Ухвала
Іменем України
13 лютого 2020 р.
м. Київ
Справа №463/4619/18
Провадження № 51-764 ск 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 15 липня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року щодо нього,
встановив:
Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 15 липня 2019 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Вирішено питання щодо цивільного позову та речових доказів у провадженні.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року вищезазначений вирок місцевого суду залишено без змін.
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК України, Суд дійшов висновку, що її подано без додержання вимог зазначеної норми процесуального закону.
Відповідно до пунктів 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК України у касаційній скарзі, зокрема, зазначається: обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу до суду касаційної інстанції.
Частиною 1 ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Водночас слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак, у поданій скарзі не міститься доводів допущення судами першої та апеляційної інстанцій таких порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судових рішень на підставах, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України, з огляду на точний зміст приписів статей 370, 374, 404, 412, 413, 415, 419 цього Кодексу. Натомість засуджений посилається на неповноту судового розгляду та заперечує правильність установлених фактичних обставин кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Також, засуджений не зазначає, які доводи його апеляційної скарги і в порушення якої норми закону апеляційний суд належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив, внаслідок чого визнав їх необґрунтованими.
Окрім того, формально посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, засуджений своїх тверджень належним чином не мотивував та не навів доводів щодо явної несправедливості призначеного йому покарання, з огляду на положення ст. 414 КПК України.
Крім того, засуджений у скарзі не погоджується з висновками судів щодо задоволення цивільного в частині відшкодування моральної шкоди, стягнутої на користь ОСОБА_5 , проте не наводить доводів, які би спростовували ці висновки чи свідчили би про їх помилковість, відповідно до положень статей 23, 1168 ЦК України та ст. 128, 129 КПК України.
До того ж, відповідно до статті 436 КПК України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Поряд з цим, зазначена в касаційній скарзі вимога не повною мірою узгоджується з вищезазначеними положеннями Закону, оскільки не містить того, в якому саме суді повинен бути призначений новий розгляд кримінального провадження.
Враховуючи викладене, ОСОБА_4 слід зазначити вимогу щодо оскаржуваного судового рішення, яка б узгоджувалася з положеннями ст. 436 КПК України, обґрунтувати свою вимогу з урахуванням положень ч. 1 ст. 438 цього ж Кодексу.
Вказані недоліки касаційної скарги перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Таким чином, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПКУкраїни, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПКУкраїни залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429, ст. 441 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків - п'ятнадцять днів із дня отримання копії цієї ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3