Справа № 620/3012/19
13 лютого 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Кобаля М.І., Костюк Л.О.
За участю секретаря: Гайворонського В.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року, суддя Лобан Д.В., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 08.08.2016 року включивши до розрахунку розміру пенсії нараховане грошове забезпечення та інші нарахування за період з жовтня 2014 року по лютий 2016 року, а саме: доплати за роботу в нічний час; доплати особам, які працюють у зоні відчуження, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, згідно довідки Головного управління Національної поліції в Київській області від 15.05.2019 року та довідки Відділу зони Чорнобильської АЕС Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 24.04.2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач має право на перерахунок пенсії, проте відповідач протиправно відмовив йому у такому перерахунку, з тих підстав, що виплати додаткових видів грошового забезпечення не є щомісячними та мають компенсаційний характер, тому не підлягають включенню до грошового забезпечення позивача, з якого останньому обчислюється пенсія.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позива звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , проходив службу в МВС України, в Національній поліції України, як пенсіонер перебувє на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з 08.08.2016 року отримує пенсію по 2 групі інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС відповідно до ст. 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"для обчислення розміру якої, було використано грошове забезпечення позивача: посадовий оклад - 2500 грн, оклад за військове звання - 1600 грн, процентна надбавка за вислугу років (35 %) - 1435 грн та додаткові види грошового забезпечення за 24 місяці: надбавка за виконання особливо важливих завдань - 425,59 грн, премія - 485,15 грн.
23.05.2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії відповідно до довідки від 15.05.2019 року № 345, виданої Головним управлінням Національної поліції в Київській області та довідки № 31 від 24.04.2019 року, виданої відділом зони Чорнобильської з урахуванням всіх видів грошового забезпечення, в тому числі доплату за роботу в зоні відчуження, доплату за роботу в нічний час, матеріальної допомоги на оздоровлення тощо, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Листом від 04.06.2019 року за вих. № 2198/02/П-12 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області було повідомлено позивачу про відмову в проведенні перерахунку пенсії, оскільки пенсія виплачується, згідно чинного законодавства, а виплати додаткових видів грошового забезпечення, що не є щомісячними, а також ті, що мають компенсаційний характер, не включаються до грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія (а.с. 15-17).
Вважаючи дії пенсійного органу щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії, протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія судді зазначає наступне.
Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
В силу частини 2 статті 9 вищевказаного Закону, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (ч 3 ст. 9 Закону № 2011-XII).
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в Національній поліції визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 вищевказаного Закону, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року №393 передбачено, що пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням таких його видів: відповідних окладів за посадою (для поліцейських, відряджених до органів державної влади, установ та організацій із залишенням на службі в Національній поліції, які отримували при цьому грошове забезпечення та звільнені із служби безпосередньо з посад у таких органах, установах та організаціях, - відповідних окладів, установлених за рівнозначними (аналогічними) посадами в Національній поліції), військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту - щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії, з урахуванням всіх видів грошового забезпечення, в тому числі, доплати за роботу в зоні відчуження, доплати за роботу в нічний час, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, тощо, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 04 червня 2019 року № 2198/02/П-12, відповідач відмовив позивачу у проведенні перерахунку пенсії, оскільки, пенсія виплачується згідно чинного законодавства, при цьому, законодавством України, що регулює спірне питання, не передбачено обчислення пенсії з розміру матеріальної допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, доплати за службу в нічний час та доплати, пов'язаної з виконанням службових обов'язків в зоні відчуження Чорнобильської АЕС (а.с. 15-17).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі 522/2738/17 зазначила наступне: «…Закон № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Тобто, при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним».
Таким чином, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для включення до грошового забезпечення, з якого здійснюється перерахунок пенсії, певних виплат та надбавок, є наявність в системного та щомісячного характеру.
Оскільки, виплата матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги вирішення соціально-побутових питань не мають щомісячного характеру, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно їх не враховано при проведенні перерахунку пенсії позивача.
Щодо неврахуванні відповідачем при перерахунку пенсії доплати за роботу у нічний час, колегія суддів зазначає, що така доплата не входить до встановленого ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» переліку складових грошового забезпечення, оскільки, її виплата здійснюється не щомісячно, має компенсаційний характер і пов'язана, як правило, з виконанням додаткових обов'язків. Тобто, ця виплата не є щомісячною і не має систематичного характеру, її розмір не є фіксованим, а тому, вона не є складовою грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 14 травня 2019 року у справі №639/2222/17.
Колегія суддів також вважає, що доплата особам, які працюють у зоні відчуження не є постійною і не має систематичного характеру, оскільки, її розмір залежить від кількості відпрацьованого часу та кількості днів перебування у зоні відчуження, а тому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області правомірно не включено таку доплату до грошового забезпечення при перерахунку пенсії.
Доводи апелянта про те, що вказані доплати та виплати підлягають включенню до грошового забезпечення, під час здійснення перерахунку пенсії, так як, з них був сплачений єдиний внесок, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.
Отже, сплата єдиного внеску не є безумовною підставою для включення вищезазначеної виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, оскільки, такі виплати мають мати, також, системний та щомісячний характер.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Судя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Кобаль М.І.
Костюк Л.О.