Справа № 679/1670/19
Головуючий у 1-й інстанції: Базарник Б.І.
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
11 лютого 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Совгири Д. І.
суддів: Франовської К.С. Кузьменко Л.В.
за участю:
секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 24 грудня 2019 року (повний текст якої складено в м. Нетішин) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про скасування повідомлення про повернення виконавчого документу стягувача без прийняття до виконання,
Позивач звернувся до Нетішинського міського суду Хмельницької області з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про скасування повідомлення про повернення виконавчого документу стягувача без прийняття до виконання.
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 24 грудня 2019 року повернуто позовну заяву позивачу.
Вважаючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням вимог процесуального законодавства, позивач звернувся з апеляційною скаргою, просить суд скасувати ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 24 грудня 2019 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що ухвалу суду першої інстанції про залишення адміністративного позову без руху виконав вимоги вказані в ухвалі у повному обсязі.
В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
У відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм права, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити .
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 06.12.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, а позивачу було надано строк 5 днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків.
24 грудня 2019 року ОСОБА_1 на адресу Нетішинського міського суду Хмельницької області направив заяву на виконання ухвали від 06.12.2019 року про залишення без руху.
Однак, 24 грудня 2019 року ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про скасування повідомлення про повернення виконавчого документу стягувача без прийняття до виконання - повернуто позивачу, у зв'язку з невиконанням ухвали без руху.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з вказаним рішенням, оскільки ухвалу про залишення позовної заяви без руху позивач виконав, що підтверджується заявою, яку ОСОБА_1 24 грудня 2019 року подав до Нетішинського міського суду Хмельницької області на виконання ухвали від 06.12.2019 року про залишення без руху.
Крім того, посилання суду першої інстанції на те, що позивачем пропущено строки, які встановлені судом, а саме заяву подано на шостий день після отримання ухвали суду являється безпідставними та необґрунтованими враховуючи наступне.
Обчислення процесуального строку визначено статтею 120 КАС України, згідно частини першої якої, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Тобто приписами цієї норми визначено питання, яке пов'язується із початком перебігу процесуального строку, а не із його закінченням.
В той же час, приписами ч. ч. 5, 6, 7 ст. 120 КАС України визначено, що останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 06.12.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, а позивачу було надано строк 5 днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків. Вказану ухвалу позивачем отримано 19 грудня 2019 року, що підтверджується особистим підписом позивача на задній обкладенці справи.
24 грудня 2019 року ОСОБА_1 на адресу Нетішинського міського суду Хмельницької області направив заяву на виконання ухвали від 06.12.2019 року про залишення без руху, тобто в межах строку встановленого судом, а саме на 5 день.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем вчасно та в межах строку встановленого судом ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 06 грудня 2019 року виконано вимоги вказаної ухвали без руху.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне зазначити таке.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод у статті 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно з її положеннями, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Положеннями ч.5 ст.5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Як визначено у статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
В рішенні у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, колегія суддів приходить до висновку, що повернення позовної заяви унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 24 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про скасування повідомлення про повернення виконавчого документу стягувача без прийняття до виконання скасувати.
Справу направити до Нетішинського міського суду Хмельницької області для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 13 лютого 2020 року.
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Франовська К.С. Кузьменко Л.В.