номер провадження справи 5/206/19
10.02.2020 Справа № 908/3241/19
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Проскуряков К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Соцсфера” (69027, м. Запоріжжя, вул. Барикадна, буд. 39; код ЄДРПОУ 33836599)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Добра Праця” (69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 17, кімн. 4; код ЄДРПОУ 40182798)
про стягнення заборгованості в розмірі 6 913,20 грн.
Без участі представників сторін
В провадженні господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/3241/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Соцсфера” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Добра Праця” про стягнення заборгованості в розмірі 6 913,20 грн.
Ухвалою суду від 12.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/3241/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 13.01.2020, запропоновано сторонам надати суду відповідні документи.
Ухвалою від 13.01.2020 судом оголошено перерву до 10.02.2020, запропоновано сторонам виконати вимоги ухвали суду від 12.12.2019.
06.02.2020 від відповідача до суду надійшла заява № б/н від 06.02.2020 (вх. № 2805/08-08/20 від 06.02.2020), в якій відповідач просив суд оголосити перерву у судовому засіданні, яке призначене на 10.02.2020 для надання можливості Товариству з обмеженою відповідальністю “Добра Праця” надати суду відповідний відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд досліджує матеріали справи.
Розглянувши заяву відповідача № б/н від 06.02.2020 про оголошення перерви у судовому засіданні суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 251 ГПК України визначено, що відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі надіслана 12.12.2019 на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Добра Праця”, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 17, кімн. 4.
Вказаний примірник ухвали від 12.12.2019 повернувся до суду з поштовою відміткою «Не вручено. Інші причини».
Доказів отримання відповідачем ухвали суду від 13.01.2020 про відкладення розгляду справи станом на час розгляду справи матеріали справи не містять.
Крім цього, в матеріалах справи наявна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Добра Праця” № б/н від 06.02.2020 (вх. № 2790/08-08/20 від 06.02.2020) про ознайомлення з матеріалами справи, на якій також міститься розписка про те, що 07.02.2020 директор ТОВ “Добра Праця” - Тимошенко О.Ю. з матеріалами справи ознайомлений, фотокопії зроблені.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) від сторін до суду не надійшло.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи, що ухвала про відкриття провадження у справі № 908/3241/19 винесена судом 12.12.2019, останній день строку розгляду справи закінчується 10.02.2020, у зв'язку з чим суд відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю “Добра Праця” у задоволенні заяви № б/н від 06.02.2020 про оголошення перерви у судовому засіданні.
10.02.2020 судом прийнято рішення.
Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 01.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Соцсфера” (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Добра Праця” (Орендар) укладено договір оренди № 79/18, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в користування нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 6, згідно Додатку № 3 до Договору та інше майна, перелік якого наведено в Додатку № 4 до договору. Зазначений договір укладено строком на дванадцять місяців. На виконання умов договору, позивач передав в оренду відповідачу нежитлове приміщення загальною площею 26,6 кв.м., за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 6. Пунктом 1 додатку № 2 до договору оренди № 79/18 від 01.11.2018 передбачено, що місячний розмір орендної плати за користування майном складає на місяць 1 773,33 грн., ПДВ - 354,67 грн., що разом становить 2 128,00 грн. В порушення умов договору, відповідач не виконав покладені на нього обов'язки щодо оплати орендних платежів, у зв'язку з чим за період з грудня 2018 по липень 2019 включно утворилась заборгованість у розмірі 6 913,20 грн., яка складається з орендної плати та комунальних платежів.
З метою досудового врегулювання спору, позивач неодноразово направляв на адресу відповідача претензії щодо добровільного погашення заборгованості за договором оренди № 79/18 від 01.11.2018. Проте, вказані вимоги залишились відповідачем без задоволення та відповіді. На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість за договором оренди № 79/18 від 01.11.2018 за період з грудня 2018 по липень 2019 включно у розмірі 6 913,00 грн. Позов обґрунтовано посиланням на ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 610, Цивільного кодексу України та умови договору. Просить суд позов задовольнити.
Станом на 10.02.2020 запропонований ухвалами суду від 12.12.2019 та від 13.01.2020 відзив на позовну заяву відповідач на адресу суду не надіслав, правами передбаченими ст. 42 ГПК України не скористався.
Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Надані до матеріалів справи докази дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Соцсфера” (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Добра праця» (орендар) укладено договір оренди № 79/18, за умовами п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в користування нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: пр. Соборний, буд. 6, згідно Додатку № 3 до Договору та інше майно, перелік якого наведено в Додатку № 4 до Договору (надалі - «Майно»).
Згідно п. 1.2 договору, загальна площа Майна, що передається в оренду, складає 26,6 кв.м. - нежитлове приміщення.
Балансова вартість переданого в оренду Майна складає 10 419,12 грн. (п. 1.3 договору).
Згідно п. 3.1. договору, орендар гарантує, що буде використовувати орендоване майно під розміщення офісу (надалі - «Мета використання майна») протягом усього часу дії даного договору.
Відповідно до п. 4.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у п. 4.2 цього Договору, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та Акта приймання-передачі Майна.
Майно повинно бути передане орендодавцем і прийняте орендарем за актом приймання-передачі протягом 10 (десяти) днів з моменту підписання даного договору. Акт приймання-передачі підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками, і є складовою та невід'ємною частиною даного договору, визначений як додаток № 1 (п. 4.2. договору).
Згідно з п. 4.3. договору, обчислення строку оренди починається з моменту підписання акту приймання-передачі.
Згідно п. 5.1 договору за користування орендованим Майном орендар сплачує орендодавцю орендні платежі, визначені сторонами в Додатку № 2 до договору.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за минулий місяць (п. 5.2. договору).
Відповідно до п. 5.2.1 договору, оплата комунальних послуг (вартість спожитої електроенергії, опалення, водопостачання та каналізація) здійснюється орендарем окремо від орендної плати, згідно виставленими орендодавцем рахунками.
Пунктом 5.3. визначено, що обчислення орендної плати починається з дня підписання акту прийому-передачі (тобто за неповний місяць).
Пунктом 17.1 договору сторони узгодили, що цей договір укладено строком на 12 місяців.
Після закінчення строку дії договору, визначеного в п. 17.1, договір вважається припиненим у зв'язку з закінченням строку його дії (п. 17.3 договору).
Відповідно до акту приймання-передачі від 01.11.2018 орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлове приміщення за адресою м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 6 згідно додатку № 3 до договору оренди № 79/18 від 01.11.2018 та інше майно, перелік якого наведено в додатку № 4 до договору оренди.
Позивач взяті на себе зобов'язання за договором оренди № 79/18 від 01.11.2018 виконав належним чином та в повному обсязі.
Відповідно до Додатку № 2 до договору, місячний розмір орендної плати за користування майном складає на місяць 1 773,33 грн., ПДВ (20%) - 354,67 грн. Всього 2 128,00 грн.
В порушення умов договору, Товариство з обмеженою відповідальністю “Добра Праця” зобов'язання по своєчасному внесенню орендної плати та сплаті комунальних послуг належним чином не виконало.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди щодо сплати орендної плати за період з грудня 2018 по липень 2019 утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 6 913,20 коп.
В матеріалах справи міститься претензія Товариства з обмеженою відповідальністю “Соцсфера” № 211 від 19.04.2019, яка надіслана 24.04.2019 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Добра Праця” про сплату заборгованості з орендної плати у станом на 19.04.2019 у розмірі 4 636,14 грн. Проте, вказана претензія залишено відповідачем без задоволення та відповіді.
Крім цього, в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого станом на 16.07.2019 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю “Добра Праця” за договором оренди № 79/18 від 01.11.2018 складає 6 913,20 грн. Проте, доказів надіслання зазначеного акту звірки на адресу відповідача матеріали справи не містять. Крім цього, вказаний акт-звірки підписаний та скріплений печаткою лише з боку позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Добра Праця”.
Несплата відповідачем заборгованості за договором оренди № 79/18 від 01.11.2018 за період з грудня 2018 по липень 2019 включно у розмірі 6 913,20 грн. стала підставою для звернення позивача до суду з вказаним позовом.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи № 908/3241/19, суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо плати за послуги оренди за договором оренди № 79/18 від 01.11.2018 за період з грудня 2018 по липень 2019 включно у розмірі 6 913,20 грн. у встановлений договором строк не виконав, доказів погашення вказаної суми боргу за послуги оренди відповідачем не надано, наявність заявленої до стягнення заборгованості ним не спростована, факт порушення відповідачем умов, визначених договором доведений та підтверджується матеріалами справи.
За таких обставин, станом на час розгляду справи в суді сума основної заборгованості з орендної плати за договором № 79/18 від 01.11.2018 боргу за період з грудня 2018 по липень 2019 включно складає 6 913,20 грн., яка підтверджена матеріалами справи.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Контррозрахунку спірної суми або доказів її сплати відповідачем суду не надано.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Добра Праця” (69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 17, кімн. 4; код ЄДРПОУ 40182798) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Соцсфера” (69027, м. Запоріжжя, вул. Барикадна, буд. 39; код ЄДРПОУ 33836599) заборгованість за договором оренди № 79/18 від 01.11.2018 у розмірі 6 913 (шість тисяч дев'ятсот тринадцять) грн. 20 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. Видати наказ.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.