Ухвала
10 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 569/11722/16-ц
провадження № 61-31573сво18
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Висоцької В. С., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Рівненське вище професійне училище Департаменту поліції охорони,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 травня 2017 року у складі судді Першко О. О. та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 10 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Шеремет А. М., Григоренко М. П., Хилевича С. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненського вищого професійного училища Департаменту поліції охорони про стягнення заробітної плати,
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Рівненського вищого професійного училища Департаменту поліції охорони про стягнення заборгованості із заробітної плати.
Позов мотивовано тим, що з 10 жовтня 2012 року до 30 квітня 2015 року ОСОБА_1 працював викладачем Рівненського вищого професійного училища департаменту Державної служби охорони України при МВС України, правонаступником якого є Рівненське вище професійне училище Департаменту поліції охорони, з посадовим окладом у розмірі 1 050,00 грн, з установленою надбавкою за високі досягнення у праці в розмірі 40 %.
За вказаний період роботи відповідач не в повному розмірі виплачував йому заробітну плату. Порядок виплати йому заробітної плати встановлено Інструкцією про порядок виплати заробітної плати працівників освіти, затвердженою наказом Міністерства освіти України від 15 квітня 1993 року № 102 (далі - Інструкція). Всупереч пункту 80 Інструкції години викладацької роботи, виконана ним робота понад встановлене річне навантаження, додатково оплачені не були, у зв'язку з чим за період за 2013-2015 роки сума невиплаченої йому заробітної плати за години викладацької роботи, виконані понад встановлене річне навантаження, становить 4 934,50 грн.
Крім того, розділом «Б» Інструкції передбачено додаткову оплату праці за класне керівництво. Починаючи від дати призначення його куратором групи ОБ-2 до моменту звільнення з роботи, ОСОБА_1 підлягало нарахуванню та виплаті 20 % ставки заробітної плати, чого здійснено не було. За зазначений період відповідач не нарахував та не виплатив 1 310, 14 грн в якості додаткової оплати праці.
Відповідно до пункту 42 Інструкції викладачам вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації за завідування навчальними кабінетами або лабораторіями провадиться додаткова оплата в розмірі 10-15 % посадового окладу (ставки заробітної плати) за погодженням із профспілковим комітетом. Конкретний розмір доплати встановлюється керівником навчального закладу. З урахуванням нижчої межі додаткової оплати (10 %) йому не проведено додаткової оплати за завідування кабінетами та іншими приміщеннями протягом періоду роботи у розмірі 4 298,55 грн.
Посилаючись на зазначене, просив суд стягнути з Рівненського вищого професійного училища Департаменту поліції охорони на користь ОСОБА_1 10 543,19 грн заборгованості із заробітної плати, яка складається з: 4 934,50 грн - заборгованості з виплати за викладацьку роботу, виконану понад встановлене річне навантаження; 1 310,14 грн - додаткової оплати за класне керівництво; 4 298,55 грн - додаткової оплати за завідування кабінетами та іншими приміщеннями.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 10 жовтня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що позивача призначено викладачем за рахунок платних послуг, умови оплати праці визначені у колективному договорі, яким передбачено, зокрема, преміювання за вичитані години понад норму, а тому вичитані години понад норму були оплачені відповідно до умов колективного договору.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості із заробітної плати за додаткову оплату праці за класне керівництво та за завідування навчальними кабінетами або лабораторіями, суди виходили з відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин.
26 жовтня 2017 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 10 жовтня 2017 року, й ухвалити нове рішення про задоволення позову. При цьому посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовані норми матеріального права, що підлягали до застосування у спірних правовідносинах, зокрема, правила пункту 80 Інструкції, статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди», частини другої статті 2 Закону України «Про оплату праці», відповідно до яких доплата чи гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, є відмінними від премії видами додаткової заробітної плати.
Суди не звернули належної правової уваги на те, що порядок та розмір виплати премії, передбаченої колективним договором, та оплата за години викладацької роботи, виконані понад встановлене річне навантаження, передбачена чинним трудовим законодавством, не є тотожними, а тому сам факт виплати премії не позбавляє роботодавця обов'язку здійснити виплату додаткової заробітної плати.
У грудні 2017 року Рівненське вище професійне училище Департаменту поліції охорони подало заперечення, підписане представником Слободенюк І. В., у якому просить відхилити касаційну скаргу та залишити в силі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 травня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 10 жовтня 2017 року.
Заперечення мотивоване безпідставністю доводів касаційної скарги та законністю і обґрунтованістю оскаржених судових рішень, оскільки оплата праці ОСОБА_1 здійснювалася відповідно до умов колективного договору, який є законним та в судовому порядку оскарженню не підлягав.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року справу передано на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що існує різне застосування положень статей 42, 43, 252 КЗпП України та статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» судовими колегіями Другої та Першої судових палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше прийнятій постанові Верховного Суду від 20 серпня 2018 року у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі у справі № 569/9945/16-ц (провадження № 61-26452св18).
Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
За наведених обставин касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 10 жовтня 2017 року підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Виходячи з викладеного, справа розглядатиметься Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду
Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненського вищого професійного училища Департаменту поліції охорони про стягнення заробітної плати.
Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. М. Сімоненко
Судді: Б. І. Гулько
В. С. Висоцька
Д. Д. Луспеник
Є. В. Синельников
В. І. Крат
М. Є. Червинська