вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" лютого 2020 р. Справа№ 910/17075/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,
за участю представників згідно з протоколом судового засідання від 05.02.2020
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг»
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 (повне рішення складено 05.08.2019)
у справі № 910/17075/18 (суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом Антимонопольного комітету України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг»
про стягнення 39 711 226,00 грн штрафу та 39 711 226,00 грн пені,
Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,
1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи
У грудні 2018 року Антимонопольний комітет України (далі - АМКУ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» (далі - ТОВ «Альянс Холдинг») про стягнення штрафу у розмірі 39 711 226,00 грн та пені у розмірі 39 711 226,00 грн, зарахувавши вказані суми в загальний фонд Державного бюджету України на рахунок УК у Солом'янькому районі міста Києва.
Позовні вимоги про стягнення штрафу та пені обґрунтовані тим, що рішенням АМКУ № 480-р від 29.10.2016 у справі № 128-26.13/112-16 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення № 480-р від 29.10.2016) встановлено вчинення ТОВ «Альянс Холдинг» порушення, передбаченого п. 1 ст. 50 та ч. 3 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", внаслідок чого застосовано відповідальність у вигляді накладення штрафу у розмірі 39 711 226,00 грн. Також, оскільки відповідачем не сплачено штраф у визначений ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строк, сплаті підлягає пеня у розмірі 39 711 226,00 грн., нарахована за період з 22.03.2017 до 23.04.2017 включно, з 12.07.2017 до 12.11.2017 включно, з 13.1.2017 до 31.07.2018 включно.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 16.08.2019) позов задоволено повністю.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що рішення АМКУ від 29.10.2016 № 480-р оскаржено ТОВ "Альянс Холдинг" в судовому порядку, проте, залишено в силі, і, відповідно, підлягає виконанню відповідачем як у частині стягнення штрафу за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 1 ст. 50 та ч. 3 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", так і в частині стягнення пені за несплату штрафу у визначений законом строк.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду
У вересні 2019 року ТОВ «Альянс Холдинг» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Також скаржник просив стягнути з позивача судовий збір за подання апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Альянс Холдинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2019. Надано учасникам справи час для подачі відзиву, заперечень, клопотань та заяв. Призначено до розгляду апеляційну скаргу у судовому засіданні на 30.09.2019.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 30.09.2019 виправлено описки у пункті другому та третьому резолютивної частини ухвали від 09.09.2019 про відкриття апеляційного провадження у справі №910/17075/18 щодо вірного зазначення учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 оголошено перерву у розгляді справи №910/17075/18 Господарського суду міста Києва до 04.11.2019, виправлено описку у вступних частинах ухвал Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 та 30.09.2019.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 відмовлено ТОВ "Альянс Холдинг" у задоволенні заяви про виправлення описки в пункті третьому резолютивної частини ухвали Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 про відкриття апеляційного провадження у справі №910/17075/18.
21.10.2019 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла касаційна скарга ТОВ "Альянс Холдинг" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2019. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 апеляційне провадження зупинялося до повернення справи до суду, а саму справу направлено до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.11.2019 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Альянс Холдинг" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 у справі №910/17075/18. Матеріали справи повернуто до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2019 було поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.12.2019.
Однак 27.11.2019 на адресу суду апеляційної інстанції від ТОВ "Альянс Холдинг" надійшла касаційна скарга на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 про відмову в задоволенні заяви про виправлення описки. З метою дотримання п. 17.10 Перехідних положень ГПК України матеріали справи було скеровано до суду касаційної інстанції. У зв'язку з перебуванням судді-доповідача на лікарняному, провадження у справі не зупинялось.
Ухвалою Верховного Суду від 18.12.2019 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Альянс Холдинг" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019. Матеріали справи повернуто до суду апеляційної інстанції та передано головуючому судді (судді-доповідачу) 20.01.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 розгляд справи № 910/17075/18 призначено на 05.02.2020.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу з урахуванням «розумних строків», передбачених ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод з урахуванням поведінки сторони - ініціатора апеляційного провадження.
До суду апеляційної інстанції 30.01.2020 (за три робочі дні до судового засідання) надійшла чергова касаційна скарга апелянта на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019, яка вже була предметом касаційного перегляду.
Водночас, суд розглянув справу по суті без передачі матеріалів справи до Верховного Суду з метою запобігання зловживання стороною правами та дотримання «розумного строку», встановленого ст. 6 Конвенції про захисту прав людини та основоположних свобод.
Представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представники позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив та просив відмовити в її задоволенні.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
ТОВ «Альянс Холдинг» в апеляційній скарзі не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову з огляду на таке.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції під час вирішення справи не врахував обставину добровільного припинення скаржником порушення законодавства про захист економічної конкуренції з 25.07.2016, тобто до прийняття АМКУ Рішення від 28.10.2016 №480-р, що не було відомо позивачу, і, відповідно, призвело до необґрунтованого нарахування пені та штрафу, який є дискримінаційним, непропорційним та нерозумним.
Також, на переконання скаржника, судом першої інстанції безпідставно не враховано доводи про врегулювання інвестиційного спору між мажоритарним власником скаржника та державною Україна.
Скаржник наголошує на неправильному застосуванні позивачем норм матеріального права щодо визначення розміру штрафу, а також неврахування при розгляді справи висновків суду у пов'язаній справі № 910/887/17, зокрема під час перегляду рішення за нововиявленими обставинами.
5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
26.09.2019 на адресу суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Відзив прийнято в порядку ст. 263 ГПК України.
Позивач зазначає, що:
- рішення Антимонопольного комітету України від 28.10.2016 №480-р є законним та у відповідності до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» є обов'язковим до виконання;
- нараховані до сплати штраф (в розмірі 1,08% доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф) та пеня - є обґрунтованими, їх нарахування проведено у відповідності до статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а законність їх накладення на відповідача підтверджує також остаточне судове рішення у межах справи № 910/887/17;
- судом першої інстанції було надано оцінку заяві позивача від 19.10.2018 № 683 стосовно перегляду рішення Антимонопольного комітету України від 28.10.2016 №480-р, а також враховано відсутність підстав для перегляду вказаного рішення.
07.10.2019 на адресу суду апеляційної інстанції від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій відповідач наголошував на тому, що:
- в жодному з судових рішень, ухвалених в межах справи № 910/887/17 не відображено позицію судів стосовно законності та обґрунтованості розміру штрафу, накладеного на скаржника, а сам розмір штрафу зазначається виключно з посиланням на рішення АМКУ від 28.10.2016 №480-р;
- судом першої інстанції під час розгляду справи № 910/17075/18, як і в межах справи № 910/887/17, не було здійснено перевірки стосовно правомірності та обґрунтованості нарахування штрафу та пені.
6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції
Як вірно з'ясовано судом першої інстанції, 29.10.2016 Антимонопольним комітетом України прийнято рішення № 480-р у справі № 128-26.13/112-16 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення № 480-р від 29.10.2016), яким, зокрема:
- визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор", Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ Рітейл" (далі - Товариство, позивач), Приватного підприємства "Окко-нафтопродукт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг", Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" (до 08.05.2015 - Підприємства з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна"), Товариства з обмеженою відповідальністю "СОКАР ПЕТРОЛЕУМ" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Параллель-М ЛТД" (далі вказані суб'єкти господарювання разом - відповідачі по справі Комітету), що полягали у:
встановленні і підтриманні на інформаційних табло стаціонарних АЗС подібних між собою роздрібних цін на бензин марки А-95 та дизельне паливо;
встановленні умов реалізації бензину марки А-95 та дизельного палива, за яких доступ споживача до інформації про розмір остаточних роздрібних цін є обмеженим, внаслідок застосування складних та непрозорих програм лояльності, умов проведення акцій та надання знижок;
порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та частиною третьою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення схожих дій на ринках роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами, які призвели до обмеження цінової конкуренції (п. 1 резолютивної частини Рішення № 480-р від 29.10.2016).
Відповідно до частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини Рішення № 480-р від 29.10.2016, накладено штраф на Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" (код ЄДРПОУ 34430873, м. Київ) у розмірі 39 711 226 грн (п.п. 2.4 п. 2 резолютивної частини Рішення).
Зобов'язано ТОВ "ВОГ Рітейл", ПП "Окко нафтопродукт", ТОВ "Альянс Холдинг", ПІІ "АМІК Україна" (до 08.05.2015 - ПІІ"ЛУКОЙЛ-Україна"), ТОВ "СОКАР ПЕТРОЛЕУМ" і ТОВ "Параллель-М ЛТД" припинити порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини Рішення № 480-р від 29.10.2016, зокрема, шляхом:
впровадження зрозумілих, відкритих та прозорих критеріїв надання споживачам знижок до роздрібних цін на світлі нафтопродукти, зазначених на інформаційних табло;
впровадження механізму інформування споживачів щодо фактичних роздрібних цін кожної з марок бензинів і дизельного палива, що реалізуються на стаціонарних АЗС, у тому числі з урахуванням програм лояльності, проведених акцій та наданих знижок (п. 3 резолютивної частини Рішення № 480-р від 29.10.2016).
визначено також, що пункт 3 резолютивної частини Рішення № 480-р від 29.10.2016 підлягає виконанню у двомісячний строк з дня його одержання. Про виконання пункту 3 резолютивної частини Рішення вказано повідомити Антимонопольний комітет України протягом п'яти днів з дня його виконання (п. 4 резолютивної частини Рішення № 480-р від 29.10.2016).
Учасниками спору не заперечувалось, що Рішення від 28.10.2016 №480-р було отримано відповідачем 21.11.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2017 порушено провадження у справі № 910/887/17 за позовом ТОВ «Альянс Холдинг» до АМКУ про визнання недійсним Рішення № 480-р від 29.10.2016.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 у справі № 910/887/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.12.2017, рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 у справі № 910/887/17 залишено без змін, а касаційну скаргу ТОВ«Альянс Холдинг» - без задоволення.
Також, ТОВ«Альянс Холдинг» звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 у справі № 910/887/17.
Як на нововиявлену обставину ТОВ «Альянс Холдинг» посилалось на лист АМКУ від 13.02.2019, з якого йому стало відомо, що при розрахунку розміру штрафу пов'язаного з порушенням, розмір доходу визначався як дохід отриманий кожним суб'єктом господарювання від реалізації бензину марки А-95 та дизельного палива за цінами, зазначеними на інформаційних табло стаціонарних АЗС за період вчинення правопорушення, а не з чистого доходу позивача за 2015 рік, а отже база нарахування штрафу була іншою, ніж вказано в оскаржуваному рішенні Антимонопольного комітету України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2019, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2019, у задоволенні заяви Товариства про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2017 зі справи № 910/887/17 за нововиявленими обставинами відмовлено; рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2017 зі справи № 910/887/17 залишено в силі.
Постановою Верховного Суду від 14.11.2019 ухвала Господарського суду міста Києва від 20.06.2019 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2019 залишені без змін.
Судові рішення обґрунтовані тим, що заява про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами фактично зводиться до посилання на необґрунтованість розміру штрафу, накладеного на ТОВ «Альянс Холдинг», відтак у заяві містяться підстави позову, які не були предметом розгляду судів попередніх інстанцій при розгляді спору, що унеможливлює розгляд заяви ТОВ «Альянс Холдинг» відповідно до частини п'ятої статті 320 Господарського процесуального кодексу України.
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, застосовані ним положення законодавства та межі апеляційного перегляду рішення суду
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. ч. 2, 3. ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що прийняте рішення АМКУ № 480-р від 29.10.2016 у справі № 128-26.13/112-16 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким визначено вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та частиною третьою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення схожих дій на ринках роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами, які призвели до обмеження цінової конкуренції, - є підставою для застосування до відповідача визначеної законом відповідальності у вигляді застосування штрафу у розмірі, встановленому статтею 52 наведеного Закону.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що Рішення АМКУ № 480-р від 29.10.2016 було предметом розгляду у справі № 910/887/17, зокрема, в межах як позовного провадження, так і в межах розгляду заяви ТОВ «Альянс Холдинг» про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 у справі № 910/887/17 за нововиявленими обставинами. Так, судовими рішеннями у вказаній справі, які набрали законної сили, підтверджено законність та обгрунтованість зазначеного Рішення, яке є чинним та не скасовано у встановленому законом порядку.
Ч. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що за порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що визначення позивачем розміру застосованого до відповідача штрафу у розмірі 39 711 226,00 грн здійснено з урахуванням ч. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», виходячи з розміру чистого доходу відповідача від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік (2015) у розмірі 3 691 869 тисяч гривень. Отже, розмір штрафу фактично складає 1,08% доходу в розумінні приписів наведеного Закону, і застосований позивачем розмір штрафу є пропорційним по відношенню до ставки нарахування та суті допущеного відповідачем порушення.
Доводи скаржника та обґрунтування підстав скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції про те, що нарахований АМКУ штраф у розмірі 39 711 226,00 грн - є дискримінаційним, непропорційним та нерозумним, судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані з огляду на наступне.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що дискримінацією є будь-яка відмінність, виключення, обмеження або перевага, що заперечує або зменшує рівне здійснення прав. Поняття охоплює виключення або обмеження можливостей для членів певної групи відносно можливостей інших груп.
При цьому, статтею 31 Господарського кодексу України визначено, що дискримінацією суб'єктів господарювання органами влади у цьому Кодексі визнається: заборона створення нових підприємств чи інших організаційних форм господарювання в будь-якій сфері господарської діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів господарської діяльності або виробництво певних видів товарів з метою обмеження конкуренції; примушування суб'єктів господарювання до пріоритетного укладання договорів, першочергової реалізації товарів певним споживачам або до вступу в господарські організації та інші об'єднання; прийняття рішень про централізований розподіл товарів, який призводить до монопольного становища на ринку; встановлення заборони на реалізацію товарів з одного регіону України в інший; надання окремим підприємцям податкових та інших пільг, які ставлять їх у привілейоване становище щодо інших суб'єктів господарювання, що призводить до монополізації ринку певного товару; обмеження прав суб'єктів господарювання щодо придбання та реалізації товарів; встановлення заборон чи обмежень стосовно окремих суб'єктів господарювання або груп підприємців.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 11 квітня 2013 року у справі "Вєренцов проти України" зазначив, що будь-які обмеження, які накладаються, мають базуватися на положеннях основного законодавства. Саме законодавство має бути сформульованим з достатньою чіткістю, щоб надати особі можливість визначити, чи буде її поведінка суперечити закону, та якими можуть бути вірогідні наслідки порушень. Передбачення у національному законодавстві чітких визначень є істотною умовою для того, щоб закон залишався нескладним для розуміння та застосування, а також для запобігання спробам регулювати діяльність, яка не підлягає регулюванню.
З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що застосування позивачем до відповідача відповідальності у вигляді штрафу за вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та частиною третьою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення схожих дій на ринках роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами, які призвели до обмеження цінової конкуренції, - базується на наведених положеннях Закону.
Також, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи не встановив жодних ознак дискримінаційності та/або непропорційності та/або нерозумності застосованого розміру штрафу по відношенню до відповідача позивачем, як не встановив і наявності будь-яких ознак відмінності, виключення, обмеження або навпаки, надання переваг, що заперечує або зменшує рівне здійснення відповідачем своїх прав в контексті існуючого спору.
Щодо «нерозумності», «непропорційності», про яку наголошує скаржник, такі доводи також відхиляються як безпідставні з урахуванням мінімальної відсоткової ставки, застосованої позивачем.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прийняття відповідного Рішення здійснено позивачем в межах визначених законом повноважень, і визначені підстави дискримінації - відповідачем не доведено під час розгляду даного спору в розумінні ст. ст. 76-80 ГПК України.
Наведене в сукупності спростовує доводи скаржника про дискримінаційність, непропорційність та нерозумність застосованої до відповідача відповідальності (штрафу) за допущене останнім порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та частиною третьою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Частиною 3 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Частинами 5, 7-9 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку. Протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу. Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.
Як підтверджується матеріалами справи, і не заперечувалось учасникам спору, Рішення від 28.10.2016 №480-р було отримано відповідачем 21.11.2016, проте, відповідачем не було сплачено штраф у строки, визначений частиною 3 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (тобто, у визначений законом двомісячний строк до 23.01.2017 (з урахуванням вихідних днів)), що згідно з частинами 5, 7-9 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", є підставою для нарахування пені.
При цьому, враховуючи оскарження відповідачем Рішення № 480-р від 29.10.2016 в судовому порядку в межах справи № 910/887/17, суд апеляційної інстанції враховує, що зазначене оскарження є підставою для зупинення нарахування пені за період з 19.01.2017 до 21.03.2017 (розгляд справи № 910/887/17 Господарським судом міста Києва), з 24.04.2017 до 11.07.2017 (розгляд справи № 910/887/17 Київським апеляційним господарським судом), з 13.11.2017 до 12.12.2017 (розгляд справи № 910/887/17 Вищим господарським судом), а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сплаті підлягає пеня, нарахована за період з 22.03.2017 до 23.04.2017 включно, з 12.07.2017 до 12.11.2017 включно, з 13.12.2017 до 31.07.2018 включно, що складає загалом 388 днів прострочення.
Розмір пені за вищенаведений період загалом складає 231 119 335,32 грн.: 39 711 226,00 грн (сума штрафу) х 1,5% (ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції") х 388 днів прострочення = 231 119 335,32 грн., а отже, розмір пені є таким, що перевищує розмір застосованого позивачем по відношенню до відповідача штрафу.
При цьому, враховуючи те, що розмір пені не може перевищувати розмір штрафу, накладений відповідним рішенням, суд апеляційної інстанції з огляду на приписи частини 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» погоджується з висновками суду першої інстанції про присудження до стягнення пені у розмірі 39 711 226,00 грн., тобто, не виходячи за межі суми нарахованого штрафу згідно Рішення від 28.10.2016 №480-р.
Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не було враховано посилання щодо врегулювання інвестиційного спору між мажоритарним власником скаржника та державною Україна - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, оскільки вказані правовідносини не стосуються суті спірних правовідносин між позивачем та відповідачем в контексті меж розгляду справи № 910/17075/18.
Також, доводи скаржника в обгрунтування підстав скасування оскаржуваного рішення про те, що судом першої інстанції не було враховано обставину добровільного припинення скаржником порушення законодавства про захист економічної конкуренції з 25.07.2016, тобто до прийняття АМКУ рішення від 28.10.2016 №480-р - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки скаржником не надано належних, допустимих та достатніх доказів в розумінні ст. ст. 76-80 ГПК України в підтвердження вказаних обставин ні суду першої інстанції до прийняття оскаржуваного рішення, ні суду апеляційної інстанції під час розгляду справи в апеляційному порядку.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази (ст. 73 - 80 ГПК України) дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
З огляду на викладене, суд першої інстанції, встановивши доведеність позивачем наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує обґрунтованість заявлених вимог, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі, з чим погоджується суд апеляційної інстанції за результатами розгляду справи в апеляційному порядку.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову АМКУ про стягнення штрафу у розмірі 39 711 226,00 грн та пені у розмірі 39 711 226,00 грн.
Таким чином, на підставі ст. 2, 4, 126, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
9. Судові витрати
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 у справі №910/17075/18 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 у справі №910/17075/18 - залишити без змін.
3. Судові збір, понесений у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 12.02.2020.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді А.Г. Майданевич
В.В. Сулім