проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"13" лютого 2020 р. Справа № 922/3366/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А., суддя Тарасова І.В.
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Дівайс" (вх. №3734 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2019 у справі № 922/3366/19 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Жельне С.Ч., повне рішення складено 18.11.2019)
за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дівайс”, м.Харків,
про стягнення 119010,47 грн,
В жовтні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівайс" заборгованості у розмірі 119 010,47 грн, з яких: пеня у розмірі 81 931,77 грн, 3% річних у розмірі 16 437,59 грн та інфляційні втрати у розмірі 20 641,11 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.11.2019 позов задоволено повністю.
Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені у розмірі 81931,77 грн та прийняти нове рішення про стягнення з відповідача пені в розмірі 40965,89 грн та відмову в іншій частині позову щодо стягнення пені у розмірі 40965,88 грн. В іншій частині залишити рішення без змін. Покласти судові витрати за подання даної апеляційної скарги на позивача.
Скарга обґрунтована тим, що суд невірно дійшов висновку щодо того, що відсутні підстави для зменшення розміру пені, не врахувавши всі фактичні обставини даного конкретного спору. Відповідач подав належним чином обґрунтоване клопотання про зменшення пені, розмір якої є надмірно великим та неспівмірним із простроченням боржника та збитками кредитора. При винесенні рішення судом не були враховані такі обставини: зобов'язання по договору від 22.09.2017 виконані на 100%, прострочення оплати було незначним, у товариства 100% споживачів теплової енергії - це бюджетні установи, а саме, школи, дитячі садки, лікарні в Дворічанському та Краснокутському районах Харківської області.
Відповідно до абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Дівайс" (вх. №3734 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2019 у справі № 922/3366/19 та ухвалено здійснити її розгляд у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи.
03.01.2020 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№37), в якому позивач проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що несвоєчасність оплати контрагентів перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу. Держава не виконує свої зобов'язання з компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб'єктом, тим самим спричиняючи до збитків позивача. Збитковість підприємства відповідача не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 22.09.2017 між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дівайс» укладено договір постачання природного газу №1196/1718-БО-32, згідно з яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до п.1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Згідно з п.2.1. договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) природний газ обсягом до 780,0 тис. куб. метрів.
Пунктом 3.7. договору передбачено, що приймання - передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання передачі.
Умовами п. 5.2. договору сторони узгодили, що ціна за 1000 куб.м. природного газу за цим договором на дату його укладення становить 7907,20 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість 9488,64 грн.
Згідно з п.6.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 8.2. договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
12.01.2018 між сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору, якою п.8.2. договору викладено в наступній редакції: «У разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.».
На виконання умов вищевказаного договору, позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 2 720 905,48 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання - передачі природного газу від 31.01.2018 на суму 1 361 126,44 грн, від 28.02.2018 на суму 1 359 779,04 грн.
Вказані акти приймання - передачі природного газу підписано уповноваженими представниками сторін і скріплено їх печатками.
З довідки по операціях за договором № 1196/1718-БО-32 від 22.09.2017 постачання природного газу вбачається, що відповідач заборгованості по оплаті наданого природного газу не має, однак оплату проводив несвоєчасно.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ст.526 ЦУ України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно зі ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Рішення суду першої інстанції щодо стягнення 3% річних у розмірі 16 437,59 грн та інфляційних втрат у розмірі 20 641,11 грн не оскаржується, тому згідно положень ч.1 ст.269 ГПК України не переглядається судом апеляційної інстанції в цій частині.
Пунктом 8.2. договору (з урахуванням додаткової угоди №1 до договору від 12.01.2018) передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Позивачем заявлено до стягнення 81931,77 грн пені.
Перевіривши наданий розрахунок пені, колегія суддів вважає його правомірним.
Водночас, 13.11.2019 відповідачем до суду надано клопотання про зменшення пені, в якому відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій до 10% від нарахованої суми, посилаючись на те, що затримка в розрахунках була не з його вини, а виключно із-за несвоєчасних розрахунків бюджетних організацій, яким надається фінансування із бюджету із розбивкою на півріччя, а не в період опалювального сезону, та значних затримках у затвердженні місцевими органами самоврядування тарифів на теплову енергію, що потребували підвищення із-за зростання ціни на газ. Тому тариф на теплову енергію в цей час не відповідав собівартості.
За договором від 22.09.2017 природний газ постачається позивачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, що вказано в 1.2. договору.
У відповідача ТОВ «Дівайс» 100 % відсотків споживачів теплової енергії - це бюджетні установи, а саме школи, дитячі садки, лікарні в Дворічансьокому та Краснокутському районах Харківської області.
Як зазначає відповідач, всі отримані кошти від бюджетних організацій за теплову енергію направлялись на рахунки в Ощадбанку із спеціальним режимом використання та на користь НАК «Нафтогаз України» в той же день відраховувалось та сплачувалось від 48 до 95% отриманих коштів на оплату поточної заборгованості за газ. Заборгованість по бюджетним організаціям сплачується із значною затримкою по факту виділення коштів із бюджетів і на цю заборгованість нараховувати пеню, інфляційні втрати, та 3 % річних є недоцільним, тому що фактично ці кошти не будуть стягнуті. Рішення судів не виконуються, тому що по бюджетним установам існує особливий порядок виконання рішень.
Майновий стан ТОВ «Дівайс» є дуже скрутним та критичним, повністю відсутнє джерело для сплати штрафних санкцій. ТОВ «Дівайс» має збитки за 9 місяців 2018р. в розмірі 1 829 500 грн, а за 2018 рік - в розмірі 356 800 грн.
У разі стягнення з підприємства всіх штрафних санкцій в повному обсязі, ТОВ «Дівайс» буде на межі банкрутства. У такому випадку він не зможе експлуатувати котельні та теплові мережі в опалювальному сезоні та забезпечити гаряче водопостачання та опалення лікарень та інтернатів. Це залишить підприємство відповідача без джерела доходів, а, відповідно, будуть відсутні кошти для подальших розрахунків з позивачем за природний газ.
Майже єдина можливість уникнути значних фінансових втрат це зменшення розміру тих штрафних санкцій, які суд має право зменшити, тобто пені.
Відповідач зазначає, що сума всіх штрафних санкцій по позову, в т.ч. пеня, які вимагає НАК «Нафтогаз України», є надмірно великою, тому що ніяких збитків у позивача не було, а стягнення пені значно збільшить збитки відповідача. Вважає розмір пені надмірним порівняно з наслідками затримки оплати для кредитора.
ТОВ «Дівайс» є соціально значимим теплопостачальним підприємством, що забезпечувало в період постачання газу централізоване теплопостачання бюджетної сфери в 2-х районах Харківської області. Якщо не зменшити розмір штрафних санкцій, то робота підприємства буде значно ускладнена і теплопостачання дитячих садків, шкіл, інтернатів, диспансерів, лікарень буде під загрозою.
На підтвердження важкого фінансового стану підприємство надало: перелік установ бюджетної сфери, які користуються послугами ТОВ «Дівайс» з 2015 по 2019 роки, фінансові звіти суб'єкта малого підприємництва станом на 30.09.2018, на 31.12.2018, у яких відображені збитки підприємства у 2018 році, аналітичну довідку щодо тарифу на теплову енергію для бюджетних споживачів, коригування тарифу на теплову енергію для бюджетних споживачів ТОВ «Дівайс» по Дворічанському тепловому району.
Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволені клопотання відповідача про зменшення пені, послався на те, що затримка розрахунків бюджетних організацій, яким надається фінансування із бюджету, не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності або зменшення розміру пені за порушення договірного зобов'язання.
Однак, колегія суддів не може погодитись з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, частини першої статті 78, частини першої статті 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18).
При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дана правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 920/437/19.
Враховуючи те, що у відповідача 100% споживачів теплової енергії - це бюджетні установи, у тому числі, школи, дитячі садки, лікарні в Дворічанському та Краснокутському районах Харківської області; порушення відповідачем строку оплати за поставлений природний газ виникло внаслідок несвоєчасних розрахунків бюджетних організацій, яким надається фінансування із бюджету із розбивкою на півріччя, а не в період опалювального сезону; основна заборгованість за договором була повністю погашена відповідачем до звернення позивача до суду із даним позовом; у разі зменшення розміру штрафних санкцій позивач не зазнає значних негативних наслідків для свого фінансового стану; виходячи з принципів справедливості та добросовісності, колегія суддів дійшла висновку щодо наявнності правових підстав для зменшення розміру пені заявленої позивачем на 50 % - до 40965,89 грн та часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкції.
Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню частково, в зв'язку з чим рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2019 у справі № 922/3366/19 в частині задоволення позову щодо стягнення пені у розмірі 81931,77 грн слід змінити та стягнути з відповідача пеню у розмірі 40965,89 грн.
Відповідно до п.б), в) ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи те, що спір було доведено до суду з вини відповідача, судові витрати у вигляді судового збору покладаються на ТОВ «Дівайс».
Керуючись статтями 269, 270, п.2 статті 275, п.1 ч.1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ТОВ "Дівайс" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2019 у справі № 922/3366/19 в частині задоволення позову щодо стягнення пені у розмірі 81931,77 грн змінити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дівайс” (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд.117, код ЄДРПОУ 30357952) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню у розмірі 40965,89 грн.
Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 13.02.2020.
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.А. Пуль
Суддя І.В. Тарасова