Справа № 824/852/19-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Тетяна Миколаївна
Суддя-доповідач - Кузьменко Л.В.
11 лютого 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьменко Л.В.
суддів: Совгири Д. І. Франовської К.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року (рішення ухвалено суддею Брезіною Т.М. в м.Чернівці, дату складення повного судового рішення не зазначено) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,
У липні 2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Чернівецькій області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову №ЧВ-722/19/321/АВ/П/ТД-ФС/134 від 04.04.2019 про накладення штрафу в розмірі 250 380 гривень.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що за результатами інспекційного відвідування відповідачем складено акт від 21.03.2019 №ЧВ-722/19/321/А. 04.03.2019 начальник Управління Держпраці у Чернівецькій області Луцак І.Г. виніс постанову №ЧВ-722/19/321/АВ/П/ТД-ФС/134 про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 250 380 грн.
Постанову від 27.12.2018 №22/681 №ЧВ-722/19/321/АВ/П/ТД-ФС/134 про накладення штрафу позивач вважає протиправною та такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства. Позивач вважає безпідставними висновки Управлінням Держпраці у Чернівецькій області щодо того, що укладені цивільно-правові договори з громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 містять явні ознаки трудового договору, вказані фізичні особи не є працівниками в розумінні трудового законодавства, складання цивільно-правових договорів, на думку позивача, не може бути розцінено як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року в задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України).
В судове засідання сторони та їх представники не прибули, в заяві до суду позивач просив розглядати справу за його відсутності. Відповідач подав заяву про відкладення розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 07.02.2019 до Управління Держпраці у Чернівецькій області від Головного управління ПФУ в Чернівецькій області надійшов лист із списками роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів станом на грудень 2018 року, в переліку - ФОП ОСОБА_1 Також 28.02.2019 від пенсійного органу до відповідача надійшов лист зі списком осіб, які використовують працю громадян на умовах цивільно-правових договорів більше одного року, серед яких ФОП ОСОБА_1 .
На підставі наказу Управління Держпраці у Чернівецькій області №152 від 18.03.2019 про проведення інспекційних відвідувань та направлення від 18.03.2019 №04-119, у період з 20.03.2019 по 21.03.2019 проведено інспекційне відвідування позивача на предмет дотримання вимог законодавства про працю, оформлення трудових відносин з працівниками.
При проведенні інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 посадовою особою відповідача у відібрано письмові пояснення у ОСОБА_3 , яка зазначила, що працювала у аптеці ПП «Музика» та надавала послуги згідно цивільно-правового договору, а саме: здійснювала прийом товару, надавала консультацію покупцям, допомагала у відпуску товару, слідкувала за дотримання чистоти на полицях з ліками, переглядала терміни придатності лікарських засобів. Графік її роботи - з 08:00 до 12:00 год з понеділка до п'ятниці, грошову винагороду отримала в сумі 1600 грн у 2018 році.
Також відібрано письмові пояснення у ФОП ОСОБА_1 , який вказав, що в аптеці, за адресою: АДРЕСА_1 працівники працюють згідно графіку змінності виходу на роботу. У 2017-2018 роках та в період відпустки працівників, а також у вихідні дні відпуск товару здійснював ФОП ОСОБА_1 . Щодо готелю «Фортеця» по вул. АДРЕСА_2 у м АДРЕСА_1 , позивач вказав, що у даному закладі встановлено гнучкий графік роботи у зв'язку із ремонтними роботами та відсутністю відвідувачів, а тому немає потреби у працівниках, що працюють у нічний час. У разі необхідності в готелі в нічний час працював власник - ФОП ОСОБА_1 , або ж його син.
За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт інспекційного відвідування від 21.03.2019 №ЧВ-722/19/321/АВ, яким серед іншого, зафіксовано порушення п.п.6 ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпПУ, а саме: в період з січня 2016 року по січень 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування при прийняття працівника на роботу.
Позивач 26.03.2019 подав заперечення на акт інспекційного відвідування 21.03.2019 №ЧВ-722/19/321/АВ, де вказав, що з ОСОБА_3 з 08.02.2019 укладено трудовий договір. З 31.12.2018 ОСОБА_2 не перебуває у цивільних чи трудових правовідносинах. Також зазначив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наполягали на укладенні з ними цивільно-правових угод.
За результатами розгляду заперечень позивача від 26.03.2019, відповідачем відхилено зазначені доводи ФОП ОСОБА_1 .
На підставі акту перевірки відповідачем винесено припис від 28.03.2019 №ЧВ-722/19/321/АВ/П про усунення порушень, що зафіксовані в акті інспекційного відвідування від 21.03.2019 №ЧВ-722/19/321/АВ.
На підставі виявлених інспекційним відділенням порушень було прийнято постанову №ЧВ-722/19/321/АВ/П/ТД-ФС/134 від 04.04.2019 про накладення на позивача штрафу в розмірі 250 380 грн.
Не погодившись із вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в цьому випадку мало місце порушення позивачем вимог ч. 1 та 3 ст.24 КЗпП України в частині допуску ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а укладені цивільно-правові договори між ФОП ОСОБА_1 та громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 носять ознаки трудових правовідносин, яким передує укладення трудових договорів. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем правомірно прийнято постанову №ЧВ-722/19/321/АВ/П/ТД-ФС/134 від 04.04.2019 про накладення на позивача штрафу в розмірі 250 380 грн.
З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на таке.
За приписами ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).
Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.
Укладення трудового договору передбачено у ст. 24 КЗпП України.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На виконання ч.3 ст. 24 КЗпП України було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413, якою затверджено Порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу.
Слід також зазначити, що основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, врегульовані Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 295).
Відповідно до пп.6 п.5 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).
Інспекційні відвідування проводяться, у тому числі, за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників.
Судами встановлено, що інспекційне відвідування позивача було здійснене працівниками управління Держпраці у Чернівецькій області на підставі інформації управління ПФУ в Чернівецькій області від 07.02.2019 р. та від 28.02.2019 р. про те, що ОСОБА_1 використовує працю працівників на умовах цивільно-правових договорів більше одного року.
Згідно з п.п. 19-21 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.
Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача та яке проводиться на підставі наказу та направлення. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи щодо притягнення об'єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №2140/1828/18, від 19.09.2019 у справі № 808/3092/17, від 11.12.2019 у справі №1340/5964/18.
З огляду на наведені вище приписи Закону, правильними є висновки суду першої інстанції щодо того, що при призначені та проведені Управлінням Держпраці у Чернівецькій області інспекційного відвідування щодо додержання позивачем законодавства про працю відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб визначений норами чинного законодавства.
З матеріалів справи слідує, що між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та ОСОБА_2 (виконавець), були укладені такі цивільно-правові договори:
- від 01.01.2016, де виконавець надає послуги адміністратора в строк з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. Час виконання робіт установлено згідно графіка. Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. За виконану роботу встановлено оплату в розмірі 8,10 грн. за кожну відпрацьовану годину. Оплата здійснюється по факту виконання замовлених робіт згідно акта виконаних робіт не пізніше 5 числа з дня прийняття роботи кожного місяця (а.с. 141);
- від 01.01.2017, де виконавець надає послуги адміністратора в строк з 01.01.2017 р. по 31.12.2016 р. Час виконання робіт установлено згідно графіка. Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. За виконану роботу встановлено оплату в розмірі 21,05 грн. за кожну відпрацьовану годину. Оплата здійснюється по факту виконання замовлених робіт згідно акта виконаних робіт не пізніше 5 числа або з дня прийняття замовником роботи (а.с. 142);
- від 01.01.2018, де виконавець надає послуги адміністратора в строк з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р. Час виконання робіт установлено згідно графіка. Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. За виконану роботу встановлено оплату в розмірі 22,41 грн. за кожну відпрацьовану годину. Оплата здійснюється по факту виконання замовлених робіт згідно акта виконаних робіт не пізніше 5 числа або з дня прийняття роботи кожного місяця (а.с. 143).
Матеріали справи також містять цивільно-правові договори, укладені між позивачем (замовник) та ОСОБА_3 (виконавець):
- від 01.04.2017, за яким виконавець надає послуги консультацій відвідувачів готелю в строк з 01.04.2017 р. по 31.12.2017 р. Час виконання робіт установлено згідно графіка. Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. За виконану роботу встановлено оплату за домовленістю. Оплата здійснюється згідно акта виконаних робіт не пізніше 5 числа кожного місяця після прийняття замовником роботи (а.с. 144-145).
- від 01.01.2018 №4, за яким виконавець здійснює перевірку товару аптеки при прийманні на цілісність, здійснює контроль за відвідувачами готелю в строк з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 року. Час виконання робіт установлено згідно графіка. Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. За виконану роботу встановлено оплату за домовленістю. Оплата здійснюється згідно акта виконаних робіт не пізніше 5 числа після прийняття замовником роботи (а.с. 146-147);
- від 01.01.2019 №6, за яким виконавець здійснює прийом та розміщення товару по групам, надає консультацію покупців у строк з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 року. Час виконання робіт установлено згідно графіка. Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове соціальне страхування, у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. За виконану роботу встановлено оплату за домовленістю. Оплата здійснюється згідно акта виконаних робіт не пізніше 5 числа кожного місяця після прийняття замовником роботи (а.с. 148-149). До матеріалів справи додано акти прийому наданих послуг між виконавцями та позивачем відповідно до цивільно-правових договорів (а.с. 19-84, 150-154).
У договорах також зазначено, що виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку. Розрахунок оплати за зазначеними договорами здійснювався за розрахунково-платіжними відомостями за відповідні місяці на підставі актів виконаних робіт. Оплата проводиться не пізніше 5 числа кожного місяця, згідно актів виконаних робіт з дня прийняття Замовником роботи за актом. Передбачено також, що сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на них зобов'язань згідно з чинним законодавством.
Матеріали справи також містять відомості щодо виплати позивачем винагороди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за квітень-травень 2017 року, серпень-вересень 2017 року, липень-серпень 2018 року (а.с. 155-157).
Слід зазначити, що ч.1 статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України, згідно якої трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:
1) при організованому наборі працівників;
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;
3) при укладенні контракту;
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою визначено, що договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Слід зазначити, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Оцінивши в сукупності зміст наданих позивачем цивільно-правових договорів на предмет їх відповідності приписам ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що укладені договори за своїм змістом і підпадають під визначення цивільно-правового договору, наведеного у ст.626 ЦКУ, оскільки фактично ОСОБА_2 та ОСОБА_3 працювали на посаді адміністратора у готелі, що належить ФОП ОСОБА_1 .. Зазначеними цивільно-правовими договорами не зафіксовано зміст та не зазначено який саме обсяг послуг надається виконавцями замовнику, не встановлено їх вартість, не оговорено порядок надання та строк виконання взятих на себе виконавцем (працівником) конкретних обов'язків, строк надання таких послуг. Так, позивачу послуги надавались за місцем здійснення ним підприємницької діяльності в готелі «Фортеця по вул. Кобилянської, 1 у м. Хотин. Виконання робіт установлено згідно графіку, по 4 години в робочі дні п'ятиденного робочого тижня, з двома днями вихідними - субота, неділя, що свідчить про систематичний режим роботи працівника та проведення щомісячної оплати такої праці, тобто зазначено посаду, на якій уповноважено працівника на виконання визначеної трудової функції в діяльності ФОП.
Крім того, з письмових пояснень громадянки ОСОБА_3 від 20.03.2019 р. слідує, що вказаний працівник працювала у аптеці ПП «Музика» та надавала послуги, а саме: здійснювала прийом товару, надавала консультацію покупцям, допомагала у відпуску товару, слідкувала за дотримання чистоти на полицях з ліками, перевіряла терміни придатності лікарських засобів. Графік її роботи - з 08:00 по 12:00 год з понеділка до п'ятниці, за що отримувала грошову винагороду в сумі 1600 грн у 2018 році.
З наданих табелів обліку робочого часу за січень - грудень 2017 р., січень серпень 2018 р., вказано 4-х годинний 5-ти денний робочий графік ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що додатково підтверджує наявність між позивачем та вказаними працівниками саме трудових, а не цивільно-правових відносин.
В свою чергу покладання за договором на працівника повної матеріальної відповідальності за зберігання, торгівлю (відпуск) переданих йому матеріальних цінностей також є ознакою, та, за наявності на те підстав, умовою трудового договору.
За наведених обставин колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що укладені цивільно-правові договори між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 з однієї сторони та громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з іншої носять ознаки трудових правовідносин, яким передує укладення трудових договорів, чого останнім дотримано не було.
А тому, відповідачем правомірно винесено постанову №ЧВ-722/19/321/АВ/П/ТД-ФС/134 від 04.03.2019 р. про накладення на позивача штрафу в розмірі 250 380 гривень.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують обставин справи та висновків суду першої інстанції.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 13 лютого 2020 року.
Головуючий Кузьменко Л.В.
Судді Совгира Д. І. Франовська К.С.