05 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 813/1183/16 пров. № 857/9918/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Макарика В.Я.
суддів - Довгої О.І. Матковської З.М.
за участю секретаря судового засідання - Волошин М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року (головуючий суддя в суді першої інстанції Гулик А.Г., м. Львів) у справі № 813/1183/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, управління внутрішньої безпеки у Львівській області департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання протиправними та скасування висновку службового розслідування, наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу,-
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, управління внутрішньої безпеки у Львівській області департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України в якому просив визнати протиправними та незаконними висновки службового розслідування відповідача щодо звільнення позивача. Визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника ГУ НП у Львівській області №863 від 18.04.2016 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника Червоноградського ВП ГУ НП майора поліції ОСОБА_1 ”. Визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП у Львівській області від 18.05.2016 №141о/с “По особовому складу”. Зобов'язати начальника ГУ НП у Львівській області поновити позивача на посаді. Зобов'язати ГУ НП у Львівській області виплатити позивачу середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, управління внутрішньої безпеки у Львівській області департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання протиправними та скасування висновку службового розслідування, наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 18.05.2016 №141о/с “По особовому складу” щодо звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, без врахування принципу верховенства права з підстав викладених в апеляційній скарзі.
Апелянт свої вимоги мотивує тим, що він ніколи не був членом жодної політичної партії, в тому числі і політичної партії “Народний рух України”. Позивач також заперечує факт вчинення ним адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.1, 2 ст.172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення. ОСОБА_1 визнає, що він як депутат Червоноградської міської ради Львівської області голосував за утворення виконавчого комітету, до складу якого увійшла його дружина ОСОБА_2 . Проте, вказує на те, що вказане рішення приймалось колегіально, а не ним особисто, а тому, конфлікту інтересів не вбачає. Крім того, позивач не отримав жодної матеріальної чи нематеріальної користі від прийняття рішення щодо включення його дружини до складу виконавчого комітету. Також позивач спростовує доводи відповідача, викладені у висновку службового розслідування, про не зазначення у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014рік доходів його дружини - ОСОБА_2 тим, що вона відмовилась надати таку інформацію, яка є комерційною таємницею.
Позивач також звертає увагу на те, що постанова Червоноградського міськрайонного суду Львівської області від 08.07.2016 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, скасована постановою Апеляційного суду Львівської області від 02.12.2016 у справі №459/1123/16-ц.
Крім того, позивач вважає, що спірний наказ ГУ НП у Львівській області від 18.05.2016 №141о/с “По особовому складу” прийнятий з порушенням місячного строку, встановленого для накладення такого виду дисциплінарного стягнення.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання не з'явився, хоча управління внутрішньої безпеки у Львівській області департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України належним чином було повідомлено про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.
Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 призначено на посаду старшого інспектора - чергового сектору реагування патрульної поліції Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області, що підтверджується копією наказу №2 о/с (Т.1 а.с.83).
15.03.2016 до ГУ НП у Львівській області з прокуратури Львівської області надійшло для розгляду та проведення службового розслідування подання (в порядку ч.3 ст.65 Закону України “Про запобігання корупції) з Червоноградської місцевої прокуратури, у якому зазначено, що 26.02.2016 надійшло звернення ОСОБА_3 щодо можливого подання старшим інспектором черговим сектору реагування патрульної поліції Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області майором поліції Павликом О.М. недостовірних відомостей у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік. З огляду на наведене, висловлювалось прохання про призначення службового розслідування щодо порушення ОСОБА_1 вимог антикорупційного законодавства.
У зв'язку з надходженням акта прокурорського реагування про виявлення в службовій діяльності працівників органів внутрішніх справ порушення законодавства відповідно до п.2.1 та п.2.2.19 Інструкції наказом т.в.о. начальника ГУ НП у Львівській області Загарії Д.Д. 16.03.2016 призначено службове розслідування щодо порушення позивачем вимог антикорупційного законодавства.
За результатами проведення службового розслідування складено висновок службового розслідування за фактом надходження акта прокурорського реагування про порушення антикорупційного законодавства старшим інспектором-черговим сектору РПП Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області Павликом О.М. від 22.03.2016 (далі -Висновок) (Т.1 а.с.222-227).
З аналізу вказаного Висновку вбачаються такі порушення:
- позивач як депутат Червоноградської міської ради Львівської області 16.12.2015 голосував за утворення виконавчого комітету, до складу якого увійшла його дружина ОСОБА_2 , чим порушив вимоги ст. ст. 28, 35, 40 Закону України “Про запобігання корупції” та вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією;
- позивач не вказав в декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік про доходи своєї дружини ОСОБА_2 , чим порушив ст.12 Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції”.
З урахуванням висновку службового розслідування від 22.03.2016 наказом т.в.о. начальника ГУ НП у Львівській області №863 від 18.04.2016 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника Червоноградського ВП ГУ НП майора міліції ОСОБА_1 ” на позивача накладено дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції. Згідно з наказом т.в.о начальника ГУ НП у Львівській області №141 о/с від 18.05.2016 “По особовому складу” позивача звільнено зі служби з поліції у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.
Вважаючи протиправним наказ т.в.о. начальника ГУ НП у Львівській області №141 о/с від 18.05.2016 “По особовому складу”, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 №580-VIII(далі - Закон України №580-VIII).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.18 вказаного Закону поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та поліцейського.
Згідно з п.1 ст.59 Закону України №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначається Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 (далі - Статут).
У статті 1 Статуту наведено визнання службової дисципліни як дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та працівника органів внутрішніх справ України.
Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (ст.2 Статуту).
Відповідно до ст.5 Статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з вказаним Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з вказаним Статутом.
Статтею 7 Статуту передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.
Згідно з ст.14 Статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Суд апеляційної інстанції щодо членства позивача в політичній партії “Народний рух України”, щодо голосування ним на засіданні Червоноградської міської ради Львівської області за кандидатуру своєї дружини - ОСОБА_2 до виконавчого органу ради, обставин щодо не внесення ним до декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік відомостей про доходи своєї дружини ОСОБА_4 ОСОБА_5 , щодо строків притягнення його до дисциплінарної відповідальності зазначає наступне.
Суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи встановив, що рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 17.03.2016 встановлено факт недостовірності інформації, поширеної щодо позивача в мережі-інтернет під назвою «Поліцейський депутат», та зобов'язано спростувати інформацію сило членства позивача політичній партії «Народний рух України».
Тобто, під час судового розгляду не знайшло свого підтвердження недотримання позивачем вимог ст. ст. 8,10,61 Закону України «Про національну поліцію».
Суд апеляційної інстанції зазначає, що передчасними є висновки відповідача про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. ч. 1,2 ст. 172-7 КУпАП, оскільки постанова Червоноградського міського суду від 08.07.2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, скасовано постановою Апеляційного суду Львівської області від 02.12.2016 року № 459/1123/16-ц, якою встановлено відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. ч. 1.2. ст. 127-7 КУпАП.
Щодо подання позивачем декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання і фінансового характеру за 2014 рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», суб'єкти декларування зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до цього Закону. Зазначена форма міститься в додатку до даного закону. В примітках до форми декларації, у п. 1,2 та 8 вказано, що декларація заповнюється і подається особами, зазначеними у пункті 1 і підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 4, та особами, зазначеними в абзаці першому частини першої статті 11 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції". 2. Декларант заповнює декларацію власноручно чорнильною або кульковою ручкою синього або чорного кольору таким чином, що забезпечує вільне читання внесених відомостей. 8. У разі відсутності окремих відомостей у відповідному полі ставиться прочерк. З урахуванням того, що у позивача була відсутня - інформація щодо розміру заробітної плати його дружини, то таку інформацію не вказував, і мав поставити прочерк.
З матеріалів справи встановлено, що дружина позивача була допитана в суді першої інстанції та під присягою повідомила, що самостійно відмовилась надати позивачу інформацію про свої доходи, оскільки зобов'язана зберігати таку інформацію у відповідності до укладеного нею та ТзОВ «Червоноградський завод металоконструкцій» контракту. Так, відповідно до п. 5.1. такого контракту, працівник зобов'язується зберігати в таємниці протягом всього часу дії контракту та п'яти років після його розірвання, зокрема, відомості про власну зарплату.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у матеріалах справи міститься постанова Верховного Суду від 14 серпня 2019 року по справі 813/1183/16, якою визнано протиправним та скасовано наказ т.в.о. начальника ГУ НП у Львівській області №863 від 18.04.2016 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника Червоноградського ВП ГУ НП майора поліції ОСОБА_1 » (а.с. 115-123).
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму № 14 від 18 грудня 1309 року «Про судове рішення» роз'яснив, що вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:
- лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;
- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;
- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
Відповідно до п. 5 ст. 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-УІІІ у разі поновлення -порушених прав поліцейського у судовому порядку вищий керівник зобов'язаний негайно -жити заходів до поновлення прав поліцейського, усунення обставин, що призвели до таких порушень, та притягти до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень.
Для ефективного судового захисту та відновлення порушених права на працю обов'язково підлягає вирішенню судом апеляційної інстанції питання про поновлення позивача на посаді.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції встановивши з матеріалів справи, що підставою звільнення ОСОБА_1 з займаної посади стало порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», однак постанову Червоноградського міського суду від 08.07.2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, скасовано постановою Апеляційного суду Львівської області від 02.12.2016 року № 459/1123/16-ц, якою встановлено відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. ч. 1.2. ст. 127-7 КУпАП та постановою Верховного Суду від 14 серпня 2019 року по справі 813/1183/16 визнано протиправним та скасовано наказ т.в.о. начальника ГУ НП у Львівській області №863 від 18.04.2016 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника Червоноградського ВП ГУ НП майора поліції ОСОБА_1 », суд апеляційної інстанції дійшов висновку про визнання протиправним та скасування наказу ГУ НП у Львівській області від 18.05.2016 року №141 о/с «По особовому складу», оскільки підстави, які передували винесенню даного наказу скасовані судами.
Враховуючи вище наведене, оскаржувана постанова Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2017 р. про відмову у визнанні протиправним та скасуванні наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 18.05.2016 №141о/с «По особовому складу» щодо звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 винесена з порушенням норм процесуального права та без застосування норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.
Частиною другою статті 235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” (далі - Порядок № 100).
Абзацом третім пункту 3 Порядку № 100 передбачено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Згідно абзаців першого та третього пункту 2 Постанови № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Судом першої інстанції встановлено, що грошове забезпечення ОСОБА_1 згідно довідки про доходи наданої Головним управлінням Національної поліції у Львівській області від 22 січня 2020 року становить 251,16 грн. в день (10800 / 43 дні).
Середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні із 18.05.2016 по 05.02.2020 (930 роб. днів) становить 233 578,80 грн. (251,16 грн. (середньоденний розмір грошового забезпечення) * на 930 (кількість днів затримки)).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що порядок обчислення грошового забезпечення судом апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №808/928/16.
Суд встановлює, що при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу роботодавцеві слід утримати з цієї суми та перерахувати у відповідні бюджети/фонди передбачені законодавством податки, збори та інші обов'язкові платежі.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Відтак, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора-чергового сектору реагування патрульної поліції №3 патрульної поліції Червоноградського відділу поліції ГУ НП у Львівській області та стягнення грошового забезпечення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року у справі № 813/1183/16 - скасувати, та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, управління внутрішньої безпеки у Львівській області департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання протиправними та скасування висновку службового розслідування, наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП у Львівській області від 18.05.2016 №141о/с “По особовому складу”.
Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора-чергового сектору реагування патрульної поліції №3 патрульної поліції Червоноградського відділу поліції ГУНП, з 18 травня 2016 року.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (пл. Генерала Григоренка, 3, м. Львів, 79007, код ЄДРПОУ 40108833) в користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 18 травня 2016 року по 05 лютого 2020 року в сумі 233 578,80 грн. без врахування обов'язкових платежів та зборів. Стягнення грошового забезпечення в користь ОСОБА_1 за один місяць підлягає негайному виконанню.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В. Я. Макарик
судді О. І. Довга
З. М. Матковська
Повне судове рішення складено 13 лютого 2020 року.