Справа № 640/19757/19 Суддя (судді) першої інстанції: Балась Т.П.
11 лютого 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.
за участю секретаря судового засідання Головченко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.07.2019 № 0002464204.
Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 21.06.2019 позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що 27 квітня 2019 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 № 363 «Про внесення змін до п. 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями та визнання такими, що втратили чинність деяких постанов Кабінету Міністрів України», в результаті чого з 1 січня 2019 року норматив відрахування до бюджету збільшився з 40% до 90% для підприємств, обсяг чистого прибутку яких фактично у відповідному звітному періоді становить більше 50000 грн і 50 % - інших підприємств. Скаржник стверджує, що позивачем, в порушення наведених норм, при визначенні основного зобов'язання зі сплати частини чистого прибутку (доходу) за І квартал 2019 року застосовано норматив відрахування частини чистого прибутку (доходу) у розмірі 75%, тоді як підлягає застосовуванню 90% від обсягу чистого прибутку (доходу).
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що відповідач має право визначати (збільшувати) суми грошових зобов'язань лише щодо податків або зборів, які передбачені податковим законодавством, натомість частина чистого прибутку не є податковим платежем, у зв'язку з чим у відповідача відсутні повноваження приймати податкове повідомлення-рішення по платежу «частина чистого прибутку (доходу)».
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» створене відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про створення Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом» від 17.10.1996 № 1268, засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості, що підтверджується статутом підприємства (а.с. 11-21).
В матеріалах справи наявні докази фінансової звітності позивача на 31 березня 2019 року (а.с. 31-32), звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І квартал 2019 року (а.с. 34-35), звіт про власний капітал за І квартал 2019 року (а.с. 37), звіт про власний капітал за півріччя 2019 року (а.с. 41).
Посадовими особами Офісу великих платників податків ДФС проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ДП «НАЕК «Енергоатом» у розрахунку частини чистого прибутку (доходу) (а.с. 87), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємства та їх об'єднаннями за І квартал 2019 року, за результатами якої складено акт від 06.06.2019 №1642/28-10-42-04/24584661 (а.с. 45-50).
У висновку акту перевірки зазначено про порушення позивачем ст. 111 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» та п. 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138 «Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями», у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 № 363, у результаті чого занижено основне зобов'язання зі сплати частини чистого прибутку (доходу) за І квартал 2019 року на загальну суму 353607903,00 грн.
04 липня 2019 року на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002464204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) (21010100) на 353607903,00 грн. (а.с. 51)
Позивачем подано скаргу від 17.07.2019 № 9643/15 на вказане податкове повідомлення-рішення (а.с. 53-60), яка була залишена без задоволення рішенням Державної податкової служби України від 16.09.2019 №1872/6/99-00-08-05-02 (а.с. 61-62).
Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідно до п.5 Порядку подання фінансової звітності (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 № 419) проміжна фінансова звітність (І квартал, перше півріччя, дев'ять місяців), крім консолідованої, подається підприємствами органам, зазначеним у п. 2 (крім органів Казначейства), не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом. Фінансова звітність позивача за І квартал 2019 була подана у встановлений термін - 24 квітня 2019 року, про що свідчить квитанція № 2 від 24.04.2019. Відповідно до рядка 4215 Звіту про власний капітал сума чистого прибутку, належна до бюджету відповідно до законодавства, становить 1 768 040 грн., що становить 75 %, як цей й було передбачено Порядком станом на 24.04.2019. Саме ця сума і була відображена у розрахунку частини чистого прибутку, який було подано відповідачу. 27.04.2019 після публікації в Урядовому кур'єрі від 27.04.2019 № 82, тобто через 3 дні після подання позивачем фінансової звітності, набрали чинності зміни до Порядку, внесені згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 № 363, якими було збільшено норматив відрахування спірного платежу до 90 %. Таким чином, позивачем було відповідно до вимог законодавства, правомірно розраховано частину чистого прибутку за І квартал 2019 року в розмірі 75 %, яка підлягає сплаті до бюджету, на підставі бухгалтерського обліку та МСФЗ.
За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки, відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
У відповідності до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити, відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до абз.1 п.75.1 ст.75 ПК України камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Пунктом 75.1.1 ст.75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).
Згідно з п.76.1 ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Пунктом 200.10 ст.200 ПК України передбачено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Відповідно до п.76.2 ст.76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Згідно з п.2.5.1. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 червня 2013 року №165, акт про результати камеральної перевірки складається у вигляді відповідного зразка, який наведено у додатку №2 і складається у разі встановлення помилок (порушень) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності.
Аналіз вищенаведених правових положень дозволяє дійти до висновків, що у даному випадку камеральна перевірка повинна бути проведена виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків; камеральна перевірка даних, заявлених у податковій звітності, повинна бути проведена протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання такої звітності.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було задекларовано розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємства та їх об'єднаннями за І квартал 2019 року на суму 1768039517 грн. (а.с. 87) та вказану декларацію подано до Офісу ВПП ДФС 06 травня 2019 року.
Відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відповідачем збільшено суму грошового зобов'язання позивача згідно з п.п. 54.3 ст. 54, 58.1 ст. 58 ПК України.
Пунктом 54.3 ст. 54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно з п.58.1 ст.58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:
невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;
завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;
заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.
Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138 (далі - Порядок № 138, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 Порядку № 138 визначено, що згідно з цим Порядком частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до Закону України «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів», державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, а також державних підприємств «Міжнародний державний центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія») до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства, у розмірі: 30 відсотків - державними підприємствами, що є суб'єктами природних монополій, та державними підприємствами, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень; 15 відсотків - іншими державними унітарними підприємствами.
Згідно з п. 2 цього Порядку, частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.
Відповідно до п. 3 цього Порядку частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.
Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.
Відповідно до пп.14.1.1-1 п.14.1 ст.14 ПК України адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.
Серед переліку функцій, які закріплені за контролюючими органами ст. 191 ПК України також відсутня функція, яка б визначала обов'язок відповідача здійснювати адміністрування частини чистого прибутку (доходу).
Враховуючи також визначення понять «грошове зобов'язання» та «податкове зобов'язання», встановлені пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14, ст. 36 ПК України, переліку податків і зборів, колегія суддів вважає, що частина чистого прибутку не є податковим платежем, у розумінні норм ПК України. Цей платіж, хоча і є обов'язковим, але не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків.
Таким чином, застосування до позивача положень п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 ПК України не відповідає змісту вищевказаних норм.
При цьому, покладення на контролюючі органи повноважень щодо обліку таких платежів не змінює правової природи такого платежу.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 826/19797/16, від 31 січня 2019 року у справі № 819/25/18, від 24 травня 2019 року у справі № 806/1420/16 та від 23 липня 2019 року № 2340/4069/18.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ст.2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» підлягає задоволенню.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Текст постанови складено 13 лютого 2020 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді В.О.Аліменко
А.Ю.Кучма