Іменем України
13 лютого 2020 року
Київ
справа №805/2358/17-а
адміністративне провадження №К/9901/29905/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В. М.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Компанієць І.Д., судді - Васильєва І.А., Ястребова Л.В.)
у справі №805/2358/17-а
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області,
про визнання протиправною бездіяльності щодо нездійснення нарахування з 01.01.2017 року суддівської винагороди виходячи з посадового окладу у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, зобов'язання провести перерахунок з 01.01.2017 року суддівської винагороди виходячи з посадового окладу у розмірі 32000грн., зобов'язання провести виплату з 01.01.2017 року суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за 2017 рік виходячи з посадового окладу у розмірі 32000грн. з урахуванням проведених виплат, -
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
Короткий зміст позовних вимог
В червні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області (далі - відповідач, ТУ ДСА в Донецькій області), в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування з 01.01.2017 року суддівської винагороди виходячи з посадового окладу у розмірі 10 мінімальних заробітних плат;
зобов'язати відповідача провести перерахунок з 01.01.2017 року суддівської винагороди виходячи з посадового окладу 32000 грн;
зобов'язати відповідача провести виплату з 01.01.2017 року суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за 2017 рік виходячи з посадового окладу у розмірі 32000 грн з урахуванням проведених виплат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності щодо нездійснення нарахування з 01.01.2017 року суддівської винагороди виходячи з посадового окладу у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, зобов'язання провести перерахунок з 01.01.2017 року суддівської винагороди виходячи з посадового окладу у розмірі 32000грн., зобов'язання провести виплату з 01.01.2017 року суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за 2017 рік виходячи з посадового окладу у розмірі 32000грн. з урахуванням проведених виплат, задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області щодо нездійснення нарахування ОСОБА_1 з 01.01.2017 року суддівської винагороди виходячи з посадового окладу судді у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, який з 01.01.2017 року становить 32000грн.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області провести нарахування та виплату з 01.01.2017 року суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за 2017 рік ОСОБА_1 як судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області виходячи з посадового окладу у розмірі 32000грн. за відрахуванням проведених виплат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань, відсутність додаткових коштів для проведення перерахунку суддівської винагороди з окладом у розрахунку мінімальної заробітної плати та незастосування відповідачем вимог п.23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIІІ є необґрунтованими та суперечать позиції Європейського суду з прав людини, викладеній у п.23 рішення від 10.03.2011 р. (заява 10972/05) у справі "Сук проти України", відповідно до якої держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідачем допущено неправомірну бездіяльність щодо нездійснення нарахування ОСОБА_1 суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", починаючи з 01.01.2017 року.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року у справі № 805/2358/17-а задоволено.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року у справі № 805/2358/17-а скасовано.
Прийнято нову постанову.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що положення абзацу другого пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону про внесення змін слід тлумачити так, що ним встановлено розмір мінімальної заробітної плати, а не розмір "розрахункової величини". Це положення не змінює частину третю статті 133 Закону про судоустрій 2010 у частині визначення саме мінімальної заробітної плати як величини, на основі якої обчислюється суддівська винагорода. У зв'язку із цим відсутні ознаки невідповідності цього положення частині другій статті 130 Конституції України. Таким чином, на переконання суду апеляційної інстанції, суд першої повинен був взяти до уваги, що позивач призначений на посаду судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області до набрання чинності Законом № 1402 та не проходив кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді), що у своїй сукупності є підставою обрахунку його посадового окладу з огляду на розмір, визначений частиною третьою статті 133 Закону № 2453. З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що з 01 січня 2017 року суддям місцевих загальних судів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, відповідно до штатних розписів встановлено посадові оклади у розмірі 16000 грн. Відтак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що права позивача ніяким чином не порушені, а відповідно і підстав для задоволення позовних вимог не має.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
13 листопада 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року.
В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року повністю та залишити в силі Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року.
В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що законодавцем як в Законі № 2453-VI, так і в Законі № 1402-VII визначено застереження щодо регулювання суддівської винагороди виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та закріплено неможливість визначення розміру суддівської винагороди іншими нормативно - правовими актами. На думку скаржника, наведена у постанові від 24.10.2017, ознака застосування п. 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.12.2016 №1774-VII для урегулювання спору за даною адміністративною справою не є достатньою підставою вважати, що вона може діяти на спірні відносини сторін цієї справи.
11 грудня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшло заперечення відповідача на подану касаційну скаргу, в якому зазначено, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області не мало правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди скаржнику у іншому розмірі, який не передбачений Законами України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, а також від 07.07.2010 № 2453-VI позаяк відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року касаційну скаргу призначено до касаційного розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивач - ОСОБА_1 Указом Президента України від 24 квітня 2012 року №286/2012 призначений на посаду судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області строком на п'ять років. Наказом Артемівського міськрайонного суду Донецької області №13-к від 07.06.2012 року вирішено вважати ОСОБА_1 таким, що приступив до виконання обов'язків судді з 07 червня 2012 року (а.с. 7-11).
Відповідно до розрахункових листів ОСОБА_1 вбачається, що з січня 2017 року йому здійснюється нарахування суддівської винагороди із розрахунку розміру посадового окладу - 16000 грн (а.с. 16).
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на час розгляду даної справи позивач не проходив кваліфікаційного оцінювання на предмет підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді чи відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України від 02.06.2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", що передбачено пп. 4 п. 16-1 Перехідних положень Конституції України, п. 22 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів". Дана обставина не спростована позивачем по справі.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 2 статті 130 Конституції України: розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Частина 1 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VII (далі - Закон № 1402-VII): суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно - правовими актами.
Пункт 1 частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII: базовий розмір посадового окладу для судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Пункт 22 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII: право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Пункт 23 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII: до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI).
Частина 3 статті 133 Закону № 2453-VІ: посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
Стаття 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 №1801-VIII (далі - Закон №1801-VIII): установити в 2017 році мінімальну заробітну плату в місячному розмірі з 1 січня - 3200 гривень.
Стаття 7 Закону №1801-VIII: установити в 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року у розмірі 1600 грн.
Пункт 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII (далі - Закону №1774-VII): мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.
Пункт 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII: до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Стаття 3 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР (далі - Закон №108/95-ВР): мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.
Частина 1 статті 8 Закону №108/95-ВР: держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
Аналіз вищенаведених норм Конституції України, Закону №1402-VIII, Закону № 2453-VI із застосуванням Закону №1774-VIII, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що розмір посадового окладу судді місцевого суду до проходження кваліфікаційного оцінювання становить 16 000 гривень.
Суд зазначає, що норми Закону №1774-VIII впливаючи на числове вираження розміру суддівської винагороди, безпосередньо не стосуються її визначення, позаяк ними врегульовано виключно порядок застосування мінімальної заробітної плати при обрахунку суддівської винагороди.
Суд вважає, що нормами Закону №1774-VIII лише змінено підходи до визначення розміру мінімальної заробітної плати, зокрема, шляхом запровадження нової методології визначення мінімальної заробітної плати при обрахунку розмірів посадових окладів, як нижньої межі оплати праці, що гарантується державою. Оскільки Законом №1774-VIII не внесено зміни до Закону № 2453-VІ в частині розміру суддівської винагороди, а відтак її число залишилося сталим - 10 мінімальних заробітних плат.
Суд зауважує, що положення Закону № 1774-VІІІ не втручаються у регулювання відносин судоустрою, проте, ними запроваджено саме зміни по відношенню до загального правового регулювання розміру заробітної плати, що має бути безпосередньо враховано при визначенні її величини.
З огляду на викладене, Суд вважає, що рішенням суду апеляційної інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні вимог скаржника. Позаяк під час нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди, відповідач діяв у відповідності до приписів вищенаведених правових актів, а тому право скаржника на передбачений Законом № 2453-VI розмір суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу в 10 мінімальних заробітних плат, визначених ст. 8 Закону № 1801-VІІІ не порушене.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи ОСОБА_1 безпідставними та правомірно спростованими судом апеляційної інстанції, а його висновки - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 341, 343, п.1ч.1.ст.349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В. М. Бевзенко
Н. В. Шевцова