13 лютого 2020 року м. ТернопільСправа № 921/720/19
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
при секретарі судового засідання Саловській О.А.
розглянув матеріали справи
за позовом Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" (вул Лісова, буд 13, с Словечне, Овруцький район, Житомирська область, 11122)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Гепака Ігоря Івановича (с АДРЕСА_1, 47850)
про стягнення 92339,66 грн боргу
За участю від:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
Суть справи.
Державне підприємство "Словечанське лісове господарство" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Гепака Ігоря Івановича про стягнення 92 339,66 грн боргу.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу, який виник на підставі усної домовленості.
Ухвалою суду від 13.11.2019 відкрито провадження у справі №921/720/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання у даній справі призначено на 12.12.2019, яке відкладалось до 16.01.2020.
В порядку ч 3 ст 177 ГПК України, за ініціативою суду продовжено строк підготовчого провадження у даній справі, про що постановлено ухвалу від 12.12.2019.
Ухвалою суду від 16.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/720/19 до розгляду по суті на 13.02.2020.
Представник позивача в судове засідання під час розгляду справи по суті 13.02.2020 не з'явився.
Відповідач, а також представник відповідача в судове засідання 13.02.2020 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
ФОП Гепаком І.І. у встановлений в ухвалі від 13.11.2019 (про відкриття провадження у справі) строк не надано відзиву на позовну заяву.
Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у частині 2 статті 178 ГПК України.
Судом враховано, що у силу вимог ч 1 ст 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч 1 ст 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
В порядку ч 3 ст 222 ГПК України, внаслідок неявки в підготовчі судові засідання та судове засідання під час розгляду справи по суті всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
На виконання усної домовленості Державним підприємством "Словечанське лісове господарство" (продавцем) в період з 06.02.2019 по 24.05.2019 здійснено передачу Фізичній особі-підприємцю Гепаку Ігорю Івановичу (покупцю) згідно підписаних сторонами товарно-транспортних накладних №01350 від 06.02.2019 на суму 50046,57 грн, №01570 від 13.05.2019 на суму 3409,99 грн, №01571 від 13.05.2019 на суму 46573,25 грн, №01584 від 22.05.2019 на суму 104741,81 грн, №01585 від 24.05.2019 на суму 53784,60 грн.
Загальна вартість переданого товару - лісопродукції склала 258556,24 грн.
Матеріали справи містять прибуткові касові ордери №455 від 10.05.2019 на суму 10000 грн, №456 від 11.05.2019 на суму 10000 грн, № 457 від 12.05.2019 на суму 10000 грн, № 458 від 13.05.2019 на суму 10000 грн, № 462 від 14.05.2019 на суму 10000 грн, № 467 від 15.05.2019 на суму 10000 грн, № 469 від 16.05.2019 на суму 10000 грн, № 492 від 21.05.2019 на суму 10000 грн, № 497 від 22.05.2019 на суму 10000 грн, № 481 від 17.05.2019 на суму 10000 грн, № 486 від 18.05.2019 на суму 10000 грн, № 487 від 20.05.2019 на суму 10000 грн, № 501 від 23.05.2019 на суму 10000 грн, № 511 від 24.05.2019 на суму 10000 грн, № 515 від 25.05.2019 на суму 10000 грн, № 517 від 27.05.2019 на суму 10000 грн, № 522 від 28.05.2019 на суму 6216,58 грн, які вказують про прийняття позивачем від відповідача коштів на загальну суму 166216,58 грн, в якості проплати за отриманий товар - лісопродукцію.
Матеріали справи також містять копії довіреностей №87 від 01.02.2019 та №108 від 21.05.2019, які видані Гепаку І.І. на отримання товарно-матеріальних цінностей від Державного підприємства "Словечанське лісове господарство".
На вказані господарські операції, Державним підприємством "Словечанське лісове господарство" (продавцем) було видано Фізичній особі-підприємцю Гепаку Ігорю Івановичу (покупцю) податкові накладні №37 від 06.02.2019 та № 358 від 24.05.2019, які згідно Податкового кодексу України є податковими документами та складаються на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Позивач звертався до відповідача з претензією №494 від 23.07.2019 з проханням сплати борг в сумі 92339,66 грн.
Вказана вимога-претензія отримана відповідачем 31.07.2019, підтвердженням чого являється наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення від 26.07.2019 зі штрихкодовим ідентифікатором №1112200120007.
Вищевказана претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування.
Несплата коштів в сумі 92339,66 грн мала наслідком звернення позивача з даним позовом до суду 07.11.2019 (дата накладної «Укрпошта Експрес», якою оформлена відправка позову на адресу суду).
За твердженням позивача, неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, стало підставою для звернення до суду з вимогою про відновлення його порушених прав.
З'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.
Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч 2 ст 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч 1 ст 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ч 1 ст 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст 525 ЦК України).
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч 1 ст 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч 2 ст 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів ч 2 ст 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису ч 1 ст 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту ч 2 ст 530 ЦК України (п 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Зі змісту ст 692 ЦК України вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак, обов'язок покупця оплатити товар (з огляду на приписи ст 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.
Вищенаведені норми закону встановлюють обов'язок по виконанню зобов'язання щодо оплати товару з дня, наступного за днем передачі товару.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 28.02.2018 у справі №910/9075/17, від 03.03.2018 у справі №911/1163/17.
Відповідно до ч 4 ст 236 ГПК України, ч 6 ст 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч 1 ст 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Частина 2 статті 9 вищевказаного Закону зазначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судом встановлено, що передача позивачем товару на підставі первинних документів - товарно-транспортних накладних, його отримання відповідачем за цими накладними, часткова оплата останнім товару свідчить про виникнення між сторонами правовідносин по договору купівлі-продажу, який оформлявся у такий спосіб за кожною окремою передачею товару, що не суперечить приписам ст 205 ЦК України та ст 181 ГК України.
Товарно-транспортними накладними зафіксовано передачу і прийняття товару, та не вказано строку його оплати. А відтак, відповідач зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.
В матеріалах справи відсутні докази проведення відповідачем повного розрахунку за отриманий товар, станом на час розгляду справи в суді.
Нормами ст 599 ЦК України, ст 202 ГК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За таких обставин, вимоги про примусове стягнення боргу в сумі 92339,66 грн підлягають задоволенню як обґрунтовані.
Згідно зі ст 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до змісту п 3 ч 2 ст 129 Конституції України, ст 13, ч 1 ст 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст 14, ч 4 ст 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч 1 ст 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч 1 ст 77 ГПК України).
За таких обставин, позовні вимоги ДП "Словечанське лісове господарство" підлягають до задоволення, шляхом стягнення із ФОП Гепака Ігоря Івановича 92339,66 грн боргу.
В порядку ст ст 123,129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст ст 3, 4, 12-13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -
Позов задоволити.
1. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гепака Ігоря Івановича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" (вул Лісова, буд 13, с Словечне, Овруцький район, Житомирська область, ідентифікаційний код 00991953) 92339 (дев'яносто дві тисячі триста тридцять дев'ять) грн 66 коп - боргу та 1921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн - сплаченого судового збору.
Видати наказ.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст ст 256-257 ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 14 лютого 2020 року.
Суддя І.П. Шумський