12 лютого 2020 року
Київ
справа №361/803/14-а
касаційне провадження №К/9901/9766/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрросінвест» про прийняття додаткового судового рішення у справі №361/803/14-а за позовом Державного підприємства «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв» до Калинівської селищної ради Броварського району Київської області, третя особа: Державне управління справами про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
В лютому 2014 року Державне підприємство «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв» (далі - ДП «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв» або позивач) звернулося до суду з позовом до Калинівської селищної ради Броварського району Київської області (далі - відповідач), третя особа: Державне управління справами, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило:
визнати протиправним і незаконним рішення виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області №65 від 31.05.2012 «Про скасування рішення виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області №110 від 25.08.2011 «Про присвоєння поштової адреси»;
визнати протиправним і незаконним рішення виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області №55 від 22.08.2013 «Про присвоєння поштової адреси земельній ділянці, що належить ТОВ «Укрросінвест»;
зобов'язати Калинівську селищну раду Броварського району Київської області розглянути та винести на засідання виконавчого комітету селищної ради рішення про відновлення дії рішення виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області №110 від 25.08.2011 «Про присвоєння поштової адреси», яким була присвоєна адреса майну ДП «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв», нежитловій будівлі площею 118,4 кв.м. та ангару площею 554,9 кв.м.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 01.12.2015 адміністративний позов задоволено частково:
визнано протиправним і незаконним рішення виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області №65 від 31.05.2012 «Про скасування рішення виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області №110 від 25.08.2011 «Про присвоєння поштової адреси»;
визнано протиправним і незаконним рішення виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області №55 від 22.08.2013 «Про присвоєння поштової адреси земельній ділянці, що належить ТОВ «Укрросінвест».
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 апеляційну скаргу ТОВ «Укрросінвест» задоволено частково: скасовано постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 01.12.2015 в частині визнання протиправним і незаконним рішення виконкому Калинівської селищної ради Броварського району Київської області № 55 від 22.08.2013 «Про присвоєння поштової адреси земельній ділянці, що належить ТОВ «Укрросінвест», та у цій частині прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В решті постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 01.12.2015 залишено без змін.
У березні 2016 року ТОВ «Укрросінвест» звернулося до суду апеляційної інстанції із заявою про винесення додаткового судового рішення у справі, у якій просило вирішити клопотання, заявлене ним у апеляційній скарзі, про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, а також вирішити питання розподілу судових витрат, з врахуванням результату апеляційного перегляду.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Укрросінвест» про ухвалення додаткового судового рішення у справі.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ «Укрросінвест» подало касаційну скаргу.
Постановою Верховного Суду від 03.12.2019 касаційну скаргу ТОВ «Укрросінвест» задоволено частково:
постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 01.12.2015 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 у справі №361/803/14-а скасовано, а провадження у справі закрито у зв'язку із тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;
ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 про відмову в прийнятті додаткового судового рішення у справі №361/803/14-а - скасовано.
22.01.2020 на адресу Верховного Суду від ТОВ «Укрросінвест» надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, в якій заявник просить суд:
визначити процесуальний статус ТОВ «Укрросінвест» під час участі у адміністративній справі №361/803/14-а, як третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та встановити наявність у даній справі факту недопущення Броварським міськрайонним судом Київської області у складі ОСОБА_1 до участі у справі ТОВ «Укрросінвест», як особи щодо якої вказаний суд вирішив питання про її права та обов'язки без її участі у справі;
після вирішення питання стосовно процесуального статусу ТОВ «Укрросінвест», як учасника справи, задовольнити право товариства на відшкодування судових витрат та вирішити дане питання;
згідно з повноваженнями Верховного Суду, як суду вищої інстанції, постановити окрему ухвалу стосовно факту грубого порушення Броварським міськрайонним судом Київської області у складі ОСОБА_1 норм процесуального права та конституційних прав ТОВ «Укрросінвест», які полягали у перешкоджанні останньому у доступі до правосуддя.
У зв'язку із надходженням цієї заяви судом касаційної інстанції на адресу суду першої інстанції було скеровано запит на витребовування справи задля вирішення питання про ухвалення додаткового судового рішення у справі в порядку, встановленому статтею 252 КАС України.
04.02.2020 на адресу Верховного Суду надійшла адміністративна справа №361/803/14-а.
Ухвалою Верховного Суду від 10.02.2020 розгляд заяви ТОВ «Укрросінвест» про прийняття додаткового судового рішення у справі призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Верховний Суд розглянув зазначену заяву та дійшов висновку про відсутність правових підстав для ухвалення додаткового судового рішення у справі, з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже законодавцем встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких суд може ухвалити додаткове судове рішення у справі.
У спірному випадку підставою для звернення до касаційного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у справі слугувало те, що судом, на думку заявника, при вирішення цієї справи не було вирішено питання процесуального статусу скаржника та як наслідок, не вирішено питання розподілу судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги ТОВ «Укрросінвест».
З приводу встановлення процесуального статусу ТОВ «Укрросінвест» у цій справі, суд касаційної інстанції зазначає таке.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».
Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
За змістом пункту 5 частини першої статті 349 КАС України (у редакції, чинній на момент ухвалення судом касаційної інстанції рішення у справі) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.
Відповідно до пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною першою статті 354 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтею 238 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
Як зазначалось вище, постановою Верховного Суду від 03.12.2019 скасовані судові рішення судів попередніх інстанцій, а провадження у справі закрито.
Так, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій та відповідно закриття провадження у справі слугував висновок Верховного Суду про те, що даний спір розглянуто судами першої та апеляційної інстанцій з порушенням правил юрисдикції.
Тобто, у цій справі суд адміністративної юрисдикції не є судом, встановленим законом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
З огляду на це, вирішення судом адміністративної юрисдикції питання встановлення процесуального статусу особи у справі, яку не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, не може вважатися правомірним.
Розгляд питання встановлення процесуального статусу особи у справі належить до повноважень суду, який є «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, тобто суду цивільної юрисдикції.
Щодо вирішення питання розподілу судових витрат у справі, суд зазначити таке.
Частиною першою статті 42 КАС України визначено, що учасниками справи є сторони, треті особи.
Права та обов'язки учасників справи визначені статтею 44 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, мають права та обов'язки, визначені у статті 44 цього Кодексу (частина друга статті 51 КАС України).
Статтею 139 КАС України врегульовано порядок розподілу судових витрат.
Частиною одинадцятою цієї статті визначено, що судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Отже, розподілу підлягають ті витрати, які понесені сторонами у справі, а також третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Обставини справи свідчать, що ТОВ «Укрросінвест» не є учасником справи в розумінні статті 42 КАС України, а отже здійснення розподілу судових витрат особам, які не підпадають під визначення учасників справи, законодавством не передбачено.
Щодо вимоги заявника про постановлення Верховним Судом окремої ухвали відносно судді Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1, то вирішення цього питання здійснюється у порядку та у спосіб, встановлений статтею 249 КАС України, а не шляхом прийняття додаткового судового рішення у справі.
Отже, враховуючи приписи статті 252 КАС України, у суду відсутні передбачені законодавством процесуальні підстави для винесення додаткового судового рішення у цій справі.
Керуючись статтею 252 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрросінвест» про прийняття додаткового судового рішення у справі №361/803/14-а.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
А. А. Єзеров
І. В. Саприкіна