ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.02.2020Справа № 910/16382/19
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовомАкціонерного товариства "Укртрансгаз"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Український сучасний турбінний комплекс"
простягнення 70 308 грн 00 коп.
Представники сторін:не викликались
20.11.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Укртрансгаз" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український сучасний турбінний комплекс" про стягнення 70 308 грн 00 коп. пені за порушення строків поставки товару за договором про закупівлю товару від 04.12.2017 № т-106/1712000058.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про закупівлю товару від 04.12.2017 № т-106/1712000058 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної поставки товару, у зв'язку з чим позивачем нараховано 70 308 грн 00 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2019, на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву залишено без руху.
09.12.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2019 відкрито провадження у справі № 910/16382/19, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
08.01.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) учасників справи обґрунтоване необхідністю належного захисту прав та інтересів позивача, складністю (на переконання позивача) справи, важливістю результатів її розгляду для забезпечення безпеки в сфері транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а також для забезпечення всебічного, повного, об'єктивного та правильного вирішення спору в суді.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною 6 зазначеної статті суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Розглянувши клопотання позивача про розгляд справи з повідомленням (викликом) учасників справи, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки предметом позову є стягнення грошової суми у розмірі 70 308 грн 00 коп., розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також для всебічного, повного та об'єктивного розгляду даної справи проведення судового засідання не вимагається.
10.01.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
22.01.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
04.12.2017 між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український сучасний турбінний комплекс" (покупець за договором) укладено договір про закупівлю товару № т-106/1712000058, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується протягом строку дії договору поставити та передати у власність покупцю товари: турбіни та мотори код згідно із ЄЗС ДК 021:2015 - 42110000-3 (запасні частини до ГТ-750-6) (далі - товари), зазначені в підписаній сторонами специфікації, яка є додатком до договору, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити ці товари.
Відповідно до пункту 1.2. договору найменування, номенклатура (асортимент) товару, технічні вимоги і якісні характеристики товарів, їх кількість та ціна за одиницю товару обумовлюються у підписаній сторонами специфікації.
Згідно з пунктом 2.1. договору кількість товарів, що поставляється за договором, зазначена в специфікації до договору.
Пунктом 3.1. договору визначено, що ціна цього договору (сума, визначена в договорі) становить 56 637 018,00 грн, у тому числі податок на додану вартість - 9 439 503,00 грн.
За умовами пункту 3.2. договору ціна за одиницю товару зазначена в специфікації до договору.
Розрахунки проводяться покупцем шляхом поетапної оплати фактично поставленого товару (партії товару) протягом 30 календарних днів після дати поставки та пред'явлення постачальником рахунка-фактури на оплату товару (далі - рахунок-фактура). Датою поставки товару (його партії), а також моментом переходу права власності та ризиків на товар - є дата передачі товару постачальником уповноваженій особі покупця за видатковою накладною. Розрахунки здійснюються в національній валюті України (гривні) у безготівковій формі із застосування платіжних доручень (пункт 4.1. договору).
Пунктом 5.1. договору сторони дійшли згоди, що термін поставки товарів: партіями в період зазначений в пункті 1.1. розділу 1 цього договору, але не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів після надання покупцем письмової рознарядки на передачу кожної окремої партії товарів, в якій зазначається: найменування, кількість товару та адреса місяця доставки товару (надалі - рознарядка).
Цей договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2017 року, а в частині розрахунків, та гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання (пункт 9.1. договору).
Специфікацією на поставку товару для ВРТП "Укргазенергосервіс" на умовах договору від 04.12.2017 № т-106/1712000058 визначено найменування товару, технічні вимоги і якісні характеристики товару, кількість, ціну за одиницю та суму.
Додатковою угодою від 29.12.2017 № 1 до договору від 04.12.2017 № т-106/1712000058 сторони продовжили строк дії договору до 31.05.2018, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).
Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу рознарядку від 08.12.2017 № 3201вих-17-684 на передачу партії товарів. Вказана рознарядка отримана відповідачем 08.12.2017, що підтверджується відповідним підписом, проставленим на першій сторінці рознарядки, та словами "отримано нарочно".
На виконання умов укладеного договору про закупівлю товару від 04.12.2017 № т-106/1712000058 відповідач поставив, а позивач прийняв товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними від 14.06.2018 № РН-0000008 на суму 5 022 000 грн 00 коп., від 29.05.2018 № РН-0000006 на суму 11 872 578 грн 00 коп. та від 16.04.2018 № РН-0000003 на суму 39 742 440 грн 00 коп., та актами приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю від 14.06.2018, від 29.05.2018 та від 12.03.2018.
Позивач зазначає, що відповідач поставив товар у повному обсязі, однак з простроченням встановленого в договорі строку (з урахуванням додаткової угоди від 29.12.2017 № 1 до договору від 04.12.2017 № т-106/1712000058, якою продовжено строк дії договору до 31.05.2018). Так, поставка частини товару за видатковими накладними від 29.05.2018 № РН-0000006 та від 16.04.2018 № РН-0000003 здійснена в межах строку, тобто до 31.05.2018, тоді як поставка товару за видатковою накладною від 14.06.2018 № РН-0000008 здійснена із простроченням строку.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору про закупівлю товару від 04.12.2017 № т-106/1712000058 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної поставки товару, що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів своєчасної поставки товару за видатковою накладною від 14.06.2018 № РН-0000008 на суму 5 022 000 грн 00 коп.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором про закупівлю товару від 04.12.2017 № т-106/1712000058, позивачем нараховано відповідачу пеню за прострочення відповідачем поставки товару у розмірі 70 308 грн 00 коп.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Відповідно до пункту 7.2.2. договору за порушення строків поставки товару або недопоставку товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товару, поставку якого прострочено та/або недопоставлено за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товару понад 30 (тридцять) днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків вартості товару, поставку якого прострочено.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 7.2.2. договору.
Так, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару за період прострочення поставки товару - 14 днів (з 01.06.2018 по 14.06.2018), яка складає 70 308 грн 00 коп.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Суд зазначає, що позивачем невірно визначено розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, оскільки розмір пені, погоджений сторонами в пункті 7.2.2. договору перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що суперечить приписам статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а також позивачем включено в період нарахування пені день фактичної поставки товару.
Так, за перерахунком суду, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 60 814 грн 36 коп. за період з 01.06.2018 по 13.06.2018.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку щодо своєчасної поставки товару за договором про закупівлю товару від 04.12.2017 № т-106/1712000058, вимоги позивача про стягнення з відповідача 70 308 грн 00 коп. пені є обґрунтованими на суму 60 814 грн 36 коп., у зв'язку з чим позивач має право на стягнення з відповідача пені у розмірі 60 814 грн 36 коп.
Щодо тверджень відповідача, викладених у відзиві, стосовно того, що позивач, в порушення пункту 8.1. договору, не вжив заходів досудового врегулювання спору та передчасно звернувся до суду з позовом, відхиляються судом, оскільки відповідно до частини 1 статті 19 Господарського процесуального кодексу України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. За таких обставин, оскільки законом не встановлений обов'язковий порядок досудового врегулювання спору за правовідносинами, які склалися між сторонами, позивач має право на звернення до суду із позовом незалежно від того, звертався він до відповідача із претензією чи ні.
Твердження відповідача, викладені у відзиві, стосовно того, що відповідачем не порушено строки поставки товару, оскільки у зв'язку із укладенням між сторонами додаткової угоди від 29.12.2017 № 1 до договору від 04.12.2017 № т-106/1712000058, якою продовжено строк дії договору до 31.05.2018, рознарядка від 08.12.2017 була анульована, а нової рознарядки позивачем не надано, відтак, строк на поставку партії товару не розпочав свій перебіг, відхиляються судом з огляду на наступне.
Пунктом 1.1. договору визначено, що постачальник зобов'язується протягом строку дії договору поставити та передати у власність покупцю товари: турбіни та мотори код згідно із ЄЗС ДК 021:2015 - 42110000-3 (запасні частини до ГТ-750-6) (далі - товари), зазначені в підписаній сторонами специфікації, яка є додатком до договору, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити ці товари.
Разом з тим, пунктом 5.1. договору сторони дійшли згоди, що термін поставки товарів: партіями в період зазначений в пункті 1.1. розділу 1 цього договору, але не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів після надання покупцем письмової рознарядки на передачу кожної окремої партії товарів, в якій зазначається: найменування, кількість товару та адреса місяця доставки товару (надалі - рознарядка).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу рознарядку від 08.12.2017 № 3201вих-17-684 на передачу партії товарів. Вказана рознарядка отримана відповідачем 08.12.2017, що підтверджується відповідним підписом, проставленим на першій сторінці рознарядки, та словами "отримано нарочно".
Після того, додатковою угодою від 29.12.2017 № 1 до договору від 04.12.2017 № т-106/1712000058 сторони продовжили строк дії договору до 31.05.2018, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
Суд зазначає, що строк поставки товару настав, оскільки не дивлячись на укладення між сторонами додаткової угоди від 29.12.2017 № 1, якою продовжено строк дії договору до 31.05.2018, рознарядка від 08.12.2017 № 3201вих-17-684 на передачу партії товарів була чинна, адже ні умовами договору від 04.12.2017 № т-106/1712000058, ні умовами додаткової угоди від 29.12.2017 № 1 не передбачено анулювання рознарядки, у зв'язку із продовженням строку дії договору. При цьому, додатковою угодою від 29.12.2017 № 1 сторонами погоджено, що решта умов договору залишаються незмінними і обов'язковими до виконання сторонами. Таким чином, позивачем допущено прострочення поставки товару, а саме не поставлено товар у встановлений в додатковій угоді від 29.12.2017 № 1 строк, тобто до 31.05.2018, що є порушення пункту 1.1. договору, відповідно до якого постачальник зобов'язується протягом строку дії договору поставити та передати у власність покупцю товари.
Крім того, відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог про стягнення пені. Суд, розглянувши зазначене клопотання, зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Нормами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У відповідності до частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд зазначає, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 Цивільного кодексу України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
З огляду на вищевикладене та беручи до уваги те, що позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача пені починаючи з 01.06.2018, а звернувся з позовом до суду 19.11.2019 (відповідно до дати поштового штемпеля підприємства зв'язку), вимоги позивача про нарахування пені за період з 01.06.2018 по 13.06.2018, не підлягають задоволенню, у зв'язку із спливом позовної давності.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український сучасний турбінний комплекс" про стягнення 70 308 грн 00 коп. пені за порушення строків поставки товару за договором про закупівлю товару від 04.12.2017 № т-106/1712000058 відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н.Б.Плотницька