Ухвала
12 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 295/14692/17
провадження № 61-2615ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Русинчука М. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 15 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди,
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулось до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, Державної казначейської служби України, в якому просить стягнути з відповідачів на свою користь 95 880,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Богунського районного суду Хмельницької області від 23 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 15 січня 2020 року рішення Богунського районного суду Хмельницької області від 23 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Стягнуто з відповідачів на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів із казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень 3 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.
04 лютого 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить змінити постанову суду апеляційної інстанції в частині стягнення розміру моральної шкоди, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України від 15 січня 2020 року № 460-IX» касаційні скарги, подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до пункту 8 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає ,касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Зазначена справа є малозначною, оскільки ціна позову в ній становить 95 880,00 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з врахуванням встановленого з 01 січня 2020 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» цього показника в 2 102,00 грн складає 210 200,00 грн (100 х 2 102,00).
Згідно з висновками Європейського суду з прав людини у справах Lavages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gonnez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBACv. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Посилання ОСОБА_1 , що справа має виняткове значення для неї, з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини не розкривають зміст в чому полягає винятковість цієї справи для позивача, посилання на вказані рішення містять лише незгоду позивача з розміром задоволених позовних вимог.
Верховний Суд винятків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження у малозначній справі не встановив.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги)
суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведенного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню,у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
Керуючись пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, у редакції чинній на час звернення з касаційною скаргою Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 15 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. М. Русинчук