номер провадження справи 15/140/19
04.02.2020 Справа № 908/1541/19
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, за участю секретаря судового засідання Осоцький А.С. розглянувши
позов Акціонерного товариства “Укргазвидобування”, 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК”, 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69а
про стягнення коштів
за участю представників сторін та учасників процесу:
від позивача: Бєлєвцова О.С., довіреність № 2-542-д від 17.12.2019;
від відповідача: Кузнецов І.С., довіреність № б/н від 03.01.2020.
Суть спору
19.06.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Укргазвидобування”, м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК”, м. Запоріжжя про стягнення пені у розмірі за договором поставки № УГВ 9233/30-18 від 05.05.2018 у розмірі 1 198 151,41 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2019, справу № 908/1541/19 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 24.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1541/19, присвоєно справі номер провадження 15/140/19. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Судове засідання призначено на 22.07.2019.
Ухвалою суду від 22.07.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Підготовче засідання відкладалось на 28.08.2019.
Ухвалою суду від 28.08.2019 зупинено провадження у справі № 908/1541/19 до перегляду Центральним апеляційним господарським судом в порядку апеляційного провадження ухвали Господарського суду Запорізької області від 27.08.2019 про повернення зустрічної позовної заяви Товариству з обмеженою відповідальністю “МІК”, м. Запоріжжя.
Ухвалою суду від 27.11.2019 поновлено провадження у справі № 908/1541/19 з 05.12.2019. Призначено підготовче засідання на 05.12.2019.
Ухвалою суду від 05.12.2019 відкладено підготовче засідання на 27.12.2019.
Ухвалою суду від 27.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/1541/19 до судового розгляду по суті на 22.01.2020.
У судовому засіданні 22.01.2020 оголошувалась перерва до 04.02.2020.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що на виконання укладеного сторонами договору поставки № УГВ9233/30-18 від 05.05.2018 відповідачем поставлено товар на загальну суму 109 899 996,18 грн, але із порушенням встановленого договором строку. За несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо термінів поставки позивач у відповідності до п. 7.9 договору просив стягнути з відповідача 1 198 151,41 грн пені. Посилаючись на приписи ст.ст. 16, 526, 610, 611, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216 Господарського кодексу України та умови договору, позивач просить позов задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позові б/н від 19.06.2019, відповіді на відзив б/н від 17.07.2019, поясненнях б/н від 04.12.2019.
Представник відповідача присутній в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав зазначених у відзиві б/н від 11.07.2019. Обґрунтовуючи відзив зазначив, що виконання зобов'язання у встановлений договором строк стало неможливим через незалежні від відповідача обставини. Висновком Київської торгово-промислової палати № 1703-4/363 від 31.07.2018 встановлено обставини, які істотно вплинули на можливість виконання ТОВ “МІК” своїх зобов'язань з поставки товару за договором № УГВ9233/30-18 від 05.05.2018. За доводами відповідача в даному випадку має місце казус, що виключає підстави для майнової відповідальності відповідача. Також відповідачем заявлено клопотання б/н від 04.12.2019 про зменшення пені на 98 відсотків до суми 23 963,03 грн. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення клопотання про зменшення пені заперечив з таких підстав: вчинене відповідачем порушення умов договору є правовою підставою для застосування господарських санкцій, як передбачено п. 7.9 договору, статтями 193, 216, 218, 231 Господарського процесуального кодексу України. Висновок Київської торгово-промислової палати № 1703-4/363 від 31.07.2018 не спростовує позовних вимог, та не є доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили, не є експертним висновком в розумінні ст. 11 Закону України «Про Торгово-промислові падати в Україні» та п. 2 ч. 2 ст. 73 ГПК України, а також не є сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». Укладаючи договір, відповідач мав врахувати його умови та об'єктивно оцінити можливість виконання зобов'язання, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті порушення договору, враховуючи, що господарська діяльність здійснюється ним на власний комерційний розрахунок. Сплата неустойки відносить до звичайних комерційних ризиків сторін договору. Доводи заявника щодо відсутності негативних насідків для позивача через порушення відповідачем умов договору недоведені, тобто є припущенням. На позивача не може бути покладено тягар доказування обставин на які посилається відповідач. Порушення відповідачем умов договору щодо строків поставки товару не є винятковим випадком. Аналіз показників фінансової звітності відповідача дозволяє дійти висновку про наявність фінансової спроможності виконувати добровільно взяті на себе зобов'язання, у тому числі і перед позивачем. Звіт про сукупний дохід за І півріччя 2019 - код рядка 2000 - чистий дохід від реалізації продукції за звітний період - 401 276 тис грн. За балансом (звіт про фінансовий стан) станом на 30.06.2019 - нерозподілений прибуток - 396 919 тис грн., код рядка - 1420. Податковий борг у відповідача відсутній. Клопотання подано відповідачем несвоєчасно, а саме разом з відзивом у строк для 12.07.2019. Просить у зменшенні пені відмовити.
Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме, програмно - апаратного комплексу “Оберіг”.
В судому засіданні 04.02.2020 судом, в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено 13 лютого 2020 року.
Заслухавши доводи представників позивача та відповідача та дослідивши надані сторонами докази, суд установив наступне.
05.05.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю “МІК” (відповідач, постачальник) та Акціонерним товариством “Укргазвидобування” (позивач, покупець) укладений договір поставки № УГВ9233/30-18.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві арматуру (далі - товар), зазначені в специфікації/-ях, що додається/-ються до договору і є його невід'ємною/-ими частиною/-ами, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.
Згідно з п. 1.2. договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації/-ях (далі - Специфікація/-ії ), яка є додатком № 1 до договору та є її невід'ємною частиною. Строк поставки товару визначається Графіком поставки товару, який є додатком № 3 до договору та є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 1.3. договору постачальник гарантує, що товар, який є предметом договору належить йому на праві власності або іншому речовому праві, що надає йому право розпоряджатися товаром, є новим і не був у використанні, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.
Відповідно до п. п. 5.1., 5.2. договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується у специфікації/-ях та Графіку поставки до цього договору.
Датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).
Відповідно до п. п. 6.1, 6.3 договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар, приймати поставлений товар, у разі відсутності зауважень, згідно з актом приймання-передачі товару або видаткової накладної.
Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором, забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом ІІ цього договору.
Пунктом 7.9. договору передбачено, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у Графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
Згідно із п. п. 8.1. - 8.3. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лих, епідемія, епізоотія, війна тощо).
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини.
Відповідно до п. 11.8. договору всі доповнення, специфікації і додатки до договору є його невід'ємними частинами, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.
Сторонами підписана специфікація № 1 до договору № УГВ9233/30-18 від 05.05.2018 на загальну суму 109 899 996,18 грн. Вартість товару по даній специфікації включає в себе витрати на пакування, завантаження, монтажні матеріали для транспортування, транспортні витрати, витрати отримання сертифікату походження товару, митні витрати понесені продавцем при митному оформленні товару, а також усі мита, податки та інші обов'язкові платежі, які оплачуються постачальником при експорті товару. Строк поставки: відповідно до Графіку поставки товару. Умови та строки оплати: оплата по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати постачання. Виробник товару: Китай. Рік виготовлення товару - 2017-2018 роки, але не більше 12 місяців на дату поставки товару.
Відповідно до Графіку поставки товару, підписаного сторонами (додаток № 3 до договору) граничний строк поставки складає 60, 75 та 90 календарних днів з дати підписання договору по відповідних видах та комплектах товару.
З досліджених судом письмових доказів слідує, що поставка товару, в обумовленій договором кількості та за визначеною сторонами адресою поставки, відбулася. Факт відповідних поставок товару сторонами не оспорюється. Будь-яких зауважень або заперечень щодо приймання-передачі товару та його якості сторони одна одній не пред'являли.
Проте, матеріали справи свідчать, що строки поставки, які сторонами визначені в пункті 5.1 Договору та Графіку поставки товару, відповідачем дотримані не були.
Судом встановлено, що на виконання умов договору № УГВ9233/30-18 від 05.05.2018 та специфікації № 1 до нього за видатковими накладними постачальник поставив покупцеві товар на загальну суду 109 899 996,18 грн, про що свідчать підписи представників на накладних, які наявні в матеріалах справи.
Факт поставки товару підтверджується наступними видатковими накладними: № РН-07/11/18/97 від 11.07.2018 (фактична дата отримання - 11.07.2018) на суму 2 247 224,10 грн; № РН-07/11/19/96 від 11.07.2018 (фактична дата отримання - 11.07.2018) на суму 7 997 496,90 грн; № РН-07/11/20/102 від 11.07.2018 (фактична дата отримання - 16.07.2018) на суму 5 617 914,72 грн; № РН-07/11/21/103 від 11.07.2018 (фактична дата отримання - 16.07.2018) на суму 6 675 711,60 грн; № РН-07/11/22/98 від 11.07.2018 (фактична дата отримання - 16.07.2018) на суму 4 692 718,32 грн; № РН-07/11/23/101 від 11.07.2018 (фактична дата отримання - 16.07.2018) на суму 5 816 572,80 грн; № РН-07/11 /26/99 від 11.07.2018 (фактична дата отримання - 16.07.2018) на суму 4 965 339,90 грн; № РН-07/11/27/100 від 11.07.2018 (фактична дата отримання - 16.07.2018) на суму 5 221 568,40 грн; № РН-07/11/24/104 від 11.07.2018 (фактична дата отримання - 16.07.2018) на суму 6 122 029,26 грн; № РН-07/11/25/105 від 11.07.2018 (фактична дата отримання - 16.07.2018) на суму 4 213 436,04 грн; № РН-08/07/22/17 від 07.08.2018 (фактична дата отримання - 13.08.2018) на суму 5 171 855,22 грн; № РН-08/07/23/18 від 07.08.2018 (фактична дата отримання - 13.08.2018) на суму 8 179 228,44 грн; № РН-08/08/25/49 від 08.08.2018 (фактична дата отримання - 09.08.2018) на суму 3 519 538,92 грн; № РН-08/08/26/41 від 08.08.2018 (фактична дата втримання - 10.08.2018) на суму 5 750 272,62 грн; № РН-08/08/27/9 від 08.08.2018 (фактична дата отримання - 09.08.2018) на суму 6 526 960,50 грн; № РН-08/08/28/8 від 08.08.2018 (фактична дата отримання - 09.08.2018) на суму 5 221 568,40 грн; № РН-08/08/29/10 від 08.08.2018 (фактична дата отримання - 10.08.2018) на суму 5 816 572,80 грн; № РН-08/08/30/11 від 08.08.2018 (фактична дата отримання - 10.08.2018) на суму 5 816 572,80 грн; № РН-08/08/31/7 від 08.08.2018 (фактична дата отримання - 10.08.2018) на суму 5 634 598,98 грн; № РН-08/08/32/76 від 08.08.2018 на суму 4 692 815,46 грн.
З викладеного вбачається, що відповідачем допускалися порушення строків поставки товару за вищенаведеними накладними.
З метою досудового врегулювання спору позивачем 28.09.2019 направлено відповідачу претензію про сплату пені у розмірі 1 198 151,41 грн, залишена без відповіді.
Спір у справі виник внаслідок порушення відповідачем строків поставки товару.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до приписів ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.
За визначенням ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо своєчасної поставки товару, у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений позивачем та не спростований відповідачем.
Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору, враховуючи допущене відповідачем порушення строків поставки товару, суд дійшов висновку, що позивачем правильно відповідно до умов п. 7.9 договору, розраховано відповідачу пеню в розмірі 1 198 151,41 грн, що складає 0,1% від вартості непоставленого товару за період прострочення виконання зобов'язання з 04.07.2018 по 03.08.2018.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про наявність підстав для звільнення від відповідальності за допущене прострочення не надав.
Щодо доводів відповідача про настання казусу (випадку) при виконанні договору, зазначені обставини судом не встановлені, тому визнаються помилковими.
Разом з тим, за приписами ч. 1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.
Отже, вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 98 % з посиланням на неможливість своєчасного виконання зобов'язань за договором поставки товару через незалежні від відповідача обставини.
Так, висновком Київської торгово-промислової палати № 1703-4/363 від 31.07.2018 встановлено обставини, які істотно вплинули на можливість виконання ТОВ “МІК” зобов'язань з поставки товару за договором № УГВ9233/30-18 від 05.05.2018, а саме: документально підтверджений непередбачуваний випадок (аварія) на підприємстві виробника товару, кваліфікований торгово-промисловою палатою як настання істотної зміни обставин, що зумовили затримку постачання продукції виробником товару до відповідача на строк 33-40 днів. Зазначені обставини суттєво вплинули на можливість виконання постачальником обов'язків за договором УГВ9233/30-18 від 05.05.2018, а тому є обґрунтовані підстави для висновку щодо перегляду сторонами умов договору в частині перенесення строків поставки товару.
Разом з тим, посилання відповідача на висновок Київської торгово-промислової палати № 1703-4/363 від 31.07.2018 судом оцінюються критично, оскільки такий висновок не є підтвердженням настання форс-мажорних обставин, які можуть бути обґрунтованою підставою для відстрочення строків виконання зобов'язань відповідачем та/або зменшення штрафних санкцій; висновки викладені у вказаному документі про обставини, що досліджувалися та дійсно мали місце і призвели до затримки виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем є думкою окремого фахівця.
Частиною 2 ст. 233 ГК України передбачено, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Суд враховує, що зобов'язання по поставці товару за Договором відповідачем виконано в повному обсязі, при цьому, оплата за товар, по якому мало місце прострочення, надійшла вже після поставки товару. Тобто, на момент виготовлення на замовлення позивача сорочок у кількості 20 000 штук передплати за це відповідач не отримував та за власні кошти забезпечив виконання замовлення.
Відповідач з урахуванням висновку Київської торгово-промислової палати № 1703-4/363 від 31.07.2018 звертався до позивача листом від 03.08.2018 № 30/15 з проханням розглянути можливість внесення змін до договору поставки № УГВ9233/30-18 від 05.05.2018 в частині строків поставки товару. Однак, позивач з такою пропозицією не погодився.
Крім того, судом не встановлено, що позивач зазнав збитків або шкоди, оскільки більша частина товару поставлена з незначним простроченням.
Разом з тим, як за цим договором, за неналежне виконання умов якого покладено на відповідача відповідальність за несвоєчасну поставку товару у даній справі, так і за іншими договорами, укладеними сторонами, на наявність яких суд вважає необхідним звернути увагу, саме позивач не розрахувався вчасно з відповідачем, але неустойки і штрафи, які покладаються за цими договорами на позивача, значно нижчі, оскільки мова йде про невчасне виконання грошового зобов'язання. Отже, в даному випадку слід дійти висновку про неспіврозмірність передбаченої умовами договорів відповідальності сторін за допущені ними порушення.
Таким чином, незначні порушення договірних зобов'язань не мали ніяких негативних наслідків для позивача та не порушили його майнові інтереси.
Матеріали справи № 908/1541/19 не містять доказів, що позивач поніс будь-які збитки, шкоду або інші негативні наслідки внаслідок прострочення поставки товару відповідачем.
Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення.
Неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Суд враховує, що зазначене рішення Конституційного Суду України стосується кредитних правовідносин, проте вважає за можливе за аналогією застосувати даний підхід і правову позицію до визначення суті і мети такого виду забезпечення виконання зобов'язання боржником як неустойка (штраф, пеня). Застосування всіх дозволених видів забезпечення виконання зобов'язань до одного й того ж зобов'язання господарюючих суб'єктів, звичайно, не забороняється діючим законодавством, однак таке застосування не може перетворюватися в засіб збагачення управненої сторони такого зобов'язання, порушувати баланс інтересів сторін та загальні засади цивільного судочинства - справедливість, добросовісність та розумність.
Судом приймається до уваги той факт, що відповідач виконав зобов'язання за договором та поставив товар позивачу, а застосування санкцій не може мати на меті збагачення кредитора.
Також судом враховується майновий стан ТОВ “МІК”. На підтвердження скрутного фінансового становища відповідачем надано Баланс підприємства на 31.12.2018, згідно з яким підприємство за період 01.01.2018 по 01.01.2019 мало збиток у показниках фінансової звітності (рядок 1420 Балансу), де на початок звітного періоду нерозподілений прибуток (непокритий збиток) склав 397 977 тис. грн, а на кінець звітного періоду цей показник склав 397 278 тис грн. Різниця між цими показниками свідчить про збільшення збитку, який відображено у рядку 2465 наданого відповідачем Звіту про фінансові результати 2018. Додатково надано баланс (Звіт про фінансовий стан) на 30.06.2019 із зазначенням даних рядок 1420 про нерозподілений прибуток (непокритий збиток) на початок звітного періоду - « 397 278 тис. грн», на кінець звітного періоду - « 396 919 тис. грн» та звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1 півріччя 2019 року в якому про сукупний дохід (сума рядків 2350, 2355, 2460) зазначено - «-359».
Основним видом діяльності ТОВ "МІК" є виробництво робочого одягу (код КВЕД 14.12), що підтверджується відомостями про ТОВ “МІК” з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Суд приймає до уваги, що відповідач виконує значний обсяг замовлень для державних потреб та протягом тривалого часу, крім акціонерного товариства “Укргазвидобування”, співпрацює з Міністерством оборони України, Національною поліцією України та Національною гвардією України. Продукція, що постачається товариством, спрямована на забезпечення військ у т.ч., що знаходяться у зоні проведення ООС (АТО) на сході України. Обсяг замовлень у останні роки значно зріс, підприємство відповідача працює понаднормово залучаючи всі наявні ресурси задля виконання ним своїх зобов'язань перед Державою.
Значний список замовників із державного сектору наведений у витязі - Аналітика участі ТОВ “МІК” з сайту https://www.smarttender.biz/ParticipationAnalytic/ - 103 контракту за період з 01.06.2018 по 31.10.2019.
Таким чином, прийнявши до уваги наведені відповідачем доводи та контраргументи зазначені позивачем, враховуючи інтереси сторін і їх баланс та те, що товар за умовами договору поставлений в повному обсязі з незначним простроченням, беручи до уваги важливість збереження господарської діяльності відповідача, направленої на постачання товарів, у тому числі для державних потреб, а також той факт, що прострочення відповідача не потягнуло за собою будь-яких негативних наслідків ані для позивача, ані для третіх осіб, та не створило ніякої небезпеки, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення клопотання відповідача та відповідно зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 95%. Відповідно розмір пені, який підлягає присудженню з відповідача на користь позивача у зв'язку із зменшенням пені судом становить 59 907,57 грн.
При цьому, суд зазначає, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Щодо строку подання клопотання необхідно зазначити, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право, зокрема подавати заяви та клопотання.
Відповідно до ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідач повинен подати до суду докази разом з поданням відзиву.
Заявою по суті справи є, зокрема відзив на позовну заяву, ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України.
Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі, ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Вимогами статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено право надіслання відзиву та доказів в обґрунтування відзиву до суду та позивачу, іншим відповідачам, а також тертім особам.
Необхідно зазначити, що норми Господарського процесуального кодексу України не містять вимог щодо строку подання клопотання про зменшення пені. Наведені вище вимоги стосуються подання та надсилання відзиву та доказів в обґрунтування відзиву, а не клопотання та доказів в обґрунтування клопотання. Відсутні також і будь-які вимоги щодо необхідності одночасного подання клопотання разом з відзивом на позовну заяву.
Заперечення позивача на клопотання відповідача, суд вважає безпідставним з урахуванням наведеного.
Враховуючи викладене вище, позовні вимоги задовольняються судом частково.
У зв'язку із зменшенням судом пені, заявленої до стягнення судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК” (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69-А, ідентифікаційний код юридичної особи 30105738) на користь Акціонерного товариства “Укргазвидобування” (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код юридичної особи 30019775) пеню у розмірі 59 907,57 грн (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сім гривень 57 коп.), 17 972,27 грн (сімнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят дві гривні 27 коп.) судового збору. Видати наказ.
У задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 1 138 243,84 грн, відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 13 лютого 2020 року.
Суддя І. С. Горохов