06 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 140/1290/19 пров. № 857/11190/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Носа С.П., Шевчук С.М.
з участю секретаря судового засідання: Гром І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року (ухвалене головуючим-суддею Мачульським В.В., час ухвалення судового рішення 12 год 48 хв у м. Луцьку, час складання повного тексту судового рішення 16 вересня 2019 року) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» Костенка Ігора Івановича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Західінкомбанк» Костенка Ігора Івановича (далі - Уповноважена особа ОСОБА_2 , відповідач), в якому просив визнати протиправною відмову відповідача при розгляді його вимог щодо включення до Реєстру акцептованих вимог кредиторів за вкладним рахунком 26356005473 в Житомирській філії Комерційного банку (далі - ЖФ КБ) «Західінкомбанк» на загальну суму 10 390 743,20 грн, визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи у неподанні інформації до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) про її внесення до Реєстру акцептованих вимог кредиторів щодо внесення його кредиторських вимог, зобов'язати відповідача внести зміни до Реєстру акцептованих вимог кредиторів та включити його кредиторські вимоги у розмірі 10 390 743,20 грн до реєстру, а також змінити черговість задоволення його кредиторських вимог за вкладним рахунком 26356005473 в ЖФ КБ «Західінкомбанк» відповідно до ч.1 ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» №4452-VI від 23.02.2012 (далі - Закон №4452-VI) у редакції, що діяла на момент прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку з пункту 4 на пункт 1, задовольнивши вимогу кредитора за рахунок коштів, одержаних в результаті реалізації майна банку, першій черговості, зокрема, зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 у задоволенні позову було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій через неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновки суду першої інстанції про відсутність його звернення з відповідною заявою до Уповноваженої особи Фонду з вимогою про включення до Реєстру акцептованих вимог кредиторів не відповідають фактичним обставинам, що в свою чергу підтверджується відповіддю від 04.08.2017 за вихідним №745-10, згідно якої його включено до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Західінкомбанк». Додатково зазначає, що суд першої інстанції також не взяв до уваги відповідь ЖФ ПАТ «Західінкомбанк» №122 від 26.06.2014.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, а тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності. Судом забезпечено повідомлення відповідача, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а оскаржуване рішення скасуванню повністю із закриттям провадження по справі, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що на підставі договору банківського вкладу від 27.06.2008 ОСОБА_1 став вкладником КБ «Західінкомбанк» ТзОВ депозит «Елітний» у національній валюті (сума вкладу 13 331 000,00 грн).
29.09.2008 між КБ «Західінкомбанк» ТзОВ та ПП «Гарантбудінвест», власником якого був на той час ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір №100908\2063-69, за умовами якого підприємству було надано кредит у вигляді відкриття поновлювальної кредитної лінії рефінансування кредитної заборгованості, а також на поповнення обігових коштів в сумі 25 000 000,00 грн.
Крім цього, 29.09.2008 між КБ «Західінкомбанк» ТзОВ та ОСОБА_1 було укладено договір застави майнових прав на Договір банківського вкладу (депозиту) «Елітний» в національній валюті. Даним договором повністю забезпечувались зобов'язання, що виникали з кредитного договору №100908\2063-69 від 10.09.2008 (по ПП «Гарантбудінвест») та додаткових договорів до нього, укладених між Заставодержателем та ПП «Гарантбудінвест».
04.05.2010 між ОСОБА_1 та ПАТ «Західінкомбанк» ТзОВ було укладено додаткову угоду до договору банківського вкладу в національній валюті від 27.06.2008, відповідно до якої термін дії договору продовжено до 29.06.2012.
Згідно довідки ЖФ філії ПАТ «Західінкомбанк» №193 від 04.05.2011, ОСОБА_1 має депозитний вклад у філії банку. Відсотки по депозиту отримує щомісячно.
У подальшому, на підставі постанови Правління НБУ №316 від 28.05.2014 «Про віднесення ПАТ «Західінкомбанк» до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду 29.05.2014 прийнято рішення №38 про запровадження з 29.05.2014 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Західінкомбанк».
Відповідно до постанови Правління НБУ №433 від 22.07.2014 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Західінкомбанк», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №63 від 23.07.2014 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Західінкомбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким, було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Західінкомбанк».
Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №2767 від 29.06.2017, відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Західінкомбанк» на один рік до 22.07.2018 включно. Продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «Західінкомбанк» Костенка І.І. на один рік до 22.07.2018 включно.
У січні-лютому 2016, ОСОБА_1 звертався до Фонду щодо виплати депозитних коштів, проте, листом №02-036-20102/16 від 15.04.2016 Фонд повідомив позивача про відсутність інформації стосовно його вкладів.
У липні 2017, позивач також звертався до Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Західінкомбанк» про повернення депозитних коштів.
Як слідує з відповіді Уповноваженої особи Костенка І.І. №745-10 від 04.08.2017, виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №2767 від 29.06.2017, відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Західінкомбанк» на один рік до 22.07.2018 включно.
У зв'язку з тим, що депозит вивільняється із забезпеченням за кредитом ПП «Гарантбудінвест» через реалізацію останнього на аукціоні, Банк направив до Фонду листа за №688\1-10 від 02.08.2017 про включення до переліку вкладників ПАТ «Західінкомбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду на суму 200 000,00 грн. Тобто, даною відповіддю підтверджено, що ОСОБА_1 включений до переліку вкладників ПАТ «Західінкомбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду на суму 200 000,00 грн. Даний кредит проданий на аукціоні в травні 2017 році, а фізична особа ОСОБА_1 припинив будь-які зобов'язання перед ПАТ «Західінкомбанк» щодо договору застави майнових прав на Договір банківського вкладу (депозиту) «Елітний» в національній валюті.
Крім того, банком надано виписку по операції з 10.12.2014 по 25.07.2017, відповідно до якої по рахунку №26355031088.0 перенесено залишок всього в сумі 10 259 076,17 грн.
Відповідно до виписки по операції з 17.12.2014 по 25.07.2017 до якої по рахунку №26355031088.0 перенесено залишок всього в сумі 331 667, 03 грн.
У відповіді №02-036-22622 від 07.11.2017 Фонду зазначив, що в переліку, який був переданий до Фонду уповноваженою особою, інформація про вклади ОСОБА_1 відсутня.
Також, Фондом було відшкодовано ОСОБА_1 у період 2018 року грошові кошти в сумі 200 000,00 грн.
У лютому 2019 року ОСОБА_1 повторно звернувся до уповноваженою особою Костенка І.І.
У відповідь на дане звернення, відповідачем листом №146-10 від 26.03.2019 було повідомлено про повернення гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладом 200 000,00 грн та зазначено, що у встановлений ст.45 Закону 4452-VI строк, вимога про повернення решти депозитних коштів до Банку не надходила. Тому ця вимога не внесена до переліку акцептованих вимог кредиторів та вважається погашеною.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог стосовно визнання протиправною відмови відповідача, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання внести зміни до Реєстру акцентованих вимог кредиторів та включити його кредиторські вимоги до реєстру, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не звертався до Уповноваженої особи Фонду з вимогою про включення до Реєстру акцептованих вимог кредиторів, у строк, визначений статтею 45 Закону №4452-VI. Щодо позовної вимоги про зміну черговості задоволення вимог кредитора, суд вказав, що заявлені у справі позовні вимоги не пов'язані з виплатою гарантованою державою суми відшкодування, оскільки позивач таке відшкодування вже отримав. При цьому, суд не вправі перебирати на себе повноваження відповідача та змінювати черговість кредиторських вимог з четвертої на першу.
Проте, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права щодо визначення підсудності даного спору, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно дефініції, наведеної в п.7 ч.1 ст.4 КАС України, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За змістом п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до п.17 ч.1 ст.2 Закону 4452-VI, уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Згідно ст.3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Згідно ч.1 ст.4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими ч.2 ст.4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема, акумулювання коштів, отриманих із джерел, визначених ст.19 цього Закону; здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, в тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
На підставі ч.5 ст.34 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до ч.2 ст.37 зазначеного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.
За змістом ч.1 ст.54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
Таким чином, за змістом наведених правових норм на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб'єкта господарювання - банку, що ліквідується), які задовольняються в порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону № 4452-VI, за рахунок коштів, одержаних унаслідок ліквідації та продажу майна банку.
Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені п.3 ч.1 ст.48 Закону № 4452-VI.
Відповідно до ч.1 ст.52 цього Закону, кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації.
Зазначене дає підстави стверджувати, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а заявлені позивачем вимоги випливають із зобов'язань банку за укладеними між ними договорами, уповноважена особа та Фонд у цьому випадку діють як представники сторони договірних відносин.
Відповідно до ст.1 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), завданням цивільного судочинства є справедливий неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних прав з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч.1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Предметна підсудність, юрисдикція цивільних прав передбачена у ч.1 ст.15 ЦПК України, згідно якої суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Подібні висновки щодо застосування норм права містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 по справі №826/7532/16, від 23.05.2018 по справі №811/568/16, від 27.06.2018 по справі №819/583/16, від 23.01.2020 по справі К/9901/9804/18.
Отже, з урахуванням суті та суб'єктного складу спірних правовідносин, спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а належить розгляду за правилами ЦПК України.
Згідно ч.1 ст.319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Пунктом першим частини першої статті 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право його скасувати повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Вказані вище обставини є підставою для скасування оскаржуваного рішення та прийняття постанови про закриття провадження по справі з наведених вище підстав.
Керуючись ст.ст.243, 238, 239, 250, 308, 310, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року по справі №140/1290/19 скасувати.
Провадження по справі №140/1290/19 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» Костенка Ігора Івановича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 13.02.2020.