вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" січня 2020 р. Справа№ 910/2231/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Тарасенко К.В.
Шаптали Є.Ю.
за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.
за участю представників згідно протоколу судового засідання від 23.01.2020
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЧНИЙ МЛИН» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 (повний текст ухвали підписано 18.11.2019)
у справі №910/2231/17 (суддя Чебикіна С.О.)
за скаргами Державного агентства резерву України на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
у справі за позовом: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЧНИЙ МЛИН»;
2) Державного підприємства «Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів»;
3) Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТРАВЕСТ»
до Державного агентства резерву України
про визнання недійсним рішення, визнання договорів купівлі-продажу укладеними та зобов'язання вчинити дії.
1. Зміст заяви та пояснення по суті
У лютому 2018 року Державне агентство резерву України (надалі - відповідач) звернулося до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій просить скасувати постанови від 14.02.2018 року ВП №55420156 та від 14.02.2018 року ВП №55420013 про накладення на нього штрафу за невиконання рішення суду.
Скарга мотивована тим, що дана справа неодноразово була предметом розгляду різних інстанцій та державним виконавцем у виконавчих провадженнях №55420156, №55420013 на відповідача було накладено штраф за не виконання рішення суду, яке у подальшому скасовано судом касаційної інстанції.
2. Обставини, встановлені місцевим та апеляційним судами
У лютому 2017 року позивачі звернулися до Господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про:
визнання недійсним пункту 1 рішення Держрезерву, оформленого протоколом засідання аукціонного комітету Держрезерву щодо проведення аукціону з реалізації матеріальних цінностей державного резерву №173/зерно від 29.12.2016 в частині відміни торгів за лотами №№225, 226, 227;
вважати укладеним між Держрезервом та ДП «Дунаєвецький КХП» договір купівлі-продажу (відпуску) матеріальних цінностей державного резерву (пшениця 3 класу, 2007 року закладки в кількості 3000 тон, місце зберігання - ДП «Дунаєвецький КХП», вартість якої становить 5451000 грн) в редакції проекту договору, підписаного ДП «Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів» та направленого Державному агентству резерву України, відповідно до Примірної форми договору, затвердженої наказом Держрезерву від 15.09.2016 №185, на умовах, визначених за результатами проведених торгів за лотом №225, зафіксованими в протоколі аукціонного комітету Держрезерву України щодо проведення аукціону з реалізації матеріальних цінностей державного резерву від 29.12.2016 №173/зерно;
зобов'язання Держрезерву видати розпорядження відповідальному зберігачеві про відпуск ДП «Дунаєвецький КХП» пшениці 3 класу, 2007 року закладки в кількості 3000 тон, вартість якої становить 5451000 грн, після оплати;
вважати укладеним між Держрезервом та ТОВ «Астравест» договір купівлі-продажу (відпуску) матеріальних цінностей державного резерву (пшениця 3 класу, 2007 року закладки в кількості 3000 тон, місце зберігання: ДП «Дунаєвецький КХП», вартість якої становить 5436000 грн) в редакції проекту договору, підписаного ТОВ «Астравест» і направленого Держрезерву, відповідно до Примірної форми договору, затвердженої наказом Держрезерву від 15.09.2016 №185, на умовах, визначених за результатами проведених торгів за лотом №226, зафіксованими в протоколі аукціонного комітету Держрезерву України з реалізації матеріальних цінностей державного резерву № 173/зерно від 29.12.2016;
зобов'язання Держрезерву видати розпорядження відповідальному зберігачеві про відпуск ТОВ «Астравест» пшениці 3 класу, 2007 року закладки в кількості 3000 тон, вартість якої становить 5436000 грн, після оплати;
вважати укладеним між Держрезервом і ТОВ «Столичний млин» договір купівлі-продажу (відпуску) матеріальних цінностей державного резерву (пшениця 3 класу, 2007 року закладки в кількості 3000 тон, місце зберігання - ДП «Дунаєвецький КХП», вартість якої становить 5428000 грн) в редакції проекту договору, підписаного ТОВ «Столичний млин» та направленого Держрезерву, відповідно до Примірної форми договору, затвердженої наказом Держрезерву від 15.09.2016 №185, на умовах, визначених за результатами проведених торгів за лотом № 227, зафіксованими в протоколі аукціонного комітету Держрезерву України з реалізації матеріальних цінностей державного резерву № 173/зерно від 29.12.2016;
зобов'язання Держрезерву видати розпорядження відповідальному зберігачеві про відпуск ТОВ «Столичний млин» пшениці 3 класу, 2007 року закладки в кількості 3000 тон, вартість якої становить 5428000 грн, після оплати, з посиланням на статті 16, 627 Цивільного кодексу України, статті 20, 179, 187 Господарського кодексу України та пункти 20, 26, 27 Порядку реалізації матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 №1078.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.04.2017 у справі №910/2231/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017, позов задоволено повністю.
31.05.2017 на виконання вищевказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідні накази.
20.12.2017 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України були винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень №55420013 та №55420156 з виконання наказів №910/2231/17 від 31.05.2017.
Постановою Верховного Суду від 27.02.2018 рішення Господарського суду м. Києва від 26.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду м.Києва.
Проте, 14.02.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанови №55420013 та № 55420156 про накладення штрафів на боржника за невиконання рішення суду.
28.02.2018 відповідачем через канцелярію суду було подано скарги на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в яких він просив скасувати постанови від 14.02.2018 ВП №55420156 та від 14.02.2018 ВП №55420013 про накладення на нього штрафу за невиконання рішення суду.
19.03.2018 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень №55420013 та № 55420156.
Разом з тим, при новому розгляді справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2019 в позові відмовлено. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2019 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.
25.09.2019 на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 Господарським судом міста Києва було видано відповідні накази.
3. Зміст ухвали місцевого суду
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 у справі №910/2231/17 скарги Державного агентства резерву України на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено повністю.
Визнано дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з винесення постанов від 14.02.2018 у ВП №55420156 та у ВП №55420013 про накладення штрафу незаконними.
Скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 14.02.2018 у ВП №55420156 про накладення штрафу за невиконання рішення суду згідно виконавчого документу №910/2231/17 від 31.05.2017.
Скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 14.02.2018 у ВП №55420013 про накладення штрафу за невиконання рішення суду згідно виконавчого документу №910/2231/17 від 31.05.2017.
Приймаючи вказану ухвалу, місцевий господарський суд, виходив з того, що рішення суду на виконання якого було видано виконавчі документи - накази №910/2231/17 від 31.05.2017 було скасовано, державний виконавець у відповідності до вимог ст.ст. 39 та 40 Закону України «Про виконавче провадження» мав винести постанови про закінчення виконавчого провадження та скасування вжитих ним заходів щодо виконання рішення, а тому на думку суду, підстави для стягнення з заявника штрафів за невиконання рішення суду, яке скасоване відсутні.
4. Вимоги та обґрунтування апеляційної скарги
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЧНИЙ МЛИН» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 у справі №910/2231/17 і закрити провадження у справі за скаргами Державного агентства резерву України на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом було надано невірну оцінку доказам, наявним в матеріалах справи, неправильно встановлено обставини, що мають значення для справи, та допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що державний виконавець діяв в межах своїх повноважень. На час розгляду справи у суді касаційної інстанції, Верховним Судом не зупинялося виконання судових рішень.
Разом з тим, скаржник вказує про необхідність закриття провадження у даній справі оскільки, спір щодо оскарження постанови державного виконавця про накладення штрафу має розглядатись за правилами адміністративного судочинства.
5. Доводи учасників справи щодо апеляційної скарги
Від учасників справи відзиви на апеляційну скаргу не надійшли.
6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом
20.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЧНИЙ МЛИН» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 у справі №910/2231/17.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/2231/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. суддів: Станік С.Р., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЧНИЙ МЛИН» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 у справі № 910/2231/17 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.
На виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків з доказами сплати судового збору, підтвердженням про направлення апеляційної скарги учасникам у справі та з зазначенням відомостей про Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
У зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 23.12.2019 у справі №910/2231/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 у складі колегії суддів: головуючий суддя Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЧНИЙ МЛИН» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 у справі № 910/2231/17, справу призначено до розгляду.
У судове засідання 23.01.2020 з'явилися представники скаржника та відповідача. Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Представник ТОВ «СТОЛИЧНИЙ МЛИН» у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, ухвалу місцевого суду від 13.11.2019 у справі №910/2231/17 скасувати та провадження у справі за скаргами Державного агентства резерву України на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України закрити.
Представник Державного агентства резерву України заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
7. Джерела права й акти їх застосування
Закон України «Про виконавче провадження»
У відповідності до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно п.п. 5 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Частиною 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Господарський процесуальний кодекс України
Згідно з ч. 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та ФОП, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
За приписами статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч.1 ст.340 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Кодекс адміністративного судочинства України
Згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Аналогічну норму закріплено в частині першій статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
8. Позиція апеляційного суду
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга ТОВ «СТОЛИЧНИЙ МЛИН» підлягає задоволенню з наступних підстав.
Розглядаючи скаргу відповідача на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та приймаючи у даній справі рішення про її задоволення, місцевий господарський суд залишив поза увагою, що спір щодо оскарження постанови державного виконавця про накладення штрафу має розглядатись за правилами адміністративного судочинства.
Переглядаючи в апеляційному порядку прийняте судом першої інстанції рішення, судом апеляційної інстанції враховано, що Господарський процесуальний кодекс України, також установлює, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (стаття 339, частина перша статті 340 цього Кодексу відповідно).
Натомість згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Аналогічну норму закріплено в частині першій статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Водночас частиною другою статті 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
З наведених норм права вбачається, що Законом України «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Отже, суд першої інстанції, розглянувши по суті скарги Державного агентства резерву України на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо накладення штрафу за невиконання рішення суду, як суд, який видав виконавчий документ на виконання ухваленого ним судового рішення, не звернув уваги на те, що такий спір не підлягає розгляду в межах цієї справи за правилами господарського судочинства, тому припустився порушення відповідних норм процесуального права.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги ТОВ «СТОЛИЧНИЙ МЛИН» щодо підвідомчості адміністративному суду цього спору стосовно оскарження постанов про накладення штрафу за невиконання рішення суду є обґрунтованими, тому скарга відповідача не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
За змістом пункту 1 частини першої статті 175 і пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
За таких обставин, перевіривши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження в цій справі за скаргами Державного агентства резерву України на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 826/5195/17 (провадження № 11-801апп18), від 16 січня 2019 року у справі № 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 758/201/17 (провадження № 14-468цс19), від 18 грудня 2019 року у справі № 344/21436/18 (провадження № 14-596цс19).
Суд касаційної інстанції приймаючи вказані рішення дійшов до висновку, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
9. Висновки апеляційного суду
З урахуванням викладеного, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного нормами процесуального законодавства, Закон України «Про виконавче провадження» встановлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій та штрафів, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Оскільки, колегія суддів дійшла до висновку, що скарги Державного агентства резерву України на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у даній справі підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, ухвала Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 у справі №910/2231/17 підлягає скасуванню.
Провадження у справі за скаргами Державного агентства резерву України на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України слід закрити.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Керуючись п.1 ч.1 ст.231, ст.ст.232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЧНИЙ МЛИН» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 у справі №910/2231/17 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 у справі №910/2231/17 скасувати.
3. Провадження у справі за скаргами Державного агентства резерву України на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України закрити.
4. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 у справі №910/2231/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 11.02.2020
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді К.В. Тарасенко
Є.Ю. Шаптала