Тарутинський районний суд Одеської області
Справа №514/2016/19
Провадження по справі № 2/514/2/20
13 лютого 2020 року смт Тарутине
Тарутинський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Тончевої Н.М.,
при секретарі - Образенко Т.М.,
розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у підготовчому засіданні в залі суду смт Тарутине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тарутинської селищної ради Тарутинського району Одеської області про визнання права власності за набувальною давністю,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати за ним право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 .
Свої вимоги мотивує тим, що він на підставі Ордеру на жиле приміщення №77 від 18 жовтня 2004 року виданого ТОВ «Ударний» отримав право на зайняття жилого приміщення, яке розташоване за адресою : квартира АДРЕСА_2 . На підставі вказаного ордеру він оселився у зазначеній квартирі у 2004 році, однак не зміг вчасно оформити реєстрацію з причин тривалої хвороби. У 2017 році йому було відмовлено у приватизації зазначеної квартири у зв'язку з тим, що вона не перебуває у віданні Тарутинської селищної ради. Згідно довідки ПАТ «Ударний» від 20 жовтня 2017 року №171, вказана квартира на балансі підприємства також не перебуває. До теперішнього часу він продовжує мешкати у вказаній квартирі, робить там ремонт, сплачує комунальні послуги.
Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з вказаним позовом.
Позивач в судове засідання не з'явився, на розгляд суду від позивача надійшла заява з проханням розглянути справу в його відсутність, позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача Тарутинської селищної ради Тарутинського району Одеської області у судове засідання не з'явився. На адресу суду надійшла заява від представника відповідача, в якій він зазначив, що згоден з позовними вимогами позивача та просить розглянути справу без його участі.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Ударний» 18 жовтня 2004 року було видано ОСОБА_1 Ордер на жиле приміщення №77, на підставі якого останній отримав право на зайняття жилого приміщення, розташованого за адресою : квартира АДРЕСА_2 (а.с.16).
З листа Тарутинської селищної ради Тарутинського району Одеської області вбачається, що згідно даних обліку житлового фонду Тарутинської селищної ради Одеської області квартира АДРЕСА_1 не перебуває у віданні Тарутинської селищної ради Тарутинського району Одеської області (а.с.9).
З довідки архівного відділу Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області №Р-571 від 10 липня 2017 року вбачається, що відповідно до переліку об'єктів житлового фонду, які повинні були передаватись Тарутинській селищній раді Тарутинського району Одеської області квартира АДРЕСА_1 в переліку не значиться (а.с.12).
Згідно довідки ПАТ «Ударний» від 20 жовтня 2017 року №171, квартира АДРЕСА_1 не перебуває на балансі підприємства (а.с.14).
Право власності на квартиру АДРЕСА_1 в КП «Тарутинське БТІ» не зареєстровано, що підтверджується довідкою КП «Тарутинське БТІ» Тарутинської районної ради Одеської області №450 від 26 листопада 2019 року (а.с.15).
Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за субєктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.
Інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ - не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у частині першій ст.344 ЦК України, а саме: тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним.
Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків.
При вирішенні спорів про набувальну давність суд має врахувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.
Зазначена правова позиція знайшла своє відображення в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 р. № 24-150/0/4-13 « Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав ».
Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Також, зазначеною постановою роз'яснено порядок застосування норм, передбачених статтею 344 ЦК України, а саме:
пунктом 9 передбачено, що відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК;
пунктом 11 передбачено, що враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК);
пунктом 13 передбачено, що можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади;
пунктом 14 передбачено, що виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю. Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Тож, оскільки судом було встановлено, що попередній власник майна або його правонаступник відсутні, так як вона ніде не перебуває на балансі, саме Тарутинська селищна рада Тарутинського району Одеської області є належним відповідачем по справі.
Таким чином, беручі до уваги наявні докази, суд прийшов до висновку, що позивач ОСОБА_1 добросовісно заволодів спірним майном, а саме квартирою АДРЕСА_1 та безперервно, відкрито володіє нею вже більше десяти років.
З огляду на вищевказане, дослідивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд прийшов до висновку, що існують підстави для визнання за позивачем права власності в порядку набувальної давності на зазначену квартиру, а тому позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13,81,89,142,200, 206, 264,265,268,272, 273, 315, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Тарутинської селищної ради Тарутинського району Одеської області про визнання права власності за набувальною давністю - задовольнити у повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 , згідно технічного паспорту, виготовленого станом на 04 жовтня 2017 року, інвентаризаційною вартістю 29157 ( двадцять дев'ять тисяч сто п'ятдесят сім) гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Тарутинський районний суд Одеської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Тончева