ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.02.2020Справа № 910/13497/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за первісним позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5) в особі структурного підрозділу "Лиманське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (84404, Донецька область, м. Лиман, вул. Залізнична, 30)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 46-46-А)
про стягнення 24 533 159,0 грн.
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі структурного підрозділу "Лиманське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"
про визнання недійсним договору в частині
за участю представників
від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним): Тертичний М.Б.
від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним): Макаренко Т.Д.
У судовому засіданні 05.02.2020, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі структурного підрозділу "Лиманське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" про стягнення 24 533 159,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 05.05.2018 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (надалі - позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (надалі - відповідач) укладено договір №ДОН/В-18259/НЮ-п на виконання робіт з деповського ремонту вагонів власності/оренди відповідача, на підставі якого позивач зобов'язався виконати деповський ремонт вантажних вагонів власності відповідача на базі структурного підрозділу "Лиманське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця", а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи. За доводами позивача, при укладанні договору, сторони погодили, що відповідачем протягом вересня та жовтня 2018 року для виконання деповського ремонту буде надано 40 напіввагонів. Проте, в порушення умов спірного договору, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання та не надано жодного вагону, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій у розмірі 24 533 159,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2019 позовну заяву залишено без руху, в порядку ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу час для усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду, а саме надати докази сплати судового збору у розмірі 75 627,28 грн.; засвідчені належним чином договір підряду №Дон/В-18259/ню-п від 05.05.2018 з додатками, в порядку, визначених положеннями Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом №55 від 07.04.2003 Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики; фіскальний чек як доказ направлення матеріалів позовної заяви на адресу відповідача; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Позивачем у строк, встановлений судом, було усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/13497/19 та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні 20.11.2019.
06.11.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що згідно з умовами укладеного між сторонами договору, зобов'язання замовника щодо надання вагонів підряднику для виконання робіт у строки визначені договором має не грошовий характер, а тому пеня за прострочення виконання не грошового зобов'язання чинним законодавством не передбачена. На думку відповідача, застосування штрафних санкцій за ненадання вагонів для проходження ремонту після закінчення строку дії договору та календарного плану є безпідставним.
11.11.2019 до канцелярії суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі структурного підрозділу "Лиманське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання недійсним договору підряду №ДОН/В-18259/НЮ-П від 05.05.2018 в частині пункту 6.3.
В обґрунтування зустрічного позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" зазначає, що договір підряду №ДОН/В-18259/НЮ-П від 05.05.2018 в частині пункту 6.3. слід визнати недійсним, оскільки вищевказаний пункт суперечить чинному законодавству, а саме, визначений у ньому розмір штрафу обраховано у відсотковому розмірі за кожну добу прострочення, що відповідає поняттю "пеня", яка є різновидом неустойки і підлягає нарахуванню та стягненню виключно за порушення грошового зобов'язання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2019 суд прийняв зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом та об'єднав зустрічний позов в одне провадження з первісним у справі №910/13497/19.
У підготовчому засіданні 20.11.2019 суд на місці ухвалив задовольнити усне клопотання позивач за первісним позовом та відкласти підготовче засідання на 11.12.2019.
У підготовчому засіданні 11.12.2019 представник відповідача за зустрічним позовом подав відзив, у якому заперечуючи проти зустрічних позовних вимог зазначає, що договір №ДОН/В-18259/НЮ-П від 05.05.2018 був підписаний з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" без зауважень до п. 6.3., а тому можливо дійти висновку, що передбачений у ньому вид та розмір штрафних санкцій був погоджений сторонами і має застосовуватись при порушенні зобов'язань за договором.
У підготовчому засіданні 11.12.2019 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 15.01.2020.
17.12.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов, у якому позивач за зустрічним позовом зазначає, що п. 6.3. договору суперечить законодавству, оскільки визначений у ньому розмір штрафу обраховано у відсотковому розмірі за кожну добу прострочення, що відповідає поняттю «пеня», яка є різновидом неустойки і підлягає нарахування та стягненню виключно за порушення грошового зобов'язання.
У підготовчому засіданні 15.01.2020 суд на місці ухвалив задовольнити клопотання представника позивача за первісним позовом про відкладення підготовчого засідання та відкласти останнє на 29.01.2020.
У судовому засіданні, призначеному на 29.01.2020, суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 05.02.2020.
У судовому засіданні 05.02.2020 суд заслухав представника позивача за первісним позовом, який підтримав позовні вимоги та заперечував щодо задоволення зустрічного позову. Представник відповідача за первісним позовом надав пояснення по суті спору, відповідно до яких просив задовольнити зустрічну позовну заяву та відмовити у задоволенні первісного позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Відповідно до Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 року №17, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 14.02.2015 року за №168/26613 (далі - Правила), планові види ремонту (деповський та капітальний, у тому числі з продовженням строку служби) власних вантажних вагонів проводяться на вагоноремонтних підприємствах, атестованих на здійснення зазначеної діяльності.
На проведення планових ремонтів власники (орендарі, оператори) вагонів укладають з вагоноремонтним підприємством договір.
05 травня 2018 року між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - підрядник, позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (далі - замовник, відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом) був укладений договір підряду ДОН/В-18259/НЮ-п (далі - договір).
Підрядник зобов'язався, відповідно до цього договору, на свій ризик та за завданням Замовника виконати деповський ремонт вантажних вагонів напіввагонів (надалі - «Вагонів») Замовника (надалі - «Роботи») силами та на базі структурного підрозділу Підрядника структурного підрозділу "Лиманське вагонне депо» регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - «ВЧД»), а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконану роботу (п.1.1. договору).
Відповідно до п. 1.2. договору кількість вагонів Замовника, графік їх надання Підряднику для виконання Робіт визначаються у погодженому Сторонами календарному плані проходження деповського ремонту (Додаток №1 до цього Договору), який є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 2.1. договору замовник надає вагони Підряднику для виконання Робіт за цим Договором, на коліях залізничної станції Лиман Донецької залізниці, згідно із Календарним планом проходження деповського ремонту (Додаток №1 до цього Договору), в кількості (групами) погодженій з Підрядником. При надаванні Вагонів для виконання Робіт Замовник (або вповноважена особа Замовника) відправляє Вагони тільки після надання Підрядником письмового підтвердження про готовність прийняття в ремонт вагону або групу вагонів (телеграма, лист, тощо с зазначенням кількості), із зазначенням у залізничній накладній в графі - «Найменування вантажу»: «Вагон залізничний порожній на власних осях в плановий ремонт». В разі надання Замовником Вагонів: без письмового підтвердження Підрядником про готовність прийняття в ремонт; не здійснення Замовником передоплати, або надання Вагонів яким неможливо проведення Робіт за їх технічним станом (надалі - «Неремонтопридатні Вагони»), та якщо через затримку таких Вагонів, з вини Замовника, на станційних коліях структурному підрозділу Підрядника нараховується відповідна плата, то Замовник відшкодовує (сплачує) Підряднику 100 відсотків плати за користування вагонами за весь час знаходження (простою) таких Вагонів Замовника на коліях залізничної станції або на підходах до неї. Розмір плати за користування вагонами визначається тарифним керівництвом. Вагони Замовника, комплектація яких не відповідає даним автоматизованого банку даних парку .вантажних вагонів (АБД ПВ) (номери колісних пар, надресорних балок і бокових рам візків та їх характеристики згідно останнього листка комплектації вагону форми ВУ-35Р (або ВУ-35В), який оформлений належним чином вагоноремонтним (або вагонобудівним) підприємством та відомості з такого листка внесені до АБД ПВ), вважаються Неремонтопридатними Вагонами та для виконання Робіт не приймаються до врегулювання і коригування сторонами фактичних відомостей.
Пунктом 4.5. договору встановлено, що Замовник здійснює передоплату вартості Робіт протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку Замовником, окремо за кожний Вагон (партію Вагонів). Сума передоплати визначається відповідно до Специфікації (Додаток №2) на кожний Вагон та не є остаточною ціною ремонту Вагону. Остаточна ціна ремонту Вагону визначається за Актами виконаних робіт порядком, встановленим п. 4.1. Договору. Остаточний розрахунок за цим Договором між Сторонами проводиться протягом трьох банківських днів з дати підписання Акту(ів) виконаних робіт. Плата за відповідальне зберігання давальницької сировини, її залишків (колісних пар, надресорних балок, бокових рам візків чи інших деталей та матеріалів) становить 186,85 грн. за 1 м2 займаної площі у місяць (термін зберігання вказаних матеріальних цінностей рахується календарними місяцями, з дати підписання акту приймання - передачі, неповний календарний місяць враховується як повний).
Відповідно до п. 6.3. договору у разі порушення Замовником строків надання Вагонів для виконання Робіт згідно з Додатком №1 цього Договору та п. 2.1 Договору, Замовник сплачує Підряднику штраф в розмірі 10% від вартості Робіт, яка визначена в п. 4.5 Договору, за кожен день порушення; у разі неможливості своєчасного надання Вагонів або проведення Робіт Сторони можуть письмово погодити інші строки надання Вагонів або/та виконання Робіт.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та проставлення печаток сторін і діє до 31 грудня 2018 року, а частині виконання зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1. договору).
Додатком №1 до договору сторони затвердили календарний план проходження деповського ремонту, за яким в період з квітня по грудень 2018 року замовник повинен був надати 170 вагонів, зокрема, за вересень - 20 та за жовтень-20. Кількість вагонів, наданих у ремонт, може бути змінена протягом зазначеного місяця, але не повинна перевищувати загальну кількість вагонів за поточний рік.
Додатком №2 погоджена також Специфікація на роботи по деповському ремонту вантажних вагонів та ремонту колісних пар, відповідно до якої встановлено, що відпускна ціна напіввагону становить 33 792,23 грн.
В обґрунтування первісних позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам договору відповідач в період з вересня по жовтень 2018 року не надав у деповський ремонт вагони у кількості 40 штук, що є підставою для нарахування останньому штрафу у відповідності до п. 6.3. договору у загальному розмірі 24 533 159,00 грн, з наступного розрахунку:
- загальна вартість робіт за вересень 2018 року у розмірі 675844,60 грн (33792,23 грн * 20) х 10% х 182 (кількість днів прострочення з 01.10.2018 по 31.03.2019) = 12 300 371,72 грн.;
- загальна вартість робіт за жовтень 2018 року у розмірі 675844,60 грн (33792,23 грн * 20) х 10% х 181 (кількість днів прострочення з 01.11.2018 по 30.04.2019) = 12 232 787,30 грн.
Обґрунтовуючи заявлені зустрічні позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" зазначає, що вищевказаний п. 6.3. договору, на підставі якого заявлено первісні позовні вимоги про стягнення штрафу, суперечить законодавству, оскільки визначений у ньому розмір штрафу обраховано у відсотковому розмірі за кожну добу прострочення, що відповідає поняттю «пеня», яка є різновидом неустойки і підлягає нарахуванню виключно за порушення грошового зобов'язання. Таким чином, позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсним договір підряду в частині п. 6.3., яким встановлена відповідальності за порушення строків надання вагонів для виконання робіт.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Як встановлено судом, сторонами було укладено договір підряду для виконання позивачем за первісним позовом деповського ремонту вантажних вагонів напіввагонів Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс".
При укладанні договору, у Додатку №1 сторони погодили, що відповідачем протягом вересня та жовтня 2018 року для виконання деповського ремонту буде надано 40 напіввагонів.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
З матеріалів справи вбачається, що останнє направлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" вагонів у деповський ремонт було здійснено у серпні 2018 року, про що свідчить акт виконаних робіт щодо 5 одиниць вагонів від 22.08.2018 та платіжне доручення про оплату ремонту №6188 від 08.08.2018.
Після вищевказаного ремонту, а саме в період з вересня та жовтень 2018 року, жодних вагонів Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" у деповський ремонт не направлялося.
Вищенаведене не спростовується відповідачем за первісним позовом, однак останнім зазначається, що на його адресу не надходило жодного письмового підтвердження про готовність прийняття вагонів в ремонт, що передбачено п. 2.1. договору.
Так, відповідно до п. 2.1. договору при надаванні вагонів для виконання робіт замовник (або вповноважена особа замовника) відправляє вагони тільки після надання підрядником письмового підтвердження про готовність прийняття в ремонт вагону або групу вагонів (телеграма, лист, тощо с зазначенням кількості), із зазначенням у залізничній накладній в графі - «Найменування вантажу»: «Вагон залізничний порожній на власних осях в плановий ремонт». В разі надання замовником вагонів, зокрема, без письмового підтвердження підрядником про готовність прийняття в ремонт, замовник відшкодовує (сплачує) підряднику 100 відсотків плати за користування вагонами за весь час знаходження (простою) таких вагонів замовника на коліях залізничної станції або на підходах до неї.
Відповідно до ч. 1 статті 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Судом встановлено, що відповідно до умов пункту 2.1. зазначеного договору позивачем за первісним позовом не було виконано свого зобов'язання щодо надання письмового підтвердження про готовність прийняття в ремонт вагону або групи вагонів, що унеможливлювало виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" свого обов'язку по наданню вагонів для виконання робіт згідно умов договору.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського кодексу України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
За умовами п. 2.2. договору встановлено, що в кожному окремому випадку сторони вправі письмово погодити інші строки виконання конкретного виду робіт.
Крім того, у разі неможливості своєчасного надання вагонів або проведення робіт сторони можуть письмово погодити інші строки надання вагонів або/та виконання робіт (п. 6.3. договору).
З наявного у матеріалах справи листа №972 від 05.12.2018 року вбачається, що відповідач за первісним позовом звертався до Начальника структурного підрозділу "Лиманське вагонне депо" Регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Укрзалізниця" (описом вкладення №8950 та експрес накладна Global Post № 77137161) стосовно того, що станом на 01.12.2018 року згідно календарного плану (Додаток № 1 до Договору) вагонне депо Лиман не надало послуг по виконанню деповського ремонту вагонів ТОВ "Лемтранс" у кількості 80 од. не включаючи 50 вагонів за квітень, травень, та заплановані для ремонту в грудні 2018 року. Тому, з метою врегулювання можливих спорів ТОВ "Лемтранс" просило направити письмове підтвердження про готовність прийняти в ремонт вагонів з зазначенням їх кількості, але не більше 80 одиниць та рахунку для попередньої оплати. Крім того, цим же листом відповідач за первісним позовом запропонував розглянути та підписати Додаткову угоду до Договору № Дон/В-18259/НЮ-П від 05.05.2018 про узгодження зміни календарного плану ремонтів, у випадку відсутності можливості виконати ремонт у грудні.
Відповіді на вищевказаний лист позивач за первісним позовом не надав.
При цьому, заявляючи позовні вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом штрафу у розмірі 24 533 159,00 грн, позивач за первісним позовом посилається на порушення календарного плану проходження деповського ремонту за вересень-жовтень 2018 року, що є підставою для застосування відповідальності передбаченої п. 6.3. договору.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Статтею 611 цього Кодексу передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.
Частиною 4 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Так, п. 6.3. договору передбачено, що у разі порушення замовником строків надання вагонів для виконання робіт згідно з додатком №1 цього договору та п. 2.1 договору, замовник сплачує підряднику штраф в розмірі 10% від вартості робіт, яка визначена в п. 4.5 договору, за кожен день порушення; у разі неможливості своєчасного надання вагонів або проведення робіт сторони можуть письмово погодити інші строки надання вагонів або/та виконання робіт.
Тобто, розмір договірної штрафної санкції обраховано у відсотковому розмірі за кожну добу прострочення, що за визначенням статті 549 Цивільного кодексу України відповідає поняттю «пеня».
Суд зазначає, що сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита у тексті договору, практичного значення не має і в такому випадку слід виходити із мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов'язання у виді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов'язання.
Аналогічні висновки викладено Верховним Судом України у постанові від 08.02.2017 у справі №910/29752/15.
Як встановлено судом, пункт 4.5. договору, до якого є посилання у пункті 6.3. договору, не визначає розмір вартості робіт. У пункті 4.5. договору міститься лише посилання на передоплату, яка визначається відповідно до Специфікації (Додаток №2) на кожний вагон та не є остаточною ціною ремонту вагону. Остаточна ціна ремонту вагону визначається за Актами виконаних робіт порядком, встановленим п. 4.1. договору.
Так, у наданому позивачем за первісним позовом розрахунку ціни штрафу, останній визначає вартість ремонту одного напіввагона у розмірі 33 792,23 грн з посиланням на Додаток 2 до договору, яким визначено лише розмір передоплати вартості робіт, а не сам розмір вартості робіт.
Крім того, при розрахунку штрафу за вересень-жовтень 2018 року позивачем за первісним позовом було обраховано штраф із загальної кількості вагонів (40 одиниць), які були визначені Календарним планом проходження деповського ремонту (Додаток №1 до договору) за вищевказані місяці.
Однак, у вищевказаному Додатку №1 до договору сторони передбачили, що кількість вагонів, наданих у ремонт, може бути змінена протягом зазначеного місяця, але не повинна перевищувати загальну кількість вагонів за поточний рік.
Таким чином, Додаток № 1 дає можливість змінювати кількість наданих вагонів в ремонт протягом місяця, при цьому єдиною умовою для такої зміни є тільки не перевищення загальної кількості вагонів за календарний рік. Ніяких додаткових умов, які б забороняли зменшення кількості надання вагонів в ремонт договором не передбачено.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 Цивільного кодексу України).
Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
Дослідивши зміст спірного пункту 6.3. договору, суд встановив, що останній не відповідає основним істотним умовам, які були погоджені сторонами під час підписання договору, зокрема, щодо вартості робіт.
Суд зазначає, що при укладені договору сторони у п. 4.1. договору передбачили, що вартість робіт по ремонту одного вагону за цим договором визначається Актом виконаних робіт відповідно до фактично понесених витрат, що визначаються калькуляціями вартості ремонтних робіт під час проведення ремонту, з урахуванням прибутну від собівартості цих робіт у розмірі 30%.
Так, з доданих до матеріалів справи Актів виконаних робіт (наданих послуг) від 30.06.2018, 31.07.2018 та 22.08.2018, які були підписані та скріплені печатками сторін, вбачається, що за деповський ремонт вагонів позивач за первісним позовом визначав вартість ремонту в межах сум 18 830,90 грн - 32 975,28 грн (без ПДВ).
При цьому, у спірному пункті 6.3. договору штраф розраховується із 10% вартості робіт, які встановлені у п. 4.5 договору, за кожен день порушення, відповідно до якого визначається сума передоплати згідно Специфікації (Додаток №2) у розмірі 33 792,23 грн, яка підлягає сплаті замовником лише на підставі виставленого підрядником рахунку.
З огляду на заначене, суд приходить до висновку, що сторонами при укладенні п. 6.3. договору в частині визначення відповідальності замовника за негрошове зобов'язання, щодо порушення строків надання вагонів для виконання робіт, у розмірі 10% за кожен день прострочення, не було дотримано приписів ст. 231 ГК України й ст. 549 ЦК України.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" про визнання недійсним договору підряду №ДОН/В-18259/НЮ-П від 05.05.2018 в частині пункту 6.3. договору підлягають задоволенню, а первісні позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі структурного підрозділу "Лиманське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" відмові.
Відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача за первісним позовом по сплаті судового збору покладаються на останнього з огляду на відмову в первісному позові. Судові витрати позивача за зустрічним позовом по сплаті судового збору покладаються на відповідача за зустрічним позовом.
Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В первісному позові Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі структурного підрозділу "Лиманське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" відмовити повністю.
2. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" задовольнити.
3. Визнати недійсним договору підряду №ДОН/В-18259/НЮ-П від 05.05.2018,б укладений між Акціонерним товариством "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" в частині пункту 6.3. "в разі порушення замовником строків надання вагонів для виконання робіт згідно з додатком №1 цього договору та п. 2.1 договору, замовник сплачує підряднику штраф в розмірі 10% від вартості робіт, яка визначена в п. 4.5 договору, за кожен день порушення".
4. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі структурного підрозділу "Лиманське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (84404, Донецька область, м. Лиман, вул. Залізнична, 30, ідентифікаційний код 40150216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 46-46-А, ідентифікаційний код 30600592) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн 00 коп.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 12.02.2020
Суддя Л. Г. Пукшин