Справа № 159/665/20
Провадження № 1-кс/159/140/20
про застосування запобіжного заходу
у вигляді тримання під вартою
13 лютого 2020 року м. Ковель
Слідчий суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря
судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
та його захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши клопотання старшого слідчого Ковельського ВП ГУ НП у Волинській ОСОБА_4 в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020030110000268 від 11.02.2020 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Малорита Брестської області Республіки Білорусь (зі слів), уродженця с. Кричевичі Ковельського району Волинської області (згідно заяви про видачу паспорта), громадянина України, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , без освіти, не одруженого, не працюючого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, -
Органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється в тому, що він10.02.2020 року, близько 23 год. 00 хв., знаходячись у приміщенні нежилого будинку АДРЕСА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, умисно наніс ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , два удари кулаком в обличчя, від чого остання впала на підлогу. Після цього ОСОБА_5 , з метою вчинення зґвалтування, в групі з двома невстановленими особами ромської національності, для подолання опору потерпілої, став наносити численні удари ногами в різні частини тіла потерпілої, та проти її волі відтягнув ОСОБА_7 в сусідню кімнату, де було відсутнє освітлення. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 в групі з невстановленими особами, застосувавши до потерпілої фізичне насильство, яке виразилось в фізичному подоланні її опору, а саме - утриманні за руки та ноги потерпілої, чим обмежили свободу її переміщення, проти волі останньої, зняли з неї нижній одяг та вступили з нею в статеві зносини, пов'язані із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої, тим самим вчинивши зґвалтування групою осіб. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_5 в групі з невстановленими особами потерпілій ОСОБА_7 було заподіяно множинні гематоми та забої м'яких тканин обох верхніх та нижніх кінцівок, спини.
Відомості про вказане кримінальне правопорушення, відповідно до вимог ч.ч. 1, 4, 5 ст. 214 КПК України, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.02.2020 року за № 12020030110000268 і розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
11.02.2020 року ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
12.02.2020 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
13.02.2020 року старший слідчий ОСОБА_4 , за погодженням з процесуальним прокурором ОСОБА_3 , звернувся до суду з клопотанням про застосування щодопідозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Потреба у застосуванні саме такого запобіжного заходу мотивована наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскількиОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), що відноситься до категорії особливо тяжких, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років; за місцем проживання характеризується з негативної сторони, як особа, що зловживає спиртними напоями, офіційно не працевлаштований, схильний до бродяжництва, який виїжджає за межі свого постійного місця проживання, і з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Крім цього, ОСОБА_5 може незаконно впливати на потерпілу у цьому кримінальному провадженні, а саме на ОСОБА_7 , свідка ОСОБА_8 , які є його односельчанами, та свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які є його родичами; вчиняти інші кримінальні правопорушення, ухилятись від виконання процесуальних рішень.
Тому, з метою забезпечення швидкого, повного, неупередженого розслідування, проведення слідчих дій та подальших судових розглядів, забезпечення належної поведінки, слідчий вважає, що відносно підозрюваного ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Наведене, на думку слідчого, свідчить про те, що жоден із запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не забезпечить виконання покладених на підозрюваного обов'язків.
В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали з підстав, викладених вище.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні просив не обирати щодо нього саме такий запобіжний захід.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення даного клопотання, оскільки наведені в ньому ризики не підтверджені жодними доказами. Крім цього, вважає, що підозра, про яку повідомлено підозрюваному, не обґрунтована, оскільки ні потерпіла, ні свідки не вказують на безпосередню причетність її підзахисного до вчинення даного злочину. В зв'язку з наведеним, просила обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його фактичного проживання. При цьому, батьки підозрюваного надали свою згоду на його перебування під домашнім арештом за цією адресою.
Заслухавши учасників судового засідання, перевіривши надані матеріали, включаючи витяг з ЄРДР, слідчий суддя вважає, що внесене слідчим клопотання є підставним та підлягає до задоволення.
Як визначено ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
В силу ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, визначеним ч. 1 ст. 177 КПК України.
Виконуючи вимоги законодавства слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_12 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, що відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Про обґрунтованість підозри свідчать матеріали кримінального провадження, досліджені в ході судового розгляду даного клопотання.
Так, сам підозрюваний в судовому засіданні не заперечував того факту, що мав статеві зносини з потерпілою, проте з її згоди. При цьому будь-яких тілесних ушкоджень потерпілій не наносив. Хто саме наніс тілесні ушкодження потерпілій йому не відомо.
В той же час, в судовому засіданні було досліджено компакт-диск з відеозаписом допиту потерпілої. В ході такого допиту потерпіла детально описала події, що передували зґвалтуванню, та вказувала на безпосередню причетність підозрюваного до нанесення їй тілесних ушкоджень та до зґвалтування.
Таким чином, оцінивши вагомість доказів, як того вимагає ст. 178 КПК України, слідчий суддя вважає підозру за ч. 3 ст. 152 КК України, про яку повідомлено ОСОБА_5 , обґрунтованою.
Більше того, у п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" (№ 35615/06 від 13.11.07), Європейський суд з прав людини зазначив: "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5&1(с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".
Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор та слідчий у клопотанні, дають підстави вважати оголошену ОСОБА_5 підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, як на те посилається сторона обвинувачення, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного даного запобіжного заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що "факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування".
Таким чином, доводи захисника про необґрунтованість підозри в даному випадку не є вирішальними, а тому слідчий суддя відхиляє їх.
Слідчий суддя, зважаючи на дані про особу підозрюваного, також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, що відноситься до категорії особливо тяжких; за місцем проживання характеризується з негативної сторони, як особа, що зловживає спиртними напоями; офіційно не працевлаштований, а тому не має постійного джерела прибутків; офіційно не одружений, а тому не має сталих соціальних зв'язків, що дає йому можливість в будь-який час змінити фактичне місце проживання чи вчинити злочин проти власності з метою особистого збагачення чи відшукання коштів для проживання.
Окрім цього, враховуючи зміст підозри, визначальне значення для доведеності винуватості особи будуть мати показання потерпілої та свідків, а тому досить високим є ризик можливого впливу на них, оскільки вони є односельчанами підозрюваного.
Щодо доводів захисника про відсутність вказаних ризиків, слідчий суддя вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. А у справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів".
Таким чином, на переконання слідчого судді, більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти переліченим ризикам, а тому слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_5 найсуворіший запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Заборон, визначених ст. 183 КПК України, щодо застосування цього запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 не встановлено.
Крім цього, обираючи саме найсуворіший запобіжний захід щодо підозрюваного, слідчий суддя виходить з того, що інкримінований останньому злочин має високий ступінь суспільної небезпеки, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи сторони захисту про можливість та доцільність застосування до підозрюваного іншого (більш м'якого) запобіжного заходу, не спростовують зазначених вище висновків, а тому слідчий суддя відхиляє їх.
В силу ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.
Враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину із застосуванням насильства, слідчий суддя, в силу вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, не вбачає підстав для визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 182, 184, 193, 194, 196, 198 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання старшого слідчого Ковельського ВП ГУ НП у Волинській ОСОБА_4 - задовольнити повністю.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.
Дата початку дії ухвали в частині строків тримання під вартою - 11.02.2020 року.
Дата закінчення дії ухвали в частині строків тримання під вартою - 10.04.2020 року включно.
Ухвала підлягає до негайного виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Копію ухвали надати підозрюваному, його захиснику, прокурору, слідчому, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Слідчий суддя Ковельського міськрайонного суду ОСОБА_1