Справа №760/24707/18
Провадження №2/760/2645/20
15 січня 2020 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Кушнір С.І.
за участю секретаря - Гаєвської С.В., Голдицької-Тімофєєвої К.С., Сопінської Н.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Житло - сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, -
Позивач ТОВ «Управлінська компанія «Житло - сервіс» у вересні 2018 р. звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача:
заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 6091,33 грн., що утворилась за період з 01.02.2017 р. по 31.07.2018 р. по договорах «Про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території» від 07.02.2017 р. в розмірі 3728,36 грн. та «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення» від 10.03.2017 р. в розмірі 2362,97 грн.;
три відсотки річних в сумі 269,35 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість після застосування індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 221,55 грн., всього нарахувань до заборгованості 490,90 грн.;
судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, позивач ТОВ «Управлінська компанія «Житло - сервіс» посилається на наступне.
Так, ТОВ «Управлінська компанія «Житло - сервіс» здійснює з 09.12.2016 р. обслуговування та експлуатацію збудованого із залученням коштів фізичних та юридичних осіб житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення по АДРЕСА_1 , переданого відповідно до наказу ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» від 19.05.2016 р. № 00031/0/8-16 за актом приймання-передачі без номера 10.06.2016 р. позивачу.
Квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 64,3 кв.м., що складається з двох кімнат, належить відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності, що підтверджується наданою власником копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 69939987 від 06.10.2016 р.
Між позивачем та відповідачем, для забезпечення відповідача житлово-комунальними послугами у вигляді утримання будинку, споруд та прибудинкової території та опаленням, було укладено договір «Про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території» від 07.02.2017 р. (Договір утримання) та договір «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення» від 10.03.2017 р. (Договір опалення).
Як зазначає позивач, всупереч умовам Договорів, вимогам ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610 ЦК України, ст.ст. 7, 9, 10, 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ст.ст. 1, 19, 20, 31, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», у зв'язку з неповною та несвоєчасною оплатою спожитих послуг опалення у відповідача виникла заборгованість з оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді утримання будинку, споруд та прибудинкової території по Договору утримання та опалення по Договору опалення.
За період з 01.02.2017 р. по 31.07.2018 р. за відповідачем утворилась заборгованість за надання житлово-комунальних послуг по Договору утримання та по Договору опалення на загальну суму 6091,33 грн., з яких: заборгованість за утримання будинку становить 3728,36 грн.; за опалення становить 2362,97 грн.
Розмір нарахованих трьох відсотків річних становить - 269,35 грн., сума, на яку збільшилась заборгованість після застосування індексу інфляції за весь час прострочення, становить - 221,55 грн., що разом складає 490,90 грн.
Відповідач отримував житлово-комунальні послуги, разом з тим, неповно та несвоєчасно їх оплачував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
В добровільному порядку сума заборгованості відповідачем не сплачена, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
На підставі вищевикладеного, позивач просив позов задовольнити.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 25.09.2018 р. зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом'янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.
Ухвалою суду від 01.10.2018 р., відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Житло - сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
22.01.2019 р. до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.
У поданому відзиві відповідач посилається на те, що вимоги позивача й обставини, на яких вони ґрунтуються не відповідають дійсності, розрахунок позивача щодо заборгованості за житлово-комунальні послуги не можна вважати законним і правильним, оскільки він вчинений з урахуванням оплати за послуги, які позивачем фактично не надавались. Позивачем порушено умови договору утримання в частині неналежного надання житлово-комунальних послус, незабезпечення йому вільного проходу через вхідні двері будинку АДРЕСА_1 . Крім того, посилається на хибність розрахунків позивача. Так, позивач нараховує заборгованість за послуги з опалення починаючи з лютого 2017 р., хоча відповідний договір на надання вказаних послуг було укладено тільки 10.03.2017 р. Також відповідач вважає, що не повинен розраховуватися по договору опалення за свою частку, як співвласника Будинку, за спожиту на Будинок теплову енергію, оскільки Будинок не має дахової котельні, в зв'язку з чим позивачем не вірно застосовано для розрахунку частки відповідача з оплати спожитої Будинком теплової енергії виходячи із опалювальної площі квартир Будинку, а за актом приймання-передачі Будинку загальна площа квартир більша, чим опалювальна. При цьому, вимогу позивача щодо сплати заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних відповідач взагалі вважає необґрунтованою.
13.02.2019 р. до суду від представника позивача ТОВ «Управлінська компанія «Житло - сервіс» надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що всі доводи позовної заяви підтверджено доказами, є обґрунтованими, а відповідачем у відзиві не спростовано доводів позивача.
04.03.2019 р. до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач вказує на те, що у позивача відсутні підстави нараховувати оплату за опалення місць загального користування, виконані позивачем розрахунки не ґрунтуються на достовірних та достатніх доказах, жодних зобов'язань сплачувати за нарахування, пов'язані з опаленням місць загального користування у нього немає. При цьому, позивачем у відповіді на відзив не надано жодних заперечень чи додаткових пояснень щодо невірного розрахунку 3% та суми збільшення заборгованості після застосування індексу інфляції. А тому відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
25.04.2019 р. до суду від представника позивача ТОВ «Управлінська компанія «Житло - сервіс» надійшли додаткові пояснення на заперечення відповідача на відповідь на відзив.
Представник позивача ТОВ «Управлінська компанія «Житло - сервіс» в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 6091,33 грн., що утворилась за період з 01.02.2017 р. по 31.07.2018 р. по договорах «Про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території» від 07.02.2017 р. в розмірі 3728,36 грн. та «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення» від 10.03.2017 р. в розмірі 2362,97 грн.; 3% відсотки річних в сумі 269,35 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість після застосування індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 221,55 грн., всього нарахувань до заборгованості 490,90 грн.; та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн., посилаючись на підстави та обставини, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив, додаткових поясненнях, та надані докази.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував щодо позовних вимог, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, письмових запереченнях, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника позивача, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що ТОВ «Управлінська компанія «Житло - сервіс» здійснює з 09.12.2016 р. обслуговування та експлуатацію збудованого із залученням коштів фізичних та юридичних осіб житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення по АДРЕСА_1 , переданого відповідно до наказу ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» від 19.05.2016 р. № 00031/0/8-16 за актом приймання-передачі без номера 10.06.2016 р. позивачу.
Частиною 12 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що замовник Будівництва зобов'язаний передати закінчений будівництвом та підключений до інженерних мереж житловий будинок, що споруджувався із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, об'єднанню співвласників або власнику, або експлуатуючій організації протягом ста двадцяти календарних днів з дня його прийняття в експлуатацію.
Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 69939987 від 06.10.2016 р.
Встановлено, що 07.02.2017 р. між ТОВ «Управлінська компанія «Житло - сервіс» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, згідно п. 1 якого, предметом цього Договору є забезпечення Виконавцем надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території у житловому будинку АДРЕСА_1 , а Споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим Договором.
10.03.2017 р. між ТОВ «Управлінська компанія «Житло - сервіс» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення, відповідно до п. 1 якого, Виконавець надає Споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення - в опалювальний період, постачання гарячої води і водовідведення - протягом року, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати повну вартість за надані послуги у строки і на умовах, передбачених цим договором.
Пунктом 5 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками.
За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
Частиною 1 статті 10 Закону встановлено, що Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею.
Частиною 6 статті 10 Закону встановлено, що з питання визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем рішення вважається якщо за них проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, а відповідно до частини 7 статті 10 Закону рішення зборів співвласників оформляється протоколом, який підписується усіма співвласниками (їх представниками), які взяли участь у зборах, кожен з яких ставить підпис під відповідним варіантом голосування ("за", "проти", "утримався"), за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики.
Як встановлено судом, ТОВ «Управлінська компанія «Житло - сервіс» є управителем у майновому комплексі будинку АДРЕСА_1 .
Так, на підставі Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», результати проведених зборів співвласників Будинку та їх волевиявлення по вибору Позивача управителем були оформлені протоколом від 15.11.2016 р.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Управлінська компанія «Житло - сервіс» призначено управителем Будинку, згідно з протоколом опитування власників Будинку, проведеного на підставі та в порядку ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Пунктом 1.2 «Правил управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд», затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 02.02.2009 р. №13, зареєстрованого в МЮ України 27.04.2009 р. за № 377/16393, встановлено, що об'єктом управління є окремий житловий будинок, споруда або група будинків і споруд, які становлять цілісний житловий комплекс, разом з прилеглими до них прибудинковими територіями, що надається в управління.
Частиною 2 та частиною 6 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ( в редакції на час укладання Договорів) встановлено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, а особливим учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Частиною 1 статті 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції на час укладання Договорів) встановлено, що управитель має право укладати договори з виробниками, виконавцями, споживачами в порядку, встановленому законом та контролювати виконання умов договорів на надання житлово-комунальних послуг, а пунктами 1 та 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та пунктом 7 «Правила користування житловими приміщеннями і гуртожитками», які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 р. № 572, (із внесеними змінами та доповненнями) (надалі - Правила користування), встановлено, що споживач (власник приміщення) зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов'язані з виконанням зобов'язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.
Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.
При цьому, частиною 3 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
Тобто, власність зобов'язує. Такими обов'язками власника приміщення у Будинку є його обов'язок утримувати майно, що йому належить, в т.ч., як співвласнику та сплачувати житлово-комунальні послуги.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором.
Згідно умов укладеного 07.02.2017 р. Договору утримання, відповідач зобов'язаний оплачувати послуги в установлений цим Договором утримання строк, який визначений пунктом 6 Договору утримання та містить умову, що розрахунковим періодом є календарний місяць, а платежі за цим Договором вносяться відповідачем на поточний рахунок позивача не пізніше 15-го числа місяця, що настає за розрахунковим (п.п. 1 п. 12 Договору).
Згідно умов укладеного 10.03.2017 р. Договору опалення, відповідач зобов'язаний оплачувати послуги в установлений цим Договором строк, який визначений умовами пунктів 9 та 11 Договору опалення, відповідно до яких розрахунковим періодом є календарний місяць, а кінцева оплата відповідачем за опалення проводиться до 20 числа місяця, наступного за місяцем, в якому спожиті послуги в опалювальний період за квитанцією, що включає вартість: центрального опалення - згідно фактичних показників індивідуального лічильника; частки Споживача за опалення місць загального користування - згідно окремого лічильника теплової енергії для опалення місць загального користування або за його відсутності, згідно розрахунку за Методикою із застосуванням формул, передбачених в додатку № 1 до цього договору; та розмір здійсненого в попередньому місяці авансового платежу та розмір авансового платежу на наступний місяць.
Пунктом 13 Договору опалення встановлено, що платежі за цим Договором вносяться відповідачем на поточний рахунок позивача.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, який є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України), а статтею 525 ЦКУ передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Уклавши дані договори на умовах, викладених у них, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в них закріплені.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 1 та п. 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», власник зобов'язаний забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку та своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Як вбачається з матеріалів справи, для забезпечення надання послуг утримання Будинку позивачем було укладено договір з ПАТ «Київводоканал» від 21.09.2016 р. № 16213/9-09, з ПАТ «Київенерго» «Про постачання електричної енергії» від 03.06.2016 р. № 63272 з додатковою угодою від 29.11.2016 р. Крім того, укладено договір «Про надання послуг із вивезення, розміщення та знешкодження твердих побутових відходів (ТПВ) від 04.01.2016 р. № 046/16 із змінами в додаткових угодах від 20.12.2016 р., від 23.01.2017 р. та від 01.04.2017 р., договір «Про виконання робіт з технічного обслуговування обладнання» від 28.11.2016 р. № 2016-11-24, договір від 15.12.2016 р. № 38/12-16 «На виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів», договір від 03.04.2017 р. № 09-277 на дератизацію.
Зазначені договори та акти виконаних робіт містяться в матеріалах справи, чим підтверджується надання позивачем житлово-комунальних послуг.
Таким чином, ТОВ «Управлінська компанія «Житло - сервіс» виконало свої договірні зобов'язання, надавши відповідачу житлово-комунальні послуги, відповідно до укладених договорів.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджується те, що відповідач порушив умови укладених договорів про надання житлово-комунальних послуг, несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував спожиті житлово-комунальні послуги, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Так, як вбачається з наданих суду розрахунків заборгованості та довідки №1975 від 17.09.2018 р., долучених позивачем до матеріалів позовної заяви, заборгованість відповідача перед позивачем за надання житлово-комунальних послуг по Договору утримання та по Договору опалення за період з 01.02.2017 р. по 31.07.2018 р. становить 6091,33 грн., з яких: заборгованість за утримання будинку - 3728,36 грн.; за опалення - 2362,97 грн.
Судом встановлено, що позивач надавав послуги протягом вказано періоду, що підтверджується наданими до позовної заяви копіями договорів позивача з постачальниками та підрядними організаціями та актами виконаних робіт за цими договорами для надання послу, що зазначені в Договорі утримання та опалення в Договорі опалення, а відповідач хоч і не в повному обсязі, але сплачував за житлово-комунальні послуги.
При цьому, всі суми оплат відповідача, що здійснені за спожиті в позовний період послуги враховані позивачем в розрахунках заборгованості за період, який заявлено позивачем по 31.07.2018 р., що підтверджується даними розрахунку заборгованості.
В наданих відповідачу для оплати житлово-комунальних послуг квитанціях зазначені тарифи, за якими здійснювалось нарахування, що відповідають зазначеним в Договорі утримання та Договорі опалення.
При цьому, пунктами 2 та 5 «Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», затвердженого постановою КМ України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу у формуванні тарифів на житлово- комунальні послуги» встановлено, що тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку, а калькуляційною одиницею є 1м.кв загальної площі, що перебуває у власності або наймі фізичної чи юридичної особи.
Тобто, заплановані кількісні та якісні показники послуг, що повинні надаватись виконавцем виходячи з вартості калькуляційної одиниці загальної площі лежать в основі визначення вартості оплати частки співвласника будинку, яка згідно п. 9 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» є площа квартири співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку, а обов'язкова оплата частки співвласником встановлена ч. 2 ст. 7 Закону. Сукупність часток, становить вартість запланованих необхідних витрат на утримання всього Будинку, а зобов'язання в межах своєї частки несе власник квартири.
Вбачається, що послуги утримання Будинку до квітня 2017 р., які надавались не в повному обсязі самостійно знято позивачем та відповідачу, як і іншим співвласникам Будинку, не виставлялись.
Для нарахування відповідачу послуг опалення використано загальну опалювану площу Будинку до якої входить опалювана площа квартири відповідача.
Згідно «Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» затверджених постановою КМ України від 21.07.2005 № 630 (надалі - Правила №630) загальна опалювана площа будинку та загальна опалювана площа власника квартири, що є часткою опалюваної площі Будинку, при розподілі загальної кількості виробленої теплової енергії даховою газовою котельнею у вигляді послуги опалення застосовуються для визначення частки оплати кожного співвласника з урахуванням показників його квартирних лічильників теплової енергії.
В опалюваний сезон 2016/2017 років, виходячи з опалюваної площі Будинку, квартира відповідача входила в загальну опалювану площу Будинку, для неї розраховувалась частка, обов'язок оплати якої, згідно п. 10 ч. 1 ст. 7 та 1-3 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» лежить на відповідачу.
Пунктом 4 Договору утримання встановлено, що: «У разі зміни тарифу Сторони, для виконання умов цього Договору, керуються тарифами на послуги з моменту введення в дію органом місцевого самоврядування нового тарифу. Доведення до споживачів інформації про тариф чи його зміну Виконавець здійснює відповідно до «Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад», затвердженого наказом Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30.07.2012 №390 та зареєстрованого в МЮ України за № 1380/21692 від 16.08.2012 року (надалі-Порядок інформування), сповіщає Споживача не пізніше ніж за 15 днів до введення нового розміру тарифу у дію, а за необхідності з посиланням на рішення відповідних органів. Про дату зміни тарифу Виконавець сповіщає Споживача платіжним документом (квитанцією) та (або) шляхом розміщення відповідного оголошення на будинку».
На підтвердження виконання позивачем п. 4 Договору утримання суду надано копію складеного за участю мешканців Будинку акта від 09.08.2017 р. про доведення відповідно до Порядку інформування оголошення про зміну тарифу, копію оголошення в газеті «Хрещатик» № 85 (4998) від 09.08.2017 р.
При цьому, в оголошенні в газеті «Хрещатик» тариф для мешканців Будинку становить 6,28 грн. за 1 кв.м загальної площі квартири, як після сплати за послуги після 20 числа місяця наступного за розрахунковим.
Вбачається, що за період з 01.02.2017 р. по 31.07.2018 р. в наданому суду розрахунку заборгованості, розмір якої також підтверджений довідкою позивача, зазначено помісячне нарахування відповідачу та розмір з датою здійсненої відповідачем оплати. З цього розрахунку вбачається, що відповідач не в повному обсязі та не систематично проводив оплату по Договору утримання, зокрема з листопада 2017 р. по березень 2018 р. проводив оплату лише по 10 грн., а з квітня 2018 р. по серпень 2018 р. відповідач взагалі не проводив оплати.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння зміна умов договору не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Законодавством у сфері житлово-комунальних послуг знижка на оплату послуг утримання Будинку не передбачена. Тобто, застосування знижки за договором повинно бути узгодженою дією.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями ст.ст. 151, 162 ЖК України встановлено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію. Оплата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Згідно зі ст. 179 ЖК України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватизованого житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, з наступними змінами, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Крім того, згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Підпунктом 1 пункту 17 Договору опалення встановлено, що відповідач зобов'язаний сплачувати послуги в установлений цим договором строк, який визначений умовами пунктів 9 та 11 Договору опалення, відповідно до яких розрахунковим періодом є календарний місяць, а кінцева оплата відповідачем за опалення проводиться до 20 числа місяця, наступного за місяцем, в якому спожиті послуги в опалювальний період за квитанцією, що включає вартість:
центрального опалення - згідно фактичних показників індивідуального лічильника;
частки споживача за опалення місць загального користування - згідно окремого лічильника теплової енергії для опалення місць загального користування або за його відсутності, згідно розрахунку за Методикою із застосуванням формул, передбачених в додатку № 1 до цього договору;
та розмір здійсненого в попередньому місяці авансового платежу та розмір авансового платежу на наступний місяць.
Пунктом 13 Договору опалення встановлено, що платежі за цим Договором вносяться відповідачем на поточний рахунок позивача.
Згідно частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Позивач, звертаючись до суду із вказаним позовом, посилається на те, що відповідач не виконав зазначений обов'язок та не розрахувався в повному обсязі за фактично надані послуги.
Що стосується заперечень відповідача, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 статті 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що управитель має право укладати договори з виробниками, виконавцями, споживачами в порядку, встановленому законом та контролювати виконання умов договорів на надання житлово-комунальних послуг, а пунктами 1 та 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та пунктом 7 «Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями» , які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, із внесеними змінами та доповненнями, відповідно до яких назву правил змінено на «Правила користування житловими приміщеннями і гуртожитками», споживач (власник приміщення) зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та сплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Підпунктом 1 пункту 17 Договору опалення встановлено, що відповідач зобов'язаний сплачувати послуги в установлений цим договором строк, який визначений умовами пунктів 9 та 11 Договору опалення, відповідно до яких розрахунковим періодом є календарний місяць, а кінцева оплата відповідачем за опалення проводиться до 20 числа місяця, наступного за місяцем, в якому спожиті послуги в опалювальний період за квитанцією, що включає вартість:
центрального опалення - згідно фактичних показників індивідуального лічильника;
частки споживача за опалення місць загального користування - згідно окремого лічильника теплової енергії для опалення місць загального користування або за його відсутності, згідно розрахунку за Методикою із застосуванням формул, передбачених в додатку № 1 до цього договору;
та розмір здійсненого в попередньому місяці авансового платежу та розмір авансового платежу на наступний місяць.
Пунктом 13 Договору опалення встановлено, що платежі за цим Договором вносяться відповідачем на поточний рахунок позивача.
Згідно частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з матеріалів справи, Будинок за актом приймання-передачі від забудовника приймався, як введений в експлуатацію будинок № 1 (1 черги будівництва) з об'єктами соціально-культурного призначення по АДРЕСА_2 (3 черга - нежитлові приміщення житлових будинків № 1, 2), а друга черга будівництва - це будинок №2. В подальшому, будинку № 1 присвоєно АДРЕСА_1, будинку № 2 присвоєно АДРЕСА_3 .
Вся технічна документація щодо котельні також має адресу: АДРЕСА_2 , як будівельного комплексу зі спільним обладнанням газової котельні.
В додаток до підтвердження існування котельні в цьому комплексі, ТОВ «Управлінська компанія «Житло - сервіс» надано копії реєстрів переданої позивачем до ОСББ «Гарматна-Західна» документації по котельні та копії акта балансової належності газопроводу середнього тиску.
З матеріалів справи вбачається, що нарахування оплати за спожите опалення здійснювалось за двома складовими по договору опалення.
Встановлено, що для забезпечення котельні паливом позивач уклав, передбачені нормативно-правовими актами стосовно газопостачання договори: «Постачання природного газу» від 28.12.2016 №1914/1617-ТЕ-41; «Постачання природного газу» від 20.09.2017 №2159/1718-ТЕ-41; публічний договір «Про розподіл природного газу» №262215; «На транспортування природного газу магістральними трубопроводами» від 20.01.2017 № 1701000778; «На технічне обслуговування об'єктів газопостачання» від 06.10.2016 № Т-1387/09-08, від 30.12.2016 №Т-1387/12-08 та від 02.01.18 № Т-1387/12-08; «На технічне обслуговування» від 01.09.2016 №2699-ТО; «На технічне обслуговування» від 04.01.2018 № 3191-ТО.
Також, за укладеними позивачем договорами з ПАТ «Київенерго та ПАТ «АК Київводоканал» котельня забезпечувалась електроенергію та питною водою.
Так, за цими договорами позивач є колективним споживачем в інтересах співвласників будинку, в тому числі відповідача, та розраховується за цими договорами, а відповідач, як і інші співвласники мають встановлений законодавством обов'язок розраховуватись за спожиті послуги з колективним споживачем у відповідності з умовами укладених індивідуальних договорів на надання житлово-комунальних послуг.
Зокрема, пунктом 3.4. договору «Постачання природного газу» від 28.12.2016 №1914/1617- ТЕ-41 та пунктом 3.7. договору «Постачання природного газу» від 20.09.2017 №2159/1718-ТЕ-41 визначено, що приймання передача природного газу, переданого постачальником споживачеві (позивачу) у відповідному місяці постачання, оформляється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем встановлюється на підставі показників комерційного вузла обліку.
Пунктом 4 статті 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» встановлено, що вузол обліку, який забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом є вузлом комерційного обліку, що становить комплекс пристроїв (у тому числі засобів вимірювальної техніки, що відповідають вимогам технічних регламентів), допоміжного обладнання та матеріалів до них, призначений для вимірювання спожитої теплової енергії.
Пунктом 9 ст.1 Закону встановлено, що комерційний облік комунальних послуг є визначення за допомогою вузла комерційного обліку або за встановленими правилами у передбачених цим Законом випадках кількісних та якісних показників комунальної послуги, вимірювання яких забезпечується вузлом обліку, на підставі яких проводяться розрахунки за спожиті комунальні послуги.
Комерційний вузол обліку будинку, який обладнаний інженерним вводом для газової дахової котельні та забезпечує єдиний облік виробленої теплової енергії обладнаний лічильником газу, за показниками якого здійснюються щомісячні розрахунки виробленої даховою котельнею теплової енергії, здаються звіти у визначені державою інстанції, проводяться розрахунки за газ та планується споживання газу.
Таким чином, кількість виробленої теплової енергії на опалення будинку визначається за комерційним вузлом обліку з газовим лічильником, а обсяг спожитих ресурсів та кількість виробленої теплової енергії на будинок, що розподілена між всіма споживачами, в т.ч. зазначена в розрахунку кількості теплової енергії спожитої на опалення квартири відповідача, підтверджені ПАТ «Київгаз» в актах до договорів «Постачання природного газу» від 28.12.2016 №1914/1617-ТЕ-41, «Постачання природного газу» від 20.09.2017 №2159/1718-ТЕ-41 та публічного договору «Про розподіл природного газу» №262215. При цьому, документи по загальному споживанню тепла на будинок в Гкал надається кожного місяця на сайті товариства - http:www.ukjs.com.ua.
Пунктами 2, 6 частини 2 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» встановлено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, так само, обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, або за рішенням співвласників будівлі - за іншим принципом, визначеним цією методикою.
Пунктом 28 «Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» затвердженихпостановою КМУ від 21.07.2005 № 630 встановлено, що споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, квартирні засоби обліку теплової енергії, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
«Методика розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення», затверджена наказом Мінбуду від 31.10.2006 № 359 та зареєстрована в Мін'юсті України 27.11.2006 за №1237/13111, яка застосовується з розробленими Мінжитлокомунгоспом спільно з Проблемним інститутом нетрадиційних енерготехнологій та інжинірингу, Інститутом соціально-економічних стратегій з метою роз'яснення та доповнення викладених розрахунків кількості теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування (МЗК) багатоквартирних будинків, при різних варіантах технічних рішень системи обліку тепло споживання рекомендаціями.
Вбачається, що посилання на Методику наведено в пунктах 7 та 11, а також в додатку №1 договору опалення.
Законом, Правилами № 630 з урахуванням відсильної норми на Методику та Рекомендації, нарахування вартості послуг з опалення здійснюється у наступному порядку: у разі встановлення квартирних засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з показаннями та з урахуванням витрат теплової енергії на опалення місць загального користування у багатоквартирних житлових будинках.
Пунктом 1.4. Методики встановлено, що кількість теплової енергії на опаления МЗК окремо не визначається, а входить до загальної кількості теплової енергії, виставленої до плати за опалення у таких випадках: якщо в багатоквартирному будинку незалежно від наявності або відсутності загальнобудинкового обліку теплової енергії відсутні суб'єкти господарювання, помешкання з індивідуальним опаленням; усі житлові квартири не обладнані приладами обліку витрат теплової енергії на опалення.
Таким чином, якщо всі квартири будинку обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії не застосовувати Методику немає правових підстав.
Договором опалення не передбачено надання окремої послуги опалення місць МЗК.
Згідно п. 2.1.3. Методики та п. 2.3. Рекомендацій, якщо системою будинкового комерційного обліку теплової енергії не передбачено окремого обліку теплової енергії, спожитої на опалення МЗК, але передбачено теплолічильники в кожного споживача та загальнобудинковий комерційний облік теплової енергії, кількість теплової енергії на опалення всіх МЗК з урахуванням утрат розподільчими внутрішньобудинковими трубопроводами опалення визначається як різниця між кількістю теплової енергії на опалення будинку та загальною кількістю теплової енергії на опалення всіх інших приміщень.
Тобто, теплоносій від котельні до теплової шафи з квартирним тепловим лічильником відповідача проходить шлях мережами внутрішньобудинкової системи опалення та забезпечує опаленням не тільки квартиру, а також, місця загального користування (МЗК) будинку.
При цьому, пунктом 5.1.1. Правил № 76 встановлено, що система центрального опалення жилого будинку в опалювальний сезон повинна працювати безперебійно і забезпечувати нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях при мінімальній витраті палива.
Згідно пояснень позивача, для економії витрат газу на опалення будинку газовою котельнею радіаторне опалення сходових клітин не підключалось, в опалювальний сезон позивачем було забезпечено нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях будинку, а у відповідача були відсутні претензії щодо не забезпечення нормативної температури повітря у приміщеннях квартири відповідача, наявність відхилення від яких була б підставою для проведення перерахунку за невідповідність кількісних та якісних показників послуг опалення, відповідно до постанови KM України № 151 від 17.02.2010 та Правил № 630.
Таким чином, послуги позивачем надані в повному обсязі, а нарахована відповідачу відповідно до договору опалення та нормативно-правових актів розподілена частка загального виробленої теплової енергії на будинок підлягає сплаті відповідачем.
Пунктами 1 та 10 частини 1 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно та своєчасно сплачувати спожиті житлово-комунальні послуги.
Встановлено, що будинок, у якому знаходиться квартира відповідача, є новобудовою, тому законодавством на час укладання та виконання договору опалення, будинок не мав власного тарифу на ці послуги.
Пунктом 1 статі 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України.
Пунктом 10 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що порядок відшкодування втрат підприємств, що виникають протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, встановлення та їх оприлюднення органом, уповноваженим встановлювати тарифи, визначається порядком формування тарифів.
Пунктами 17-21 «Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води», затвердженого постановою KM України від 1 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» планування витрат, що включаються до повної собівартості теплової енергії, її виробництва, трапспортування та постачання, здійснюється з урахуванням витрат операційної діяльності та фінансових витрат, пов'язаних з основною діяльністю. Плановані витрати групуються відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, затверджених Мінфіном та включаються до складу планової виробничої собівартості.
Обсяг витрат, що включаються до виробничої собівартості, визначається із застосуванням нормативного методу та підстав результатів аналізу витрат за попередні роки з урахуванням змін, які передбачаються у плановому періоді, та цін (тарифів) у такому періоді.
Порядком встановлено, що формування тарифів на виробництво, постачання теплової енергії здійснюється відповідно до річних планів її виробництва, постачання відповідно до економічно обґрунтованих планових витрат, визначених на підставі державних та галузевих нормативів витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків, кошторисів, з урахуванням ставок податків і зборів, цін на матеріальні ресурси та послуги у планованому періоді, а річні плани для формування цих тарифів складаються на підставі фактичних за останні п'ять років та прогнозованих обсягів виробництва і споживання теплової енергії з урахуванням складених із споживачами договорів та інших техніко-економічних факторів.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, вказав, що кількість спожитої енергії на опалення квартири відповідача, що підлягає оплаті за розрахунковий період за методикою із застосуванням показників квартирного лічильника теплової енергії, даних комерційного обліку спожитої в розрахунковому періоді теплової енергії, що підтверджена ПАТ «Київгаз» в розрахунковий період, підтверджуються наданим позивачем розрахунком. В п. 2 розрахунку зазначено кількість теплової енергії в розрахунковому періоді, на яку зменшено нарахування, оскільки, відповідно до Міжгалузевих норм витрат палива для опалювальних котлів, які експлуатуються в Україні, затверджених наказом Державного комітету України з енергозбереження від 07.05.2001 №46, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2001 за №688/5879 вона втратами тепла від зовнішнього охолодження, що є складовими ККД котла, а ці втрати входять у розраховану виробничу собівартість вироблення 1 Гкал теплової енергії даховою котельнею, про що зазначено в п. 5 договору опалення та додатковій оплаті не підлягає.
Абзацами 1 та 2 розділу Договору опалення «Відповідальність сторін» та абзацу 2 підпункту 1 пункту 22 Договору опалення сторонами визначено, що межа відповідальності між позивачем та відповідачем за утримання внутрішньобудинкових мереж та внутрішньо-квартирних мереж центрального опалення та точка розподілу, в якій здійснюється передача послуги централізованого опалення відповідачу знаходиться на відгалужені від трійника (врізки) внутрішньобудинкової системи опалення, які за проектом на будинок знаходиться в коридорі, а не в квартирі відповідача. Квартирний лічильник теплової енергії знаходиться після відгалуження стояка в коридорі та після встановленої, після відгалуження запірної арматури, яка разом з квартирним лічильником тепла відносяться до внутрішньо-квартирної мережі.
Крім умов договору опалення, аналогічне визначення межі відповідальності між сторонами встановлено в п.13 «Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», затвердженого постановою КМ України від 1 червня 2011 року №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги».
Таким чином, позивач не відповідає за утримання внутрішньо-квартирної мережі, яка є власністю відповідача та його відповідальністю, а також не приймалась позивачем від забудовника.
Під час запуску тепла від дахової котельні у внутрішньобудинкову систему теплопостачання для квартир та зняття у грудні 2016 року показників квартирних лічильників теплової енергії, зняття яких проводилось самостійно позивачем у відповідності до абзацу 6 пункту 11 договору опалення, було виявлено, що встановлені підрядником забудовника квартирні лічильники теплової енергії, в т.ч. квартирний лічильник теплової енергії відповідача, не фіксують кількість теплоносія, що через них проходить, що дало підставу вважати лічильники не справними.
Підпунктом 6 пункту 18 договору опалення визначено, що у разі виникнення сумнівів щодо правильності показань квартирних засобів обліку теплової енергії позивач має право звернутися до акредитованої лабораторії для проведення експертизи їх технічного стану та метрологічної повірки.
Оскільки, квартирні лічильники встановлювались підрядником забудовника та на них розповсюджувалась гарантія, позивач звернувся у грудні 2016 року до забудовника провести перевірку лічильників тепла та в разі необхідності, провести їх заміну.
Актом на лічильники тепла від 11.01.2017 № 01/11/01/17 постачальник лічильників встановив, що лічильники постачались згідно вимог монтажної організації та знаходяться в робочому стані, але, монтаж лічильника не відповідає технічним вимогам технічного виконання лічильника, тому реєстрація накопичення теплової енергії не можлива.
Пунктом 9 Правил № 630 встановлено, що в квартирі роботи з установлення засобів обліку води і теплової енергії (квартирні засоби обліку) проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача.
На підставі абзацу 2 пункту 12 договору опалення та керуючись пунктами 12 та 21 Правил № 630, з моменту виявлення поломки лічильника позивач проводив нарахування та розподіл теплової енергії за фактичним споживанням теплової енергії за показаннями загально будинкового комерційного обліку за даний період, виходячи з розрахунку на 1 кв. м. загальної опалювальної площі квартири.
Дата припинення нарахування відповідачу опалення за квадратними метрами та застосування показників квартирного лічильника тепла є 07.02.2017, про яку позивача повідомила монтажна організація, що здійснювала їх переустановлення. Дата зазначена в пунктах 4 та 5 розрахунку кількості теплової енергії спожитої на опалення квартири відповідача за лютий 2017 року, на підставі наданої монтажною організацією забудовника даних про дату переустановлення квартирного лічильника відповідача.
У зв'язку з тим, що за висновками в Акті на лічильники тепла від 11.01.2017 № 01/11/01/17 лічильники не могли правильно відображати накопичення теплової енергії, що пройшли через квартирний лічильник тепла, будь-які значення на лічильнику на цю дату позивачем приймались, як нульові, і ці значення для нарахувань за попередній період на приймались, що підтверджено в пунктах 4 та 5 помісячних розрахунків теплової енергії спожитої на опалення квартири відповідача за грудень 2106 року, січень-березень 2017 року.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що витрати на управління багатоквартирним будинком включають, крім інших, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку (вироблена даховою котельнею теплова енергія), а частиною 2 ст.12 Закону встановлено, що витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.
Тобто, обов'язок відповідача щодо оплати послуг опалення в повному обсязі в межах своєї частки виник не тільки з Договору опалення, але й нормативно-правових актів (стаття 11 ЦК України).
При цьому, будь-яких доказів щодо нарікання позивачу від відповідача на недостатню температуру в квартирі, матеріали справи не містять та суду не надано. Також матеріали справи не містять жодних заяв чи претензій від мешканців будинкуи про перерви в опаленні чи низьку температуру в квартирі.
Звернень про порушення кількісних та якісних показників по Договору опалення, наявність яких могла бути підставою для проведення перерахунку позивачем, яки визначено постановою Кабінету Міністрів України № 151 від 17.02.2010 р., матеріали справи також не містять.
Оскільки судом було встановлено, що позивач ТОВ «Управлінська компанія «Житло - сервіс» є балансоутримувачем, управителем та виконавцем житлово-комунальних послуг в будинку будинку АДРЕСА_1 , які були надані відповідачу ОСОБА_1 , який є власником квартири НОМЕР_2 у вказаному будинку, при цьому, останній зобов'язання щодо сплати житлово-комунальних послуг у встановлені строки не виконував, а тому утворилася заборгованість, будь-яких доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, суд приходить до висновку, що позов в частині позовних вимог про стягнення суми заборгованості за житлово-комунальні послуги підлягає задоволенню, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь ТОВ «Управлінська компанія «Житло - сервіс» заборгованість за період з 01.02.2017 р. по 31.07.2018 р. по договорах «Про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території» від 07.02.2017 у розмірі 3728,36 грн. та «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення» від 10.03.2017 в розмірі 2362,97 грн.
Що стосується заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача на його користь 3% річних у розмірі 269,35 грн. та інфляційної складової у розмірі 221,55 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, відповідно до правової позиції, викладеною у постанові Верховного Суду України від 20.06.2012 року в справі 6-68цс12, правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок по оплаті отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до наданого разом з позовною заявою стороною позивача розрахунку: 3% річних та інфляційні втрати за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання складає 269,35 грн. та 221,55 грн. відповідно.
При цьому, 09.07.2019 р. представником позивача ТОВ «Управлінська компанія «Житло - сервіс» надано суду клопотання про долучення до матеріалів справи уточненого розрахунку 3% річних та інфляційної складової на суму заборгованості за позовний період, у якому представник позивача вказує на друкарську помилку при здійсненні розрахунку заборгованості з урахуванням 3% річних.
Так, згідно уточненого розрахунку розмір заборгованості з урахуванням 3% річних за період з 01.02.2017 р. по 31.08.2018 р., розмір основного боргу становить 6091,33 грн.; 3% відсотки річних становить 133,54 грн.; інфляційне збільшення боргу становить 221,55 грн.
При цьому, позивачем не уточнювалися та не зменшувалися позовні вимоги.
Таким чином, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в даній частині вимог, та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 % річних в сумі 133,54 грн. та інфляційне збільшення боргу в 221,55 грн., оскільки правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Доказів неотримання чи несвоєчасного (або не в повному обсязі) отримання відповідачем житлово-комунальних послуг в спірний період, порядку нарахування вказаної вище заборгованості, суду надано не було.
Що стосується посилань відповідача на неналежне надання комунальних послуг, неправомірність розрахунку позивача, суд, проаналізувавши доводи відповідача та подані ним докази на обгрунтування своєї позиції, вважає дані доводи необгрунтованими, та такими, що спростовуються матеріалами справи та поясненнями сторони позивача, а надані відповідачем докази в обгрунтування заперечень неналежними.
Таким чином, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, що утворилася за період з 01.02.2017 р. по 31.07.2018 р. в розмірі 6091,33 грн., 3% річних у розмірі 133,54 грн., інфляційну складову у розмірі 221,55 грн., а всього стягнути 6446,42 грн.
З огляду на викладене, позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору в розмірі 1762,00 грн.
Керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ст.ст. 151, 162, 179 ЖК України, ст.ст. 322, 509, 525, 526, 530, 536, 610, 611, 612, 623, 625, 626, 628, 629, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 133, 141, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Житло - сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_10 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Житло - сервіс» (адреса: Київська область, м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 10, корп. 4, прим. 175, код ЄДРПОУ 40091896) заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції за час прострочення та 3% річних у розмірі 6446 (шість тисяч чотириста сорок шість) гривень 42 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_10 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Житло - сервіс» (адреса: Київська область, м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 10, корп. 4, прим. 175, код ЄДРПОУ 40091896) суму сплаченого судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: С.І. Кушнір