Постанова
Іменем України
05 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 752/10019/17
провадження № 61-4569св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_4 ,
треті особи: Орган опіки та піклування Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, Публічне акціонерне товариство «Астра Банк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадиров Владислав Володимирович, на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 16 листопада 2018 року у складі судді Колдіної О. О. та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2019 року у складі колегії суддів: Волошиної В. М., Слюсар Т. А., Панченка М. М.,
Короткий зміст вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У травні 2017 року ОСОБА_1 , діючи в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), ОСОБА_4 , треті особи: Орган опіки та піклування Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, Публічне акціонерне товариство «Астра Банк» (далі - ПАТ «Астра Банк»), про визнання договору іпотеки недійсним і просила визнати недійсним укладений між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_4 04 березня 2013 року договір іпотеки, предметом якого є двокімнатна квартира АДРЕСА_1 .
Під час розгляду справи ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила: заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження тощо) щодо двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Заява мотивована тим, що на електронному майданчику PROZZORO проводиться аукціон з продажу ПАТ «Дельта Банк» двокімнатної квартири, яка є предметом оспорюваного договору іпотеки. У вказаному житлі проживає її сім'я, в тому числі неповнолітні діти. 05 січня 2018 року переможцем «голландського етапу» визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП», яке зобов'язалося провести розрахунки та підписати договір купівлі-продажу майна протягом 20 днів з дня, наступного за днем формування протоколу електронного аукціону. На підставі рішення від 02 листопада 2018 року № 2947 Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ «Дельта Банк» продовжила строк, визначений для укладання договору купівлі-продажу майна до 42-ох робочих днів, тобто до 05 грудня 2018 року. Наразі аукціон перебуває на етапі «очікування підписання договору». Тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим в майбутньому виконання рішення суду, оскільки передане в іпотеку майно може бути відчужене на користь інших осіб.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 16 листопада 2018 року задоволено заяву ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про забезпечення позову. До розгляду справи по суті заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження тощо) щодо двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що між сторонами існує спір щодо визнання недійсним іпотечного договору, вжиття заходів забезпечення позову є співмірним і відповідним позовним вимогам ОСОБА_1 та може забезпечити в майбутньому можливість безперешкодного виконання рішення суду в цій справі.
Постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково, ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 16 листопада 2018 року змінено. Викладено пункт 2 резолютивної частини ухвали в такій редакції: «Заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти дії, спрямовані на реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку та/або обтяження нерухомого майна - двокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Виключити з резолютивної частини ухвали фразу «до розгляду справи по суті».
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що встановивши наявність обставин, які свідчать про реалізацію ПАТ «Дельта Банк» квартири, що є предметом оспорюваного договору іпотеки, а також - відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з метою вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача необхідно забезпечити знаходження майна у володінні ПАТ «Дельта Банк». В той же час місцевий суд заборонив органам та уповноваженим особам, які виконують функції державного реєстратора, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо предмета іпотеки, що свідчить про вжиття фактично абстрактних (не конкретних) заходів забезпечення позову. За наведених обставин колегія суддів вважала за необхідне змінити пункт 2 резолютивної частини оскаржуваної ухвали, виклавши її в іншій редакції, а фразу «до розгляду справи по суті» - виключити. Посилання ПАТ «Дельта Банк» на те, що не допускається забезпечення позову шляхом встановлення обов'язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку, суд вважав неспроможними, оскільки у спірних правовідносинах Фонд виконує не владні управлінські функції, пов'язані із здійсненням тимчасової адміністрації чи ліквідації банку, а здійснює представництво його інтересів як сторони договору. Крім того, обраний судом першої інстанції вид забезпечення позову не містить заборони або встановлення обов'язку вчиняти певні дії Фонду та не допускає зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, оскільки така заборона стосується органів та уповноважених осіб, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У березні 2019 року ПАТ «Дельта Банк», від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ «Дельта Банк» Кадиров В. В., подалодо Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 16 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2019 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що у спорах за участю банків, в яких введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, зокрема щодо виконання своїх зобов'язань перед кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними відносно інших законодавчих актів. У сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб наділена повноваженнями визначати порядок та способи реалізації майна банку, що ліквідується. Після затвердження результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає реалізацію такого майна, зокрема шляхом його продажу на аукціоні. Згідно з частиною шостою статті 150 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов'язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку. Таким чином, забезпечення позову шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірної квартири, яка реалізується на аукціоні в межах процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк», є фактично забороною Фонду вчиняти певні дії - здійснювати заходи щодо продажу майна та активів неплатоспроможного банку. Крім того, відповідно до пункту 7 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку; накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається. Об'єкт нерухомого майна, що є предметом оспорюваного договору іпотеки, належить на праві власності ПАТ «Дельта Банк» на підставі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 червня 2016 року у справі № 752/14577/15-ц. Тому на аукціоні здійснюється реалізація не предмета іпотеки, а власного майна банку. У випадку задоволення позову про визнання недійсним договору іпотеки таке рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, оскільки спір є немайновим і не носить зобов'язального характеру. Зазначене свідчить про те, що застосовані судами попередніх інстанцій заходи забезпечення позову є неспівмірними з позовними вимогами ОСОБА_1 та не впливають на можливість безперешкодного виконання рішення суду в цій справі.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Голосіївського районного суду міста Києва.
14 травня 2019 року справа № 752/10019/17 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що 04 березня 2013 року між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 150102043578023, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 350 000 грн на строк до 04 березня 2018 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 04 березня 2013 року між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, предметом якого є двокімнатна квартира АДРЕСА_1 .
02 грудня 2013 року ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за вказаними правочинами.
У 2015 році Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк».
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 08 серпня 2016 року у справі № 752/14577/15-ц в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ «Дельта Банк» права власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 посилалася на те, що на електронному майданчику PROZZORO проводиться аукціон з продажу Фондом гарантування вкладів фізичних осіб від імені ПАТ «Дельта Банк» двокімнатної квартири, яка є предметом оспорюваного договору іпотеки. Тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим в майбутньому виконання рішення суду, оскільки передане в іпотеку майно може бути відчужене на користь інших осіб.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти дії, спрямовані на реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку та/або обтяження нерухомого майна - двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , суди попередніх інстанцій виходили з того, що між сторонами існує спір щодо визнання недійсним іпотечного договору, вжиття заходів забезпечення позову є співмірним і відповідним позовним вимогам ОСОБА_1 та може забезпечити в майбутньому можливість безперешкодного виконання рішення суду в цій справі. Обраний заявником вид забезпечення позову не містить заборони або встановлення обов'язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на та не допускає зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації ПАТ «Дельта Банк».
Однак при розгляді справи суди попередніх інстанцій не звернули уваги на таке.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
У рішенні від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що «право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін».
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 просила визнати недійсним іпотечний договір без застосування правових наслідків недійсності правочину, а отже, у випадку задоволення позову таке рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, оскільки не матиме зобов'язального характеру.
Таким чином, запропонований заявником вид забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам вчиняти певні дії щодо предмета іпотеки не є належним засобом задля усунення ризику невиконання рішення суду в цій справі, оскільки в разі задоволення позову оспорюваний договір буде вважатися недійсним без вчинення додаткових дій для цього.
Крім того, об'єкт нерухомого майна, що є предметом оспорюваного договору іпотеки, належить на праві власності ПАТ «Дельта Банк» на підставі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 червня 2016 року у справі № 752/14577/15-ц.
Відповідно до частини першої статті 316, частин першої, другої статті 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Отже, іпотекодержатель, набувши у власність іпотечне майно, має право на його реалізацію, а накладена судами заборона вчиняти державним реєстратором дії, спрямовані на реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку та/або обтяження нерухомого майна - двокімнатної квартири АДРЕСА_1 - порушує право власності відповідача та право на розпорядження своїм майном.
Тому вчинення банком дій, направлених на продаж предмета іпотеки, після набуття його у власність, не свідчить про його ухилення від виконання можливого рішення в цій справі.
Крім цього, судами встановлено, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб здійснюється процедура ліквідації ПАТ «Дельта Банк».
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI). Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Згідно з частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до пункту 14 частини п'ятої статті 12 Закону № 4452-VI у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку Виконавча дирекція Фонду має повноваження визначати порядок та способи реалізації майна банку, що ліквідується.
Отже, на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб покладено обов'язок відчужувати майно, включене до ліквідаційної маси банку. Кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів.
Згідно з частинами другою, третьою та шостою статті 51 Закону № 4452-VI після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк. Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації. Майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: 1) на відкритих торгах (аукціоні); 2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі. Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).
Відповідно до пункту 7 частини другої статті 46 вказаного Закону з дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.
Згідно з частиною шостою статті 150 ЦПК України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов'язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку.
Таким чином, забезпечення позову шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірної квартири, яка реалізується на аукціоні в межах процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк», є фактично забороною Фонду вчиняти певні дії - здійснювати заходи щодо продажу майна та активів неплатоспроможного банку.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що застосовані судами попередніх інстанцій заходи забезпечення позову є неспівмірними з позовними вимогами ОСОБА_1 та не впливають на можливість безперешкодного виконання в майбутньому рішення суду в цій справі. Крім того, такі заходи є прямим втручанням у внутрішню діяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк», оскільки обмежують його право на реалізацію майна, яке належить неплатоспроможному банку на праві власності.
Отже, висновки судів про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову є помилковими та такими, що суперечать вимогам статей 149, 150 ЦПК України та Закону № 4452-VI.
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цій справі.
Щодо розподілу судових витрат.
У касаційній скарзі ПАТ «Дельта Банк», від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ «Дельта Банк» Кадиров В. В., також просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.
Вказане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат
За змістом наведених правових норм, а також статті 142 ЦПК України, якою врегульовано питання розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, судові витрати підлягають розподілу між сторонами під час ухвалення судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті. Якщо судом касаційної інстанції скасоване судове рішення і ухвалене нове, яким не закінчено розгляд справи по суті, то цей суд не може вирішувати питання про розподіл судових витрат, в тому числі пов'язаних з розглядом апеляційної та/або касаційної скарги, а розподіл таких витрат здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи по суті згідно із загальними правилами статті 141 ЦПК України, тобто в залежності від задоволення чи відмови в задоволенні позову.
Судовим рішенням щодо забезпечення позову розгляд справи по суті не закінчується. Тому в задоволенні клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, про стягнення на її користь понесених судових витрат необхідно відмовити.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадиров Владислав Володимирович, задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 16 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення її позову до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_4 , треті особи: Орган опіки та піклування Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, Публічне акціонерне товариство «Астра Банк», про визнання договору іпотеки недійсним.
Відмовити в задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадиров Владислав Володимирович, про стягнення судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. О. Кузнєцов
Судді:В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. А. Стрільчук
М. Ю. Тітов