печерський районний суд міста києва
Справа № 757/63006/19-к
29 січня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю заявника ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.07.2018 в рамках кримінального провадження № 42017000000003113,
ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням в порядку ст. 174 КПК України, в якому просить скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.07.2018 у справі № 757/33503/18-к, на майно належне ОСОБА_5 , а саме:
нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 ;
земельна ділянка з кадастровим номером 5320281800:00:002:1122;
земельна ділянка з кадастровим номером 5320281800:00:002:0921;
земельна ділянка з кадастровим номером 5320283600:00:005:2528.
Мотивуючи означене клопотання, заявник вказує, що арешт накладено необґрунтовано, з порушенням положень ст. 170 КПК України, без перевірки обставин та підстав накладення такого арешту. Також посилається на те, що накладений арешт грубо порушує право на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном, а також що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна, вказує, що арештоване майно, не відповідає ознакам визначених ст. 98 КПК України та не може бути конфісковане.
Вищенаведене у своїй сукупності вказує на безпідставність подальшого утримання майна під арештом, що обумовлює необхідність його скасування.
У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_3 вимоги визначені у клопотанні підтримав, просить задовольнити.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні щодо задоволення клопотання заперечив, просить відмовити.
Слідчий суддя, вислухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали провадження та додані до нього документи дійшов наступних висновків.
Так, із матеріалів клопотання вбачається, що Управлінням з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000003113 від 30.09.2017 за підозрою ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.07.2018 року по справі № 757/33503/18-к, в межах кримінального провадження накладено арешт на майно належне ОСОБА_5 , а саме:
нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 ;
земельна ділянка з кадастровим номером 5320281800:00:002:1122;
земельна ділянка з кадастровим номером 5320281800:00:002:0921;
земельна ділянка з кадастровим номером 5320283600:00:005:2528.
Так, статтею 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Між тим, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.
Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов'язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України. При цьому обов'язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на орган досудового розслідування.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).
Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Із змісту ухвали від 10.07.2018 вбачається, що метою накладення арешту на майно є забезпечення його конфіскації та спеціальної конфіскації.
Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Як визначено ч. 5 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Слідчим суддею під час розгляду даного клопотання встановлено, що ОСОБА_5 в кримінальному провадженні № 42017000000003113 не повідомлено про підозру.
Окрім того, доказів які б вказували, що арештоване майно є предметом, засобом чи знаряддям злочину, яке розслідується у вказаному кримінальному провадженні не має.
Між тим, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про скасування арешту майна підлягає задоволенню.
Керуючись, ст.ст. 13, 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 174, 309 КК України, -
Клопотання ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.07.2018 в рамках кримінального провадження № 42017000000003113 - задовольнити.
Скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.07.2018 у справі № 757/33503/18-к, на майно належне ОСОБА_5 , а саме:
нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 ;
земельна ділянка з кадастровим номером 5320281800:00:002:1122;
земельна ділянка з кадастровим номером 5320281800:00:002:0921;
земельна ділянка з кадастровим номером 5320283600:00:005:2528;
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1