ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.02.2020Справа № 910/12139/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Громадської спілки «Український музичний альянс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комел»
про стягнення 250265,84 грн.
Представники:
від позивача: Неволіна А.Ю.
від відповідача: Козелько Є.А.,
Громадська спілка «Український музичний альянс» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комел» про стягнення 281275,50 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не сплачено відрахування (відсотки) за імпорт записуючого обладнання і матеріальних носіїв у період з 05.09.2016 по 21.07.2018 у розмірі 281275,50 грн., сплату яких передбачено ст. 42 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Зважаючи на що, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 281275,50 грн.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на наведені імперативні приписи пункту 4 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.
Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
Разом з тим, позивач просить витребувати у Державної фіскальної служби України відомості про факти митного оформлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Комел» (ідентифікаційний код: 24083083) товарів, визначених додатком до Постанови Кабінету міністрів України № 992 від 27.06.2003, а саме: запам'ятовувальних пристроїв на жорстких дисках із кодом згідно з УКТЗЕД 8471 7050 00; радіотелефонів системи стільникового зв'язку з кодом згідно з УКТЗЕД 8517 1200 00; карт пам'яті та флеш карток із кодом згідно з УКТЗЕД 8523 5110 00 , ввезених Товариством з обмеженою відповідальністю «Комел» на митну територію України у митному режимі імпорту у період з 05.09.2016 по 21.07.2018 із зазначенням номеру, типу і дати митної декларації, дати ввезення товару на митну територію України, коду товару згідно з УКТЗЕД, назви (опису) товару, вартості товару, заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Комел» (фактурної вартості).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Так, з огляду на предмет та підстави позову у справі № 910/12139/19, докази, зазначені позивачем у клопотанні є необхідними для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, зокрема для встановлення вартості ввезеного обладнання, що в свою чергу необхідно для визначення розміру відрахувань (відсотків), відтак, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання позивача та задовольняє дане клопотання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 01.10.2019; витребувати у Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8) відомості про факти митного оформлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Комел» (ідентифікаційний код: 24083083) товарів, визначених додатком до Постанови Кабінету міністрів України № 992 від 27.06.2003, а саме: запам'ятовувальних пристроїв на жорстких дисках із кодом згідно з УКТЗЕД 8471 7050 00; радіотелефонів системи стільникового зв'язку з кодом згідно з УКТЗЕД 8517 1200 00; карт пам'яті та флеш карток із кодом згідно з УКТЗЕД 8523 5110 00 , ввезених Товариством з обмеженою відповідальністю «Комел» на митну територію України у митному режимі імпорту у період з 05.09.2016 по 21.07.2018 із зазначенням номеру, типу і дати митної декларації, дати ввезення товару на митну територію України, коду товару згідно з УКТЗЕД, назви (опису) товару, вартості товару, заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Комел» (фактурної вартості).
23.09.2019 через відділ діловодства суду від Державної фіскальної служби України надійшли відомості щодо митного оформлення ввезення на митну територію України товарів.
01.10.2019 до відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову з тих підстав, що у позивача відсутні виключні повноваження здійснювати збирання і розподіл коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах; позивачем не доведено, що імпортований товар підпадає під категорію товарів, за які мають сплачуватись відрахування (відсотки), оскільки обов'язковою умовою для імпортованого товару є його призначення, а саме відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях.
У підготовче засідання 01.10.2019 представники сторін не прибули, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
З метою належної підготовки справи для розгляду судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 29.10.2019.
15.10.2019 до відділу діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач підтримує позовні вимоги.
29.10.2019 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову і збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 250265,84 грн. відрахувань, 14759,61 грн. - 3% річних, 41425,58 грн. - інфляційних втрат.
У підготовче засідання 29.10.2019 прибули представники сторін. Представник відповідача заявив усне клопотання про ознайомлення з заявою позивача.
У підготовчому засіданні 29.10.2019 оголошено перерву до 03.12.2019.
02.12.2019 до відділу діловодства суду від відповідача отримано відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову з тих підстав, що позовна заява не містить доказів наявності права вимоги до суб'єктів правовідносин у сфері авторського права; звернення з позовною заявою не відповідає меті статутної діяльності позивача на момент подання позову.
У підготовче засідання 03.12.2019 прибули представники позивача та відповідача.
У підготовчому засіданні оголошено перерву до 20.12.2019.
У підготовче засідання 20.12.2019 прибули представники позивача та відповідача.
Розглянувши заяву позивача про зміну предмету позову і збільшення позовних вимог, судом встановлено, що вказаною заявою позивач зменшує позовні вимоги в частині стягнення відрахувань та заявляє нові вимоги - про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які не були заявлені у позові.
За наведених обставин, вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які не були заявлені у позові, а є новими вимогами, фактично спрямовані на одночасну зміну предмету і підстав позову, що в силу ст. 46 ГПК України не допускається, а тому суд не приймає до розгляду заяву в частині нових вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, водночас заява в частині зменшення заявлених вимог щодо стягнення відрахувань - у сумі 250265,84 грн. - приймається до розгляду.
У підготовчому засіданні 20.12.2019 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.02.2020.
У судове засідання 04.02.2020 прибули представники сторін.
У судовому засіданні 04.02.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд
Громадська спілка "Український музичний альянс" є організацією колективного управління, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, що підтверджується свідоцтвом від 20.12.2007 № 2/У, виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України - Об'єднанню підприємств "Український музичний альянс", правонаступником якого є позивач, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 2301-07/33421-7 від 12.08.2019.
Як зазначає позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Комел» у період з 05.09.2016 по 21.07.2018 імпортувало на митну територію України товари, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, а саме: радіотелефонів системи стільникового зв'язку (мобільні телефони), запам'ятовувальні пристрої на жорстких дисках, карти пам'яті та флеш-картки загальною фактурною вартістю 55544202,27 грн.
Позивач звертався до відповідача з листом № 01-23/07/19 від 23.07.2019, в якому просив відповідача протягом 7 днів з дня отримання цього листа сплатити відрахування (відсотки) за ввезення на митну територію України товарів, із застосуванням яких можливо здійснити передбачене ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" відтворення, шляхом перерахування коштів на рахунок Громадської спілки "Український музичний альянс", що підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною від 26.07.2019.
Проте, відповідач відповіді на вказаний лист не надав, суму відрахувань позивачу не сплатив.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати відрахувань з вартості імпортованого обладнання та матеріальних носіїв, із застосуванням яких можливо здійснити передбачене ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" відтворення, розмір яких становить 250265,84 грн., які просить стягнути (з урахуванням заяви про зміну предмета позову і збільшення позовних вимог, яка в частині вимог про стягнення відрахувань прийнята судом до розгляду).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" внесено відповідні зміни до Закону України "Про авторське право і суміжні права".
Водночас, відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, а в частині функціонування електронної системи реєстрації та обліку у сфері авторських і суміжних прав з 1 липня 2019 року.
Так, Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" набрав чинності з 22.07.2018, однак, враховуючи, що правовідносини між учасниками даного спору виникли раніше, суд застосовує при вирішенні спору норми Закону України "Про авторське право і суміжні права" у редакції на дату виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", відтворення - виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер.
Частиною 2-5 статті 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в редакції чинні на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що Допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, без згоди автора (авторів), виконавців і виробників фонограм (відеограм), але з виплатою їм винагороди способом, визначеним частиною четвертою цієї статті.
Передбачене частинами першою і другою цієї статті використання об'єктів суміжних прав без згоди суб'єктів суміжних прав не повинно завдавати шкоди нормальній експлуатації виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення і зачіпати законні інтереси виконавців, виробників фонограм, відеограм і програм мовлення чи інших суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім:
а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах;
б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України;
в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.
Розміри зазначених у частинах другій і четвертій цієї статті відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (далі - уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники - у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.
Спільним наказом Міністерства освіти і науки України та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України від 24.11.2003 №780/123/561 затверджено Порядок здійснення відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах" (далі - Порядок).
Пунктом 5 Порядку визначено, що Розмір відрахувань застосовується до обладнання та матеріальних носіїв (без податку на додану вартість), зазначених у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 N 992 "Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення у домашніх умовах творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах" (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 N 992):
для імпортерів - у відсотках їх вартості, зазначеної у зовнішньоекономічному договорі (контракті);
для виробників - у відсотках їх відпускної ціни.
Відповідно до п. 7 Порядку, під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв імпортери відповідно до розміру відрахувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 року N 992, перераховують суми відрахувань уповноваженим організаціям, про що надсилають цим організаціям підписану керівником імпортера довідку щодо сплати відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, за формою, визначеною в додатку 1 цього Порядку.
Згідно з частиною першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З метою отримання інформації щодо митного оформлення ввезення на митну територію України товарів відповідачем, судом було задоволено клопотання позивача про витребування доказів та ухвалою суду від 10.09.2019 витребувано у Державної фіскальної служби України відомості про факти митного оформлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Комел» (ідентифікаційний код: 24083083) товарів, визначених додатком до Постанови Кабінету міністрів України № 992 від 27.06.2003, а саме: запам'ятовувальних пристроїв на жорстких дисках із кодом згідно з УКТЗЕД 8471 7050 00; радіотелефонів системи стільникового зв'язку з кодом згідно з УКТЗЕД 8517 1200 00; карт пам'яті та флеш карток із кодом згідно з УКТЗЕД 8523 5110 00 , ввезених Товариством з обмеженою відповідальністю «Комел» на митну територію України у митному режимі імпорту у період з 05.09.2016 по 21.07.2018 із зазначенням номеру, типу і дати митної декларації, дати ввезення товару на митну територію України, коду товару згідно з УКТЗЕД, назви (опису) товару, вартості товару, заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Комел» (фактурної вартості).
23.09.2019 через відділ діловодства суду від Державної фіскальної служби України надійшли відомості щодо митного оформлення ввезення на митну територію України товарів.
Таким чином, факт ввезення відповідачем товарів, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, а саме: радіотелефонів системи стільникового зв'язку (мобільні телефони), запам'ятовувальні пристрої на жорстких дисках, карти пам'яті (smart-картки), флеш-картки загальною фактурною вартістю 55544202,27 грн, вбачається з інформації, наданої Державною фіскальною службою України за період з 05.09.2016 по 21.07.2018 із зазначенням номеру, типу і дати митної декларації, дати ввезення товару на митну територію України, коду товару згідно з УКТЗЕД, назви (опису) товару, вартості товару, заявленої відповідачем.
Судом на підставі оцінки зібраних доказів встановлено, що обладнання, ввезене відповідачем на територію України, є обладнанням, із застосуванням якого у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, у розумінні статті 1 Закону, згідно з якою відтворення - виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер.
Вказане не було спростовано відповідачем.
Згідно з п.п. 27, 28, 32, 33 Додатку до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 р. N 992 "Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах", розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах становить 0,15 % щодо радіотелефонів системи стільникового зв'язку (мобільний телефон), 0,75% щодо запам'ятовувальних пристроїв на жорстких дисках, карт пам'яті (smart-карток), флеш-карток.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був сплатити позивачеві 250265,84 грн. відрахувань за імпортовані товари за період з 05.09.2016 по 21.07.2018 під час розмитнення останніх.
Статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, а також з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Зобов'язання, яке у даному випадку виникає безпосередньо із закону, полягає у перерахуванні імпортером на користь уповноваженої організації відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, під час ввезення такого обладнання та територію України у встановленому Постановою № 992 розмірі.
Сторонами господарського зобов'язання, яке виникло в силу законодавчих приписів, є:
- зобов'язана сторона (боржник) - імпортер обладнання, за допомогою якого можна здійснити відтворення. В даному випадку боржником є Товариство;
- управнена сторона (кредитор) - організація колективного управління, яка уповноважена Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України здійснювати збирання та розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань. Законодавством України передбачена можливість існування необмеженого кола таких організацій. В даному випадку такими уповноваженими організаціями колективного управління є позивач та третя особа, тобто має місце зобов'язання з множинністю осіб на стороні кредитора.
Частина перша статті 196 ГК України передбачає, що кожний з управнених суб'єктів має право вимагати виконання, а кожний із зобов'язаних суб'єктів повинен виконати зобов'язання відповідно до частки цього суб'єкта, визначеної зобов'язанням.
Змістом зобов'язання, про яке йдеться, є взаємні права і обов'язки, що виникають між боржником і кредитором безпосередньо із статті 42 Закону № 3792:
- обов'язок боржника полягає у перерахуванні суми відрахувань уповноваженим організаціям під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв відповідно до розміру відрахувань, затвердженого Постановою № 992;
- кредитор, у свою чергу, має право вимагати від боржника виконання зобов'язання, яке має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Позивач і третя особа в рівній мірі наділені повноваженнями щодо здійснення збирання і розподілу відрахувань, тому мають однакове право вимоги.
Зобов'язання, суб'єктом якого є позивач, виникло безпосередньо з актів цивільного законодавства і полягає саме в перерахуванні суми відрахувань уповноваженим організаціям під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв імпортерами відповідно до встановленого розміру.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18.10.2018 у справі № 910/17375/16.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
В той же, час суд не приймає твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що позивач не є уповноваженою організацією на здійснення збирання і розподілу між суб'єктами авторського і (або) суміжних прав коштів від відрахувань, з огляду на наступне.
Суд зазначає, що 20.12.2018 проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" (код ЄДРПОУ 31815383), шляхом реорганізації в нову юридичну особу - Громадська спілка "Український музичний альянс" (код ЄДРПОУ 31815383).
Відповідно до частини першої та п'ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Припинення суб'єкта господарювання здійснюється відповідно до закону (стаття 59 Господарського кодексу України).
Згідно з положеннями статті 108 ЦК України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.
Правонаступництво - це перехід суб'єктивного права від однієї особи (праводавця) до іншої (правонаступника) в порядку похідного правонабуття. Перехід суб'єктивних прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого відбувається через набуття суб'єктивного права та/чи суб'єктивного обов'язку однією особою і, відповідно, їх втрату іншою. Однак при цьому спостерігається зв'язок між набутими суб'єктивними правами і обов'язками та правовідносинами, в яких перебував їх носій-попередник, з іншими особами, в силу чого і було можливе їх існування.
Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права. Фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, Громадська спілка "Український музичний альянс" є правонаступником Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" (утвореним шляхом реорганізації, а саме перетворення).
Суд зазначає, що питання правонаступництва та утворення ГС "Український музичний альянс" шляхом перетворення Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" встановлено у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 58/505.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", свідоцтва про облік організацій колективного управління, про визначення організацій колективного управління уповноваженими, про уповноваження організацій колективного управління, видані до набрання чинності цим Законом, втрачають чинність через дев'ять місяців з дня набрання чинності цим Законом, а у сферах, щодо яких Закон передбачає здійснення розширеного та обов'язкового колективного управління, - з оголошеної Установою відповідно до частини четвертої статті 15 цього Закону дати закінчення прийому заяв на участь в конкурсі на акредитацію у відповідній сфері. Після втрати чинності свідоцтва про облік організацій колективного управління, про визначення організацій колективного управління уповноваженими, про уповноваження організацій юридичні особи, які не були включені до Реєстру організацій колективного управління в порядку, визначеному цим Законом, зобов'язані вчинити дії, передбачені частиною четвертою статті 18 цього Закону.
Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (перейменовано на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України) у своєму листі № 2301-07/33421-07 від 12.08.2019 зазначило, що ГС "Український музичний альянс" реалізує відповідні права ОП "Український музичний альянс", як уповноваженої організації колективного управління щодо збирання і розподілу між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, до дати закінчення прийомку заяв на участь у конкурсі на акредитацію у сфері обов'язкового колективного управління "відтворення в домашніх умовах і в особистих цілях творів, виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальних творів та їх примірників".
Таким чином, з наведеного вище вбачається, що до закінчення відповідного конкурсу, збирати та розподіляти відрахування (відсотки) продовжують уповноважені організації , а після проведення конкурсу - акредитовані організації.
Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» через чотирнадцять місяців з дня набрання чинності цим Законом Установа оголошує конкурси на визначення акредитованих організацій колективного управління у сферах, передбачених абзацами четвертим і п'ятим частини п'ятої та абзацами четвертим і п'ятим частини шостої статті 11 цього Закону, та розпочинає прийом відповідних заяв від організацій колективного управління, про що розміщує оголошення на офіційному веб-сайті.
При цьому, суд вважає безпідставним твердження відповідача стосовного того, що свідоцтво позивача втратило чинність у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" , оскільки встановлений цим законом строк стосується не чинності свідоцтва, а щодо обов'язку Установи оголосити конкурс про акредитацію, що також вбачається з п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", а саме через чотирнадцять місяців з дня набрання чинності цим Законом Установа оголошує конкурси на визначення акредитованих організацій колективного управління у сферах, передбачених абзацами четвертим і п'ятим частини п'ятої та абзацами четвертим і п'ятим частини шостої статті 11 цього Закону, та розпочинає прийом відповідних заяв від організацій колективного управління, про що розміщує оголошення на офіційному веб-сайті.
Відповідачем не надано доказів сплати відрахувань у розмірі 250265,84 грн., не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов'язку зі сплати відрахувань, у зв'язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 250265,84 грн., з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі з огляду на задоволення позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комел» (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 35-А, кв. 1; ідентифікаційний код: 24083083) на користь Громадської спілки «Український музичний альянс» (01021, м. Київ, вул. Шовковична, 10, оф. 28; ідентифікаційний код: 31815383) грошові кошти у розмірі 250265 (двісті п'ятдесят тисяч двісті шістдесят п'ять) грн. 84 коп. та судовий збір у розмірі 3753 (три тисячі сімсот п'ятдесят три) грн. 99 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 13.02.2020
Суддя Ю.В. Картавцева