ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.02.2020Справа № 910/12263/19
Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІ-ПАК»
до Фізичної особи-підприємця Уставицької Олександри Петрівни
про стягнення 215 479,20 грн,
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи,
У вересні 2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІ-ПАК» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Уставицької Олександри Петрівни про стягнення 215 479,20 грн вартості неповернутої зворотної тари.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо повернення зворотної тари за договорами поставки № 12939 від 18.01.2017 та № 12939 від 24.05.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 відкрито провадження у справі № 910/12263/19 за вищезазначеною позовною заявою та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), сторонам визначено строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.
Позивач та відповідач були повідомлені про відкриття провадження у справі відповідно до положень чинного законодавства. Позивач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 20.09.2019, представник позивача - 24.09.2019, що підтверджено відмітками у наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення № 0103051469198 та № 0103051469201.
Щодо повідомлення відповідача суд зазначає наступне.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та розгляд справи, ухвала від 16.09.2019 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка також була зазначено позивачем у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 .
Проте, поштовий конверт було повернуто до суду з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням встановленого терміну зберігання".
Згідно з пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 16.09.2019 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Частиною 2 статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2019, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Будь яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Приписами статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
18.01.2017 та 24.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кушнер" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Уставицькою Олександрою Петрівною (відповідач, покупець) було укладено типові договори поставки продукції № 12939 (далі - договори), відповідно до пункту 1 яких, постачальник зобов'язався поставляти продукцію покупцю згідно замовлення покупця, а покупець зобов'язався своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати її вартість на умовах даного договору та повертати зворотну тару в строк та на умовах, передбачених даним договором. Замовлення передається постачальнику в будь-якій зрозумілій сторонам формі (електронною поштою, через торгового представника, факсимільним, телефонним зв'язком, усно тощо).
Строк дії договорів погоджено сторонами у пункті 6 та для договору від 18.01.2017 встановлений - до 31.12.2017, а для договору від 24.05.2017 - до 31.12.2012.
Згідно із пунктом 2 розділу І договорів під терміном продукція Сторони розуміють пиво в пляшках, банках та кегах, напої безалкогольні, напої слабоалкогольні, мінеральні води, мінеральні води ароматизовані, воду питну, що вироблені ПАТ "Оболонь", ДП ПАТ "Пивоварня Зіберта" ПАТ "Охтирський пивоварний завод", ПАТ "Красилівське", ПАТ "Бершадський пиво комбінат" та ПАТ "Севастопольський пиво безалкогольний завод". Продукція, що поставляється, повинна відповідати всім санітарним, гігієнічним, технічним стандартам і правилам, встановленим діючим законодавством України, що підтверджується сертифікатами відповідності та якості.
За змістом пункту 1 розділу ІІ договорів, постачальник передає в тимчасове користування ящики, піддони, кеги та балони (надалі - зворотна тара) покупцю відповідно до переліку та виключно в межах лімітів передачі зворотної тари, погоджених сторонами в додатку № 2, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується повертати зворотну тару в строк та на умовах, передбачених даним договором. Пляшка, у якій міститься продукція, що продається покупцю, є незворотною тарою. Покупець зобов'язується забезпечити повне збереження схоронності зворотної тари, що передана в тимчасове користування постачальником, не змінювати за власною ініціативою місце зберігання зворотної тари, письмово погоджувати з постачальником нові місця зберігання зворотної тари, не передавати свої права та обов'язки,по даному договору третім особам.
Згідно із актами прийому-передачі майна № 1 від 19.01.2017, № 2 від 19.01.2017, № 3 від 14.04.2017, № 4 від 14.04.2017, № 5 від 14.04.2017, № 6 від 26.05.2017, № 7 від 26.06.2017, № 8 від 26.06.2017, № 9 від 08.07.2017, № 10 від 13.07.2017, № 11 від 14.07.2017, № 12 від 19.07.2017, №13 від 12.08.2017, № 14 від 15.08.2017, № 15 від 27.09.2017, № 16 від 03.10.2017, № 19 від 07.10.2017, № 20 від 07.10.2017, № 21 від 07.10.2017, № 22 від 02.11.2017 позивачем було передано відповідачу зворотну тару в загальній кількості: Кега Оболонь 30 л в кількості 116 (сто шістнадцять) шт.; Кега Оболонь 50 л в кількості 53 (п'ятдесят три) шт.; Балон 10 л в кількості 1 (одна) шт.; Балон 40 кг в кількості 4 (чотири) шт.
З долучених до позовної заяви накладних на зворотню тару № ПФТ-К2236 від 2.06.2017, № ПФТ-К3583 від 27.09.2017, № ПФТ-К3684 від 03.10.2017, № ПФТ-К3739 від 07.10.2017, № ПФТ-К3752 від 04.10.2017, № ПФТ-К3754 від 07.10.2017 та № ПФТ-К4042 від 02.11.2017 відповідачем було повернуто позивачу зворотну тару в загальній кількості: Кега Оболонь 30 л в кількості 47 (сорок сім) шт.; Кега Оболонь 50 л в кількості 21 (двадцять одна) шт.; Балон 40 л в кількості 1 (одна) шт.
З урахуванням здійснених повернень відповідачу було передано зворотну тару в загальній кількості: Кега Оболонь 30 л в кількості 69 (шістдесят дев'ять) шт.; Кега Оболонь 50 л в кількості 32 (тридцять дві) шт.; Балон 10 л в кількості 1 (одна) шт.; Балон 40 кг в кількості 3 (три) шт.
В пункті 6 розділу II договорів сторони погодили, що покупець зобов'язаний повертати постачальнику 100% від поставленої кількості: кеги, вуглекислотні балони, ящики, піддони. Вся зворотна тара повинна бути повернена покупцем постачальнику в термін не більше 20 діб з дня отримання продукції, кеги - в термін не більше: 7 діб - для теплих місяців (квітень-вересень); 14 діб - для прохолодних місяців (жовтень-березень), вуглекислотні балони - в термін не більше 30 діб. Покупець зобов'язується протягом 1 (одного) календарного дня повернути наявні залишки зворотної тари в разі:
- демонтажу обладнання для розливу пива;
- письмової вимоги постачальника, якщо покупцем порушено умови даного договору;
- письмової вимоги постачальника, якщо останній вважає, що є загроза схоронності переданої в тимчасове користування зворотної тари;
- дострокового розірвання або припинення строку дії цього договору.
Відповідно до пункту 3 розділу II договорів, заставна ціна на зворотну тару вказується у накладних.
Згідно із доданих до позову видаткових накладних № РТ-39960 від 19.01.2017, № РТ-39961 від 19.01.2017, № РТ-40776 від 14.04.2017, № РТ-40775 від 14.04.2017, № РТ-41607 26.05.2017, № РТ-40777 від 14.04.2017, № РТ-42222 від 13.07.2017, № РТ-42063 від 26.06.2017, № РТ-42281 від 19.07.2017, № РТ-42226 від 14.07.2017, № РТ-42544 від 15.08.2017, № РТ-42508 12.08.2017 вартість Кеги Оболонь 50 л становить 2650,00 грн без ПДВ; вартість Кеги Оболонь 30 л становить 2650,00 грн без ПДВ; вартість Балону 10 л становить 1000,00 грн без ПДВ; вартість Балону 40 кг становить 1333,00 грн без ПДВ.
У відповідності до пункту 8 розділу II договорів сторони погодили, що якщо зворотна тара при поверненні має механічні пошкодження (деформацію) та виключає подальше використання, то вона не приймається постачальником, про що складається відповідний Акт.
При пошкодженні, псуванні, втраті або знищенні зворотної тари з вини покупця, покупець зобов'язаний відшкодувати постачальнику подвійну заставну ціну зворотної тари з врахуванням податку на додану вартість (згідно умов даного договору) та відшкодувати всі спричинені своєю діяльністю або бездіяльністю збитки та упущену вигоду постачальника.
23.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кушнер" (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УНІ-ПАК" (позивач, цесіонарій) було укладено договір про купівлю-продаж права вимоги (цесії) № 4, відповідно до умов якого ТОВ "Кушнер" відступає, а ТОВ "УНІ-ПАК" повністю приймає на себе право вимоги (право грошової вимоги по сплаті за товари (послуги), відповідно до договорів, укладених із третіми особами, що зазначені у реєстрі вимог), що належить ТОВ "Кушнер", і стає кредитором за договорами (Основними договорами), укладеними ТОВ "Кушнер" із третіми особами згідно із Реєстром вимог, що додається до цього договору і є невід'ємною його частиною.
Відповідно до запису 238 у додатку №1 до договору про купівлю-продаж права вимоги (цесії), сторони погодили, що від ТОВ "Кушнер" до ТОВ "УНІ-ПАК" переходить право вимоги по договору поставки № 12939 від 18.01.2017, № 12939 від 24.05.2017.
Відповідно до пункту 2.2. договору про купівлю-продаж права вимоги (цесії) одночасно з підписанням цього договору цедент передає цесіонарію повідомлення до боржника про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Обов'язок направлення повідомлення боржнику покладається на цесіонарія.
06.06.2018 на адресу відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги вих. № 305 від 24.03.2018.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що ФОП Уставицька О. П., в порушення умов договору не повернув у повному обсязі зворотну тару, отриману по Актам приймання-передачі, у зв'язку із чим, у відповідності до пункту 8 розділу II договорів, позивачем здійснено нарахування подвійної заставної ціни зворотної тари у сумі 215 479,20 грн.
06.06.2018 позивач направив відповідачу повідомлення вих. № 305 від 24.03.2018 про відступлення права вимоги за Договором № 12939 від 18.01.2018, № 12939 від 24.05.2017 (поставки) та вимогу вих. № 305 від 24.03.2018 про погашення заборгованості у сумі 230 393,00 грн за зазначеними договорами
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що оскільки, у відповідності до договору про купівлю-продаж права вимоги (цесії) № 4 від 23.03.2018 до Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІ-ПАК" перейшло право вимоги до Фізичної особи-підприємця Уставицької О. П. за договорами поставки № 12939 від 18.01.2018 та № 12939 від 24.05.2017, враховуючи, що у відповідача наявна заборгованість за зазначеними договорами поставки за неповернуту зворотну тару в розмірі 215 479,20 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу статті 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за своєю правовою суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Згідно статті 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 514 ЦК України).
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Статтею 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом договору про купівлю-продаж права вимоги (цесії) № 4 від 23.03.2018 ТОВ "Кушнер" відступлено, а ТОВ "УНІ-ПАК" прийнято на себе право вимоги (право грошової вимоги по сплаті за товари (послуги), в тому числі, відповідно до договорів поставки № 12939 від 18.01.2018, № 12939 від 24.05.2017, укладених між ТОВ "Кушнер" до ФОП Уставицькою О. П.
Проаналізувавши умови договору, судом встановлено, що у відповідності до договорів поставки № 12939 від 18.01.2018 та № 12939 від 24.05.2017 предметом даних договорів є поставка продукції ФОП Уставицькій О. П. За умовами договору поставки відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити оплату поставленого постачальником товару.
Умовами договору поставки було також, визначено обов'язок ФОП Уставицької О, П. з повернення зворотної тари.
Проаналізувавши зміст договорів поставки та договору цесії, суд прийшов до висновку, що за умовами предмету договорів поставки № 12939 від 18.01.2018 та № 12939 від 24.05.2017, згідно із договором про купівлю-продаж права вимоги (цесії) № 4 від 23.03.2018 ТОВ "Кушнер" відступлено, а ТОВ "УНІ-ПАК" прийнято на себе право грошової вимоги по сплаті за поставлені ТОВ "Кушнер" товари згідно договорів поставки № 12939 від 18.01.2018 та № 12939 від 24.05.2017.
Зобов'язальні вимоги до ФОП Уставицької О. П. за договорами поставки № 12939 від 18.01.2018 та № 12939 від 24.05.2017 щодо повернення зворотної тари за змістом договору про купівлю-продаж права вимоги (цесії) № 4 від 23.03.2018 до позивача не переходили.
Судом проаналізовано додаток № 1 (Реєстр вимог № 4 станом на 23.03.2018), договору про купівлю-продаж права вимоги (цесії) № 4 від 23.03.2018, який доданий позивачем до позову та встановлено, що відповідно до п. 238 Реєстру, позивачу передано право вимоги до ФОП Уставицької О. П. за договорами № 12939 від 18.01.2018, № 12939 від 24.05.2017 на загальну суму 230 393,00 грн.
Водночас, предметом розгляду даної справи є вимоги про стягнення подвійної вартості неповернутої зворотної тари в розмірі 215 479,20 грн за зазначеними договорами.
Договором цесії (додаток № 1, Реєстр вимог № 4 станом на 23.03.2018) не встановлено, яка саме сума прав вимоги була передана ТОВ "УНІ-ПАК" за кожним з договорів.
У відповідності до статті 7 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі статтею 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У пункті 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи вище наведене, з огляду на умови договорів поставки № 12939 від 18.01.2018 та № 12939 від 24.05.2017, а також договору про купівлю-продаж права вимоги (цесії) № 4 від 23.03.2018, оскільки за змістом договору цесії не вбачається перехід до позивача прав вимоги за зобов'язаннями відповідача зі сплати подвійної вартості неповернутої зворотної тари в розмірі 215 479,20 грн, суд прийшов до висновку, що позивачем належними та допустимими засобами доказування не було доведено факту переходу до ТОВ "УНІ-ПАК" обсягу майнових зобов'язань ФОП Уставицької О. П. за договорами поставки № 12939 від 18.01.2018 та № 12939 від 24.05.2017 щодо сплати подвійної вартості неповернутої зворотної тари у розмірі 215 479,20 грн.
Окрім того, судом встановлено, що кількість зворотної тари, подвійна вартість якої заявлена до стягнення не відповідає кількості неповернутої відповідачем зворотної тари.
Судом також, враховано, що умовами пункту 8 договорів поставки повернення заставної вартості зворотної тари з урахуванням податку на додану вартість та відшкодування збитків передбачено лише у разі пошкодження, псування, втрати або знищення з вини покупця (відповідача), про що складається відповідний акт.
Однак, факт пошкодження, псування, втрати або знищення з вини відповідача тари належними та достатніми доказами не підтверджений та акту, складеного між сторонами договору поставки згідно пункту 8 розділу ІІ договорів позивач в матеріали справи не надав.
З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявлених ТОВ "УНІ-ПАК" вимог про стягнення з відповідача подвійної вартості неповерненої зворотної тари за договорами поставки № 12939 від 18.01.2018 та № 12939 від 24.05.2017 у сумі 215 479,20 грн.
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із статтями 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням вище наведеного, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІ-ПАК" до Фізичної особи-підприємця Уставицької Олександри Петрівни про стягнення подвійної вартості неповернутої зворотної тари в розмірі 215 479,20 грн.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до статті 129 ГПК України покладається на позивача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІ-ПАК" до Фізичної особи-підприємця Уставицької Олександри Петрівни про стягнення подвійної вартості неповернутої зворотної тари в розмірі 215 479,20 грн відмовити повністю.
2. Судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "УНІ-ПАК".
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ