачка звернулася до суду із цим позовом.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти на підставі, в порядку та у спосіб, встановлені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 126 і 129 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
У Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) зазначено, що незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддів; захистом їх професійних інтересів; особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.
На підставі частин першої, другої та четвертої статті 48 Закону № 1402-VIII суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом. Суддя зобов'язаний звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до ВРП та до Генерального прокурора.
Пунктом 9 частини першої статті 3 Закону № 1798-VIII передбачено, що ВРП вживає заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 1798-VIII ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Статтею 2 Закону № 1798-VIII установлено, що статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначаються Конституцією України, цим Законом та Законом України «Про судоустрій і статус суддів». ВРП затверджує регламент ВРП, положення якого регулюють процедурні питання здійснення нею повноважень.
Питання вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя врегульовано у главі 10 Закону № 1798-VIII.
Пунктами 1, 2, 6, 8 частини першої статті 73 Закону № 1798-VIII визначено, що ВРП з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя:
- веде і оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті реєстр повідомлень суддів про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, проводить перевірку таких повідомлень, оприлюднює результати та ухвалює відповідні рішення;
- вносить до відповідних органів чи посадових осіб подання про виявлення та притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, якими вчинено дії або допущено бездіяльність, що порушує гарантії незалежності суддів або підриває авторитет правосуддя;
- звертається до прокуратури та органів правопорядку щодо надання інформації про розкриття та розслідування злочинів, вчинених щодо суду, суддів, членів їх сімей, працівників апаратів судів, злочинів проти правосуддя, вчинених суддями, працівниками апарату суду;
- вживає інших заходів, які є необхідними для забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя.
ВРП вживає заходів, що визначені у частині першій цієї статті, з власної ініціативи, за зверненням судді, судів, органів та установ системи правосуддя (частина друга статті 73 Закону № 1798-VIII).
Повідомлення судді про втручання в діяльність щодо здійснення правосуддя іншим суддею розглядається в порядку, визначеному цим Законом для розгляду дисциплінарної скарги(частина третя Закону № 1798-VIII).
У пункті 1.1 глави 1 Регламенту вказано, що основними засадами діяльності ВРП та її органів є: верховенство права, відкритість, гласність, колегіальність, незалежність та безсторонність, розумність строків.
Главою 23 Регламенту врегульовано питання вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя.
Згідно з пунктом 23.1 цієї глави питання про необхідність вжиття заходів з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя ВРП розглядає за зверненнями суддів, судів, органів та установ системи правосуддя (далі - звернення), а також із власної ініціативи.
У пункті 23.3 глави 23 Регламенту зазначено, що, отримавши звернення, член ВРП здійснює підготовку його до розгляду. Під час підготовки до розгляду член ВРП проводить перевірку з метою встановлення (підтвердження) фактів втручання в діяльність судді, а також дій, що несуть загрозу незалежності суддів та авторитету правосуддя.
Згідно з пунктом 23.4 глави 23 Регламенту за результатами перевірки член ВРП складає висновок, який має містити:
- стислий виклад обставин, зазначених у зверненні;
- обставини, встановлені під час перевірки;
- висновок про те, чи можуть відомості, викладені у зверненні та встановлені під час перевірки, свідчити про втручання в діяльність судді під час здійснення правосуддя або вони несуть загрозу незалежності суддів та авторитету правосуддя;
- пропозицію про необхідність вжиття заходів з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя з визначенням виду заходу, передбаченого статтею 73 Закону.
З викладеного випливає, що висновку про наявність або відсутність втручання в діяльність судді під час здійснення правосуддя передує проведення перевірки та встановлення обставин можливого втручання під час її проведення.
Однак у справі № 9901/158/19 суди не встановили, що членом ВРП проводилася перевірка за заявою судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1. та встановлювалися обставини можливого втручання у діяльність судді.
Разом із тим зі справи вбачається, що з повідомленням про втручання в діяльність як судді щодо здійснення правосуддя суддя Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1. звернулася до ВРП 25 липня 2018 року, того ж дня згідно з протоколом автоматизованого розподілу матеріалу між членами ВРП це повідомлення передано члену ВРП ОСОБА_8 для проведення перевірки.
Однак висновок про відсутність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за повідомленням судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1., член ВРП ОСОБА_8 . підготував лише 01 лютого 2019 року без проведення відповідної перевірки.
Вважаю, що нерозгляд членом ВРП матеріалів протягом шести місяців після їх отримання є тривалим, оскільки заява стосується питання втручання у діяльність судді, а саме забезпечення незалежності судді, що є основним обов'язком ВРП і потребує своєчасного та невідкладного реагування, адже у протилежному разі перевага у роботі ВРП у бік дисциплінарних проваджень може свідчити про недотримання ВРП тих завдань, для виконання яких і створений цей орган.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вважаю, що суди при вирішенні позову мали зосередитися на з'ясуванні порядку дій члена ВРП при надходженні звернення судді про втручання в діяльність щодо здійснення правосуддя та встановити, чи передбачено Законом № 1798-VIII та Регламентом ВРП можливість складання висновку про відсутність підстав для вжиття заходів без відповідної перевірки та з'ясування усіх обставин, зазначених у зверненні, та чи були дотримані розумні строки надання такого висновку.
З урахуванням викладеного, вважаю, що позов мав бути частково задоволений.
Суддя О. М. Ситнік
