Справа №523/19536/19
Провадження №1-кс/523/105/20
про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
та про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту
13 лютого 2020 року
Слідчий суддя Суворовського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , слідчого СВ Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання вказаного слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, подане у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12019160490004489 від 07.12.2019 року, відносно:
• ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Аркалик Тургайської області республіки Казахстан, українки за національністю, громадянки України, з середньою освітою, незаміжньої й офіційно непрацевлаштованої, зі слів - має неповнолітню дитину 2002 року народження, зареєстрованої та до затримання проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимої, у тому числі останній раз:
-22.11.2018 року Суворовським районним судом м.Одеси за ч.2 ст.186, ст.71 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнилась 22.11.2018 року за відбуттям строку покарання,
підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, -
23.12.2019 року до Суворовського районного суду м.Одеси від слідчого СВ Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 надійшло погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_7 клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , підозрюваної у таємному викраденні майна ТОВ «Руш» - туші «Севентин» екстраордінар, 12 мл., спрею «Бреліл» фвухфазним з екстрактом вівса, об'ємом 200 мл., загальною вартістю 326,34 гривень, що мало місце 06.12.2019 року о 18:00 годині в магазині «Єва», розташованого за адресою: м.Одеса, вул.Давида Ойстраха 32.
Як слідує з клопотання й доданих до нього матеріалів, за заявою ОСОБА_8 , СВ Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12019160490004489 від 07.12.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, а 21.12.2019 року слідчим ОСОБА_5 складено і прокурором ОСОБА_7 погоджено відповідне повідомлення про підозру вказаній особі, яке вручено останній у той ж день.
З'ясувавши думку прокурора ОСОБА_3 на підтримку клопотання, заслухавши позицію захисника ОСОБА_4 та підозрюваної ОСОБА_6 , які заперечували проти задоволення клопотання та просили обрати останній запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя доходить наступного.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, 15.01.2020 року судове провадження з розгляду означеного клопотання зупинено, у зв'язку з неявкою підозрюваної ОСОБА_6 , та ухвалою слідчого судді від 20.01.2020 року прокурору ОСОБА_7 надано дозвіл на затримання вказаної підозрюваної з метою її приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Частина ч.1 ст.9 КПК України встановлює, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Згідно з ч.1 ст.94 означеного Кодексу, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до положень ст.ст.177, 183 вказаного Кодексу, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який може бути застосований лише до підозрюваного чи обвинуваченого у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний чи обвинувачений не виконає покладені на нього процесуальні обов'язки, а також для запобігання його спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Частиною 3 ст.194 КПК України регламентовано, що слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини наявність обґрунтованої підозри, але не доведе наявність достатніх підстав, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З огляду на ч.3 ст.26, п.18 ч.1 ст.3 зазначеного Кодексу, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, які винесені на його розгляд сторонами та віднесено до його компетенції цим Кодексом, а слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Як слідує з доданих до розглядуваного клопотання матеріалів, ОСОБА_6 підозрюється у скоєнні злочину середньої тяжкості, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, за кваліфікуючими ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, за яке визначена можливість призначення покарання у виді позбавлення волі строком до п'яти років.
В обґрунтування внесеного клопотання слідчий ОСОБА_5 посилається на дані про особу підозрюваної ОСОБА_6 , на тяжкість злочину, у якому підозрюється остання, та на покарання, яке їй загрожує у випадку доведення провини, на перебування в провадженні Суворовського районного суду м.Одеси обвинувального акту за ч.2 ст.185 КК України та на невиконання підозрюваною обов'язків, покладених за ухвалою від 24.10.2019 року щодо застосування відносно останньої запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, що обумовлює на думку сторони обвинувачення, ймовірність можливого переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення.
З огляду на вимоги ст.8 КПК України та положення ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, слідчий суддя при розгляді даного клопотання використовує Європейську Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерел права.
У практиці ЄСПЛ щодо дотримання положень ст.5 Конвенції встановлено вимогу, щоб позбавлення свободи було "законним", зокрема з дотриманням "процедури, встановленої законом". У цьому аспекті Конвенція відсилає до норм національного законодавства та встановлює зобов'язання забезпечувати дотримання матеріально-правових і процесуальних норм законодавства, але вона також вимагає, щоб при будь-якому позбавленні свободи забезпечувалася мета ст.5 Конвенції, зокрема захист осіб від свавілля. Відповідно до практики ЄСПЛ національні органи, передусім суди, повинні тлумачити і застосовувати національний закон відповідно до ст.5 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 року у справі "Ічин та інші проти України"п.п.34-35).
В пункті 196 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», Суд наголосив на тому, що для того, щоб позбавлення свободи можна було вважати не свавільним у розумінні п.1 ст.5 Конвенції, відповідності цього заходу вимогам національного закону недостатньо та астосування такого заходу має також бути необхідним за конкретних обставин.
Опріч викладене, за п.62 рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», існує презумпція на користь звільнення особи з-під варти, а доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» та у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.
Відповідно ж до вимог п.3 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п.63 рішення у справі «Доронін проти України» від 19 лютого 2009 року), при обранні чи продовженні застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою навіть у справах про вбивство та при спробі обвинуваченого зникнути із одночасним супротивом працівникам правоохоронного органу при затриманні, національні суди мають розглядати можливість застосування тих чи інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, а посилання при цьому головним чином на тяжкість обвинувачення, не уявляє собою «відповідної і достатньої» підстави.
Проте, аналіз викладених у розглядуваному клопотанні відомостей свідчить про невідповідність його змісту вимогам ст.184 КПК України, зокрема й всупереч цієї норми закону, в клопотанні лише наведені посилання на відповідні матеріали досудового розслідування, без визначення їх змісту і обставин, що надають підстави підозрювати певну особу у вчиненні відповідного злочину, а також у клопотанні відсутнє належне обґрунтування неможливості запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів (п.п.3, 6 ч.1 ст.184 КПК).
Як слідує з матеріалів клопотання, за версією органу досудового розслідування, підозра в інкримінованому ОСОБА_6 злочину обґрунтовується: протоколом допиту представника потерпілого ОСОБА_8 , протоколом перегляду відео-запису від 06.12.2019 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 та іншими доказами у їх сукупності.
Втім, слідчим суддею в порядку ст.ст.94, 132, 184 КПК України не приймаються до уваги наведені у розглядуваному клопотанні доводи сторони обвинувачення щодо обґрунтування висунутої ОСОБА_6 підозри, зокрема, іншими доказами у їх сукупності, оскільки вказані докази до суду не надані і до матеріалів розглядуваного клопотання не додані, а за доданими до означеного клопотання копіями відповідних протоколів, допит свідка ОСОБА_9 здійснювався оперуповноваженим ВКП Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області, відповідно, який до проведення досудового розслідування не залучався та доручення слідчого на проведення таких дій не надавалось, що у своєї сукупності позбавляє слідчого суддю можливості надати належну оцінку викладеним в цьому протоколі обставинам та обґрунтувати ним своє процесуальне рішення.
До того ж, матеріали розглядуваного клопотання містять суперечливі й водночас незрозумілі слідчому судді відомості щодо встановлення дати інкримінованого підозрюваній ОСОБА_6 злочину у цьому кримінальному провадженні, оскільки як слідує з другого абзацу описової частини клопотання, витягу з ЄРДР №12019160490004489 від 07.12.2019 року, клопотання представника потерпілого ОСОБА_8 та протоколу перегляду відео від 09.12.2019 року, датою скоєння інкримінованого їй злочину є 06.12.2019 року, але за доданими до клопотання протоколу прийняття заяви й пояснень підозрюваної - 01.12.2019 року, а за протоколами допиту представника потерпілого й свідка ОСОБА_9 - 02.12.2019 року, що у свою чергу уявляє неспроможність органу досудового розслідування встановити дійсну дату скоєння противного діяння у конкретному випадку.
Наведені обставини у контексті п.2 Розділу ІІІ роз'яснень, що містяться в «Узагальненні судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» від 07.02.2014 року, затвердженого Постановою Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 07.02.2014 року, обумовлюють висновок про неможливість задоволення розглядуваного клопотання у запропонованому стороною обвинувачення обсязі.
Попри те, матеріали розглядуваного клопотання не містять будь-яких доказів на підтвердження доводів сторони обвинувачення щодо недостатності застосування до підозрюваної ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, а обґрунтовуючи необхідність застосування виняткового запобіжного заходу у конкретному випадку, ані слідчим ОСОБА_5 у клопотанні, ані прокурором ОСОБА_3 у судовому засіданні належним чином не доведено ймовірність переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення, виходячи з нижчевикладеного.
Так, слідчим суддею приймається до уваги дані про особу підозрюваної ОСОБА_6 , яка є неодноразово судимою особою та на розгляді Суворовського районного суду м.Одеси перебуває обвинувальний акт за ч.2 ст.185 КК України, але з огляду на встановлені в судовому засіданні обставини, підозрювана забезпечена місцем реєстрації й постійного проживання в м.Одесі, має неповнолітню дитину 2002 року народження, яка навчається, та хвору матір похилого віку, сукупність чого, за переконанням слідчого судді, обумовлює достатню міцність соціальних зв'язків вказаної підозрюваної у місці її проживання та у випадку застосування до останньої виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою призведене до позбавлення належної допомоги і догляду за хворою матір'ю, відповідного виховання неповнолітньої дитини, яка потребує материнської турботи і піклування, а також потягне свавільне позбавлення підозрюваної свободи.
Сукупність наведених обставин, зважаючи на інкриміноване підозрюваній ОСОБА_6 заподіянні незначної матеріальної шкоди у конкретному випадку та тяжкість інкримінованого їй злочину, надає слідчому судді можливість зробити висновок про те, що підозрювана ОСОБА_6 , маючи неповнолітню дитину та хвору матір похилого віку, будучи забезпеченою місцем реєстрації й проживання в м.Одесі, об'єктивно спростовує доводи сторони обвинувачення щодо наявності означених ризиків та свідчить про неспівмірність запропонованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою фактичним обставинам справи.
Проте, відповідні докази на підтвердження незаконного впливу підозрюваної ОСОБА_6 на свідків, а також вчинення іншого кримінального правопорушення, до розглядуваного клопотання або прокурором в судовому засіданні до суду не надано, внаслідок чого, доводи сторони обвинувачення щодо наявності означених ризиків уявляються необґрунтованими.
Слід зауважити на тому, що доводи сторони обвинувачення щодо порушення підозрюваною ОСОБА_6 умов застосованого у вигляді нічного домашнього арешту в іншому кримінальному провадженні запобіжного заходу, строк дії якого сплив 23.12.2019 року та виявилось у вчиненні останньою інкримінованого їй в цьому кримінальному провадженні злочину, слідчим суддею до уваги не приймається, оскільки зазначені обставини можуть бути визнані лише підставою для зміни раніше застосованого до неї в іншому кримінальному провадженні запобіжного заходу та у розглядуваному контексті не може обґрунтовувати обрання найбільш суворого запобіжного заходу у даному випадку.
Отже, з урахуванням означеного вище та у контексті наведеної практики суду конвенційної юрисдикції, в силу ч.3 ст.194 КПК України, слідчий суддя вважає, що у такому випадку розглядуване клопотання сторони обвинувачення не підлягає задоволенню у запропонованому обсязі, а доводи сторони захисту уявляються такими, що частково заслуговують на увагу.
На підставі викладеного, оцінюючи доводи розглядуваного клопотання слідчого ОСОБА_5 та позицію прокурора ОСОБА_3 в судовому засіданні, враховуючи положення ст.ст.177-178, 181, 183, 194 КПК України у їх системному взаємозв'язку, а також приймаючи до уваги встановлені під час розгляду клопотання обставини та характер інкримінованого підозрюваній ОСОБА_6 злочину, його тяжкість та передбачене законом покарання, забезпеченість підозрюваної місцем реєстрації і постійного проживання в м.Одесі, її сімейний стан, слідчий суддя доходить висновку про те, що для забезпечення належного виконання вказаною підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, достатнім й обґрунтованим, з дотриманням справедливого балансу між існуванням суспільного інтересу та поваги до особистої свободи, уявляється застосування до неї запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з покладенням відповідних обов'язків.
Частинами 1, 2 ст.181 КПК України регламентовано, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби та може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Керуючись ст.ст.3, 7-9, 22, 26, 177-178, 181-184, 193-194, 202, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_7 , внесене у кримінальному провадженні за №12019160490004489 від 21.12.2019 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, - залишити без задоволення.
Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем її реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 , - строком до 11.04.2020 року, звільнивши останню з-під варти негайно в залі суду.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.194 КПК України, покласти на підозрювану ОСОБА_6 наступні обов'язки: невідкладно прибути до місця проживання та заборонити цілодобово залишати житло, яке розташоване за означеною адресою; повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з представником потерпілого, свідками та експертами у цьому кримінальному провадженні.
Роз'яснити підозрюваній ОСОБА_6 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту закінчується 11.04.2020 року.
Виконання ухвали в частині застосування до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту доручити працівникам Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області. Ухвала підлягає негайному виконанню органом внутрішніх справ.
Копію ухвали направити для виконання до Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області, для контролю виконання - прокурору Одеської місцевої прокуратури №4, для відома та виконання - вручити під розписку підозрюваній ОСОБА_6 .
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження шляхом подачі апеляційної скарги, протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1