13 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 159/6505/19 пров. № А/857/1334/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Качмара В.Я., Кушнерика М.П.,
за участю секретаря судового засідання Кітраль Х.І.,
розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 грудня 2019 року у справі № 159/6505/19 (рішення ухвалено в м. Ковель, головуючий суддя Логвинюк І.М.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до рядового поліцейського відділу організації несення служби в м.Ковелі Управління патрульної поліції у Волинській обасті Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Левщука Сергія Геннадійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 19.11.2019 звернувся в суд із адміністративним позовом до рядового поліцейського відділу організації несення служби в м.Ковелі Управління патрульної поліції у Волинській обасті Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Левщука Сергія Геннадійовича, в якому просив скасувати постанову серії ЕАК № 163057 від 18.11.2019, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що він о 15 год. 30 хв., дійсно, рухався по а/д М - 07, дотримуючись дозволеної швидкості не більше 70 км/год, що, припускає, коливалась в межах допустимих норм. У оскаржуваній постанові не зазначено, чи мало місце фіксування «Трукамом ТС 000 698» у автоматичному чи ручному режимі. Відповідачем не враховано «ефект косинуса», притаманний вимірювальним приладам такого типу. У постанові не зазначено відомостей про кут між позицією приладу і напрямом руху автомобіля, інші дані, що впливають на правильність та точність вимірів; похибку приладу, що встановлена експертним висновком Держспецзв'язку України в межах +/- 2 км чи +/-3 км. Вказує, що можлива похибка вказаного вище приладу - +/-3 км, що може вказувати на відсутність складу правопорушення.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 грудня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зазначає, що відповідач при притягненні його до адміністративної відповідальності діяв необґрунтовано, не врахував дорожню обстановку та всіх обставин у справ. Зокрема місця, особи, обставин справи, не встановив наявність вини, інших фактичних обставин та при яких умовах відбувалися вказані події.
Апелянт також вказує, що постанова поліцейського про притягнення його до адміністративної відповідальності є актом індивідуальної дії , який видала фізична особа, що має статус посадової особи в структурі юридичної особи публічного права - органів Національної поліції України. Звертає увагу на обов'язок суду при розгляді справи якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом замінити первісного відповідача належним відповідачем.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що о 15 год. 28 хв. 18.11.19 р. на а/д М - 07 Київ - Ковель - Ягодин ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Фольсваген Т4», н. з. НОМЕР_1 , перевищивши встановлене обмеження швидкості руху у населеному пункті на 23 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України, вчинивши правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Постановою рядового поліцейського відділу організації несення служби в м.Ковелі Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Левщука Сергія Геннадійовича від 18.11.2019 серії ЕАК №163057, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. Копія оскаржуваної постанови вручена йому під розпис.
Не погоджуючись із цією постановою та вражаючи, що він не порушував правил дорожнього руху позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до неналежного відповідача, можливість заміни неналежного відповідача може бути здійснена судом лише за клопотанням і зі згоди позивача. Позивач же такого клопотання до суду не подав.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Згідно зі ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п'ята статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста і сьома статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відноситься до компетенції органів Національної поліції.
Працівники органів і підрозділів Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені органів Національної поліції і у даному випадку не можуть виступати самостійними суб'єктами владних повноважень, тобто окремо від державного органу, посадовою особою якого вони є, виносячи одноособові рішення.
Тому, належним відповідачем як суб'єктом владних повноважень у адміністративній справі щодо оскарження рішень (дій чи бездіяльності) у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен бути відповідний орган Національної поліції.
Отже, інспектори патрульної поліції при розгляді справи про адміністративне правопорушення діють від імені органів Національної поліції, а не від свого імені.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що належним відповідачем у справі, предметом якої є оспорювання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності повинен бути відповідний орган Національної поліції.
Разом з тим, як видно з матеріалів справи, даний позов заявлено до рядового поліцейського відділу організації несення служби в м.Ковелі Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_2 Геннадійовича, тобто до неналежного відповідача.
За змістом ч. 3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Таким чином, з наведених вище норм слідує, що можливість заміни неналежного відповідача може бути здійснена виключно судом першої інстанції.
Отже, враховуючи що адміністративний позов заявлено до неналежного відповідача та з врахуванням відсутності у суду апеляційної інстанції можливості замінити його належним відповідачем, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, який заявлений до неналежного відповідача.
Водночас, апеляційний суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що вказане вище не позбавляє його права повторно звернутися за захистом своїх прав, свобод та інтересів у встановлений законом спосіб та до належного відповідача.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судів першої інстанції та ґрунтуються на довільному тлумаченні норм матеріального та процесуального права права.
Згідно статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись статтями 229, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 грудня 2019 року у справі № 159/6505/19 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Д. М. Старунський
судді В. Я. Качмар
М. П. Кушнерик