Іменем України
30 січня 2020 року
м. Київ
справа № 433/2375/15-ц
провадження № 61-1405ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09 грудня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення апеляційного суду Луганської області від 27 квітня 2017 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення апеляційного суду Луганської області від 27 квітня 2017 року за нововиявленими обставинами, яким скасовано рішення Троїцького районного суду Луганської області від 11 березня 2016 року та прийнято нове рішення, яким позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 23 серпня 2008 року у розмірі 419 282 грн 78 коп., що утворилася станом на 28 липня 2015 року, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 369 757 грн 60 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 49 525 грн 18 коп., та яку у солідарному порядку стягнуто з ОСОБА_1 , як поручителя за кредитним договором від 23 серпня 2008 року у сумі 383 362 грн 80 коп., із яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 366 546 грн 65 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 16 716 грн 15 коп. Вирішено питання щодо судових витрат.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що у серпні 2019 року з нагоди 5-ї річниці подій під Іловайськом у Донецькій області, у районі аеропортів Донецька та Луганська, Громадська організація «Центр з надання правової допомоги» здійснювала реконструкцію обставин цих бойових дій, зокрема, бойових дій навколо м. Луганська, у результаті чого була отримана інформація, яка до цього часу була тільки для службового користування.
Активні бойові дії біля м. Луганська почалися 14 квітня 2014 року після оголошення про проведення на території Донецької та Луганської областей антитерористичної операції та завершилися тільки 01 вересня 2014 року, у зв'язку з чим жоден банк у м. Луганську не працював, тому жоден мешканець м. Луганська, у цей час, не мав можливості виконувати грошові перекази до інших банків та осіб.
Отже, заявник зазначає, що на момент розгляду справи апеляційним судом зазначена інформація не могла бути відомою сторонам та суду, але в своїй сукупності є істотною для розгляду цієї справи.
Ухвалою Луганського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Апеляційного суду Луганської області від 27 квітня 2017 року за нововиявленими обставинами відмовлено. Рішення апеляційного суду Луганської області від 27 квітня 2017 року залишено в силі.
У січні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - з пропуском строку на касаційне оскарження вказаних вище судових рішень, оскільки згідно з відбитком календарного штемпеля на поштовому конверті подана 15 січня 2020 року.
Подана касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст судового рішення апеляційної інстанції він отримав 16 грудня 2019 року, надавши при цьому відповідні докази.
Відповідно до частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження судового рішення пропущено з поважних причин, суд вважає за можливе його поновити.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, й справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України як і пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини п'ятої статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.
Разом із цим, як зазначено у частині п'ятій статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.
Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є очевидно необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.
Такого висновку суд дійшов з огляду на таке.
Відповідно до частини першої та другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення
за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Частиною п'ятою статті 423 ЦПК України визначено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Згідно з пунктом 1 частиною першою та частиною третьою статті 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені.
Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня
2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами
1, 2 частини другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, й вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення апеляційного суду Луганської області від 27 квітня 2017 року за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції, правильно виходив із того, що наведені заявником підстави та обставини, не є нововиявленими та не можуть бути підставою для скасування рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Судом попередньої інстанції встановлено, що 14 квітня 2014 року указом виконуючого обов'язки Президента України Олександра Турчинова було введено у дію рішення Ради національної безпеки та оборони України (далі -РНБОУ) про проведення антитерористичної операції (далі -АТО). Ця інформація є загальновідомою.
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 09 вересня 2015 року.
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були подані заперечення на вказаний позов від 24 вересня та 06 жовтня 2015 року відповідно, в яких, крім іншого, відповідачі посилалися на обставини щодо неможливості виконання обов'язків по кредитному договору у зв'язку з бойовими діями (форс-мажорні обставини), на ці ж обставини посилається заявник у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, тобто ці обставини були предметом розгляду апеляційним судом при прийнятті рішення у цій справі від 27 квітня 2017 року.
Також указані обставини були предметом перегляду Верховним Судом, за результатами якого ухвалено постанову Верховного Суду від 20 березня 2019 року, якою касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишено без задоволення, рішення апеляційного суду Луганської області від 27 квітня 2017 року залишено без змін та поновлено виконання рішення апеляційного суду Луганської області від 27 квітня 2017 року.
Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції не вказав у своїй постанові мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, який викладений в його заяві, є безпідставними, оскільки, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Інші наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням та правильність висновків суду не спростовують.
Отже, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм матеріального та процесуального права є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення і зводяться до переоцінки доказів, що заборонено частиною першою статті 400 ЦПК України, та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити.
Поновити представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 09 грудня 2019 року.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09 грудня 2019 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення апеляційного суду Луганської області від 27 квітня 2017 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара