Справа № 138/2629/19
Головуючий у 1-й інстанції: Холодова Т.Ю.
Суддя-доповідач: Франовська К.С.
13 лютого 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Франовської К.С.
суддів: Кузьменко Л.В. Совгири Д. І.
за участю:
секретаря судового засідання: Колісниченка Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Інспектора 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Вінницькій області капрал поліції Шемчук Інни Миколаївни на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Вінницькій області капрал поліції Шемчук Інни Миколаївни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Інспектора 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Вінницькій області капрала поліції Шемчук І.М. про скасування постанови серії ЕАК № 1595727 від 07.10.2019 р. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за порушення п.12.4 Правил дорожнього руху.
Позов мотивований протиправністю дій та постанови інспектора, відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження факту правопорушення.
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Постанову серії ЕАК № 1595727 від 07 жовтня 2019 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у сумі 255 грн. скасовано, провадження у справі закрито.
Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення є незаконним та таким, що прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення. Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 07.10.2019 року інспектор СРПП № 1 Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області капрал поліції Шемчук І.М., винесла постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАК № 1595727 (а.с. 7-8), якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП у зв'язку з порушенням п.12.4 Правил дорожнього руху (перевищення швидкості руху у населених пунктах) та накладено штраф в розмірі 255 грн.
Зі змісту постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАК № 1595727 вбачається, що 07.10.2019 року о 09 год. 48 хв. на 297 км автодороги М12, смт. Стрижавка, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем “Porsche Cayenne”, номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 75 км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 25 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС001146), чим порушив п. 12.4 ПДР України, тобто скоїв правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення та правомірності винесення оскаржуваної постанови.
Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з неправильним застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В даному випадку предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати : чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 року №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 12.4 ПДР передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За змістом постанови, що оскаржується , 07.10.2019 року о 09 год. 48 хв. на 297 км автодороги М12, смт. Стрижавка, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем “Porsche Cayenne”, номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 75 км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 25 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС001146), чим порушив п. 12.4 ПДР України, тобто скоїв правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
При цьому, у складеній постанові серії ЕАК № 1595727 від 07.10.2019 р вказано серійний номер і назву технічного засобу, яким здійснювалося вимірювання швидкості руху керованого позивачем автомобіля.
Отже, порушення визначеного ПДР обмеження швидкості руху, встановлено відповідачем за допомогою відповідного технічного засобу, без впливу людського фактору та свідчить про перевищення позивачем встановленої швидкості руху, за що передбачено адміністративну відповідальність, у вигляді штрафу.
Згідно ч. 1 статті 122 КУпАП - перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, що доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частинами 1, 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказами в адміністративному судочинстві, згідно ч. 1 ст. 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що інспектором 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Вінницькій області капралом поліції Шемчук І.М. було надано суду першої інстанції докази вчинення позивачем передбаченого приписами КУпАП України адміністративного правопорушення, зокрема, факт руху автомобіля позивача зі швидкістю 75 км/год., підтверджується фотознімком, здійсненим за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAM № ТС001146 (а.с. 23), який отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UA-MI/1-2903-2012 (а.с. 24) та пройшов повірку, чинну до 06 грудня 2019 року, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/13780 (а.с. 26).
При цьому, твердження суду першої інстанції про неможливість достовірно ідентифікувати зображений на наданому відповідачем роздрукованому відеофайлі з приладу вимірювання швидкості TruCam автомобіль є, на переконання суду апеляційної інстанції, помилковим, оскільки представлений фотознімок з приладу вимірювання щввидкості (а.с. 23) зафіксував автомобіль з ДНЗ «АВ7011СН» в русі в момент вимірювання швидкості.
Вказана обставина також підтверджується відповідним відеозаписом з приладу TruCam LTI(а.с. 36).
Згідно даних лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 № ТС001146 місцем вчинення правопорушення в розрізі системи географічних координат з кутовими величинами є місце з координатами: географічна широта 49°17' 57.99"N і географічна довгота 28°28'31.66"Е, тобто, населений пункт смт.Стрижавка ,автомобільна дорога М-21 "Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський " (визначені через мережу Інтернет на веб-сайті Google Maps ).
Окрім цього, згідно відеозаписів з нагрудних камер поліцейських зафіксовано розмову, в якій працівники поліції пояснюють позивачу причину зупинки автомобіля, оскільки останній рухався зі швидкістю 75 км/год.
Оцінюючи вказані докази, колегія суддів вважає їх належними, оскільки такі відображені в спірній постанові.
Зафіксовані на них обставини не викликають обґрунтованого сумніву в тому, що саме позивач ОСОБА_1 допустив перевищення швидкості руху керованого ним автомобіля в населеному пункті.
Правомірність використання відповідачем технічного приладу вимірювання швидкості TruCam LTI20/20, серійний номер ТС001146, стверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/13780, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 06.12.2018р. і чинного до 06.12.2019р. (а.с.26).
Водночас, лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки № UА-МІ/1-2903-2012 від 29.08.2012р. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12. Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1362 від 02.11.2015р. пристрій TruCam виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки.
При цьому, чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Тобто, вказана процедура проводилась виключно відносно тих засобів вимірювальної техніки, які планувалося серійно виробляти в Україні або ввозити на територію України відповідними партіями.
Таким чином, лазерні вимірювачі швидкості TruCam, які були введені в експлуатацію до моменту виключення їх з Державного реєстру, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки. Наявним свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/13780 підтверджено придатність лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 до застосування .
Суд зауважує, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTІ 20/20 здійснює вимірювання швидкості руху автомобіля та порушення швидкісного режиму, та дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Відповідно до статті 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що постанова серії ЕАК № 1595727 від 07.10.2019 р. відповідає всім передбаченим вказаною статтею вимогам.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до статті 280 КУпАП (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Відповідно до частини другої статті 279 КУпАП (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Згідно з частиною другою статті 258 КУпАП (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 258 КУпАП (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
У статті 222 КУпАП (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) чітко встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Таким чином, чинним на час виникнення спірних відносин законодавством було передбачено спрощену процедуру розгляду посадовою особою УПП справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП. Вказане виключає необхідність дотримання інспектором поліції таких процедур, передбачених для розгляду справи про адміністративне правопорушення в загальному порядку, як надання особі можливості скористатися правом на правову допомогу, подати клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання особи тощо.
Як встановлено судом за результатами перегляду відео з нагрудної камери поліцейських, розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся на місці зупинки позивача, із складенням постанови та врученням її копії .
Відтак, працівником поліції не порушено порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача за статтею 122 частиною 1 КУпАП.
Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 статті 317 КАС України - підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Суд першої інстанції за результатами розгляду справи прийняв рішення, врахувавши лише позицію позивача, без проведення належного глибинного дослідження всіх необхідних доказів, застосувавши спрощений поверхневий підхід до встановлення фактів, неправильно застосував норми матеріального права, і як наслідок, ухвалив рішення, яке не відповідає закону, а тому підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції з прийняттям нового судового рішення про відмову у позові.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Інспектора 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Вінницькій області капрал поліції Шемчук Інни Миколаївни задовольнити.
Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11 листопада 2019 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Інспектора 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Вінницькій області капрала поліції Шемчук І.М. про скасування постанови серії ЕАК № 1595727 від 07.10.2019 р. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за порушення п.12.4 Правил дорожнього руху,- відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 13 лютого 2020 року.
Головуючий Франовська К.С.
Судді Кузьменко Л.В. Совгира Д. І.