ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у забезпеченні позову
11 лютого 2020 року місто Київ № 640/2869/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши заяву сторони, що може отримати статус позивача у справі - ОСОБА_1 , про забезпечення позову
ОСОБА_1 (як особа, що може отримати статус позивача у справі) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з заявою про забезпечення позову шляхом:
- зобов'язання Міністерства оборони України та Установи « 28 управління начальника робіт» привести у відповідність до закону закінчення спорудження житла для військовослужбовців із залученням недержавних коштів, яке побудовано за адресою АДРЕСА_1, І черга будівництва (кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:63:389:0056) шляхом укладення законного та погодженого у встановленому порядку Договору про будівництво;
- заборони Міністерству оборони України вчиняти будь-які дії з продовження процедури ліквідації Установи « 28 управління начальника робіт» (код ЄДРПОУ 24967480), у тому числі, перереєстрації суб'єкта права державної власності щодо об'єкта державної власності - земельної ділянки, на який проведено будівництво - кадастровий номер 8000000000:63:389:0056, площею 12.2446 (га), зареєстровану в реєстрі Державних прав на нерухоме майно Головним управлінням Держгеокадастру у місті Києві 11.03.2016 за Установою « 28 управління начальника робіт» (поза межами Договірних відносин про спорудження/завершення спорудження житла за адресою АДРЕСА_1, І черга будівництва (кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:63:389:0056);
- зупинення рішення Міністерства оборони України «Про ліквідацію установи « 28 управління начальника робіт», до введення в експлуатацію житлових будинків за адресою АДРЕСА_1, І черга будівництва.
Заява надійшла до сектору судді 10.02.2020.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Як вбачається з тексту заяви про забезпечення позову, підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із відповідною заявою стали наступні обставини.
Між ОСОБА_1 (Довіритель) та Tовариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Житло-Капітал» (Управитель) було укладено Договір про участь у Фонді фінансування будівництва від 08.11.2016 №64-0811/2016-3, предметом якого була передача в управління грошових коштів Управителю з метою отримання Довірителем у власність інвестування в об'єкт нерухомості, а саме квартиру за номером 291 площею 39,08 кв.м. в третій секції житлового будинку №1 у складі Комплексу житлових будинків та об'єктів соціально-побутового призначення, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, І черга будівництва (кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:63:389:0056). На підтвердження виконання своїх зобов'язань у повному обсязі заявником отримано свідоцтво від 03.03.2017 №С64-0811/2016-3 року про участь у фонді фінансування будівництва виду А ЖК «Чарівне місто» та Договір №М64-0811/2016-3 від 03.03.2017 про відступлення майнових прав. Станом на 31.12.2019 термін введення об'єкта в експлуатацію прострочено на 365 календарних днів або 12 місяців.
Спорудження об'єкта будівництва здійснювалось на підставі Договору про будівництво житлового комплексу по АДРЕСА_1 від 05.01.2016, укладеного між Установою « 28 управління начальника робіт», що віднесено до сфери управління Міністерства оборони України та Tовариства з обмеженою відповідальністю «Фортабуд».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 у справі №910/3435/17 визнано недійсним Договір про будівництво житлового комплексу по АДРЕСА_1 від 05.01.2016 з моменту його укладення між Установою « 28 управління начальника робіт» та Tовариством з обмеженою відповідальністю «Фортабуд».
Міністерством оборони України прийнято наказ від 09.07.2019 №368 «Про ліквідацію установи « 28 управління начальника робіт».
Заявником вказано на те, що встановивши порушення порядку укладення Договору про будівництво між замовником будівництва - підвідомчою Міністерству оборони України Установою « 28 управління начальника робіт» та отримавши Рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 у справі №910/3435/17, яким визнано недійсним Договір про будівництво житлового комплексу по АДРЕСА_1, Міністерство оборони України з 2016 року не вживає жодних заходів, спрямованих на усунення у встановленому порядку порушення, які були підставою визнання правочину, вчиненим підвідомчою йому структурою, недійсним, зокрема, шляхом: забезпечення організації вчинення нового правочину; погодження правочину з відповідним державним органом, якщо це необхідно було для даного правочину, а таке погодження не було раніше здійснено тощо.
ОСОБА_1 наголошено на тому, що наказ Міністерства оборони України від 09.07.2019 №368 щодо ліквідації Замовника будівництва тягне за собою наслідки, що можуть порушити право вимоги заявника на об'єкт інвестування, може ускладнити, значно затягнути або взагалі зробити неможливим отримання заявником у власність об'єкта нерухомого майна, внаслідок відсутності організації Замовника та неможливості оформлення дозвільних документів в розумні строки.
Згідно з приписами статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заяву про забезпечення позову розглянуто без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
Відповідно, розгляд заяв про забезпечення позову здійснюється з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, суд повинен пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У випадку звернення сторони з вимогою про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою вимогою та надати відповідні докази, які б підтверджували факт існування реальної загрози його правам, свободам та інтересам.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача.
Заявником наголошено на тому, що відповідно до підпункту 104 пункту 4 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671, Міністерство оборони України мало та має всі повноваження на вирішення питань приведення у відповідність до приписів законодавства України договірних відносим між її підвідомчою структурою - Установою « 28 управління начальника робіт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фортабуд» з врахуванням фактів, встановлених рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/3435/17, ступеня будівельної готовності та розміру залучених у будівництво небюджетних коштів. З огляду на зазначене, заявником вказано на те, що необхідно зобов'язати Міністерство оборони України привести у відповідність до закону закінчення спорудження житла для військовослужбовців із залученням недержавних коштів, яке побудовано за адресою АДРЕСА_1, І черга будівництва (кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:63:389:0056) шляхом укладення законного Договору про будівництво його Замовником - Установою « 28 управління начальника робіт».
Слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відтак, встановлення обов'язку (зобов'язання) Міністерства оборони України та Установи « 28 управління начальника робіт» вчинити певні дії, про які просить заявник у своїй заяві, не передбачено приписами Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду даної заяви про забезпечення позову, яка діє з 08.02.2020 відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-IX).
Зокрема, як вбачається з заяви про забезпечення позову, заявник має намір звернутися до суду з позовною заявою щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень - наказ Міністерства оборони України від 09.07.2019 №368 «Про ліквідацію Установи « 28 управління начальника робіт». Таким чином, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.
Водночас, частиною третьою вказаної статті встановлено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Так, суд звертає увагу, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних, цивільних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
Як вбачається з заяви ОСОБА_1 , Установа « 28 управління начальника робіт» є організацією, що належить до сфери управління Міністерства оборони України та момент прийняття оскаржуваного наказу про ліквідацію Установи « 28 управління начальника робіт» така організація має існуючі договірні зобов'язання стосовно будівництва житла, де Установа « 28 управління начальника робіт» виступає в статусі саме замовника будівництва.
Слід зазначити, що наказ Міністерства оборони України від 09.07.2019 №368 «Про ліквідацію Установи « 28 управління начальника робіт» фактично спричиняє негативні наслідки саме в межах договірних відносин, які виникли між заявником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал».
Крім того, суд звертає увагу на те, що наказ від 09.07.2019 №368 «Про ліквідацію Установи « 28 управління начальника робіт» був предметом оскарження у справі №640/14848/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал» до Міністерства оборони України, треті особи - Установа « 28 управління начальника робіт», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортабуд». Разом з тим, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2020 закрито провадження у справі №640/14848 зважаючи на предметну юрисдикцію та характер спірних правовідносин в даній справі.
Також, суд звертає увагу, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2019 в адміністративній справі №640/14848/19, з метою забезпечення захисту прав заявника та громадян, які внесли кошти до Фонду фінансування будівництва виду А ЖК «Чарівне Місто», що споруджується по АДРЕСА_1 з метою придбання житла на вказаному об'єкті будівництва, було забезпечено позов шляхом зупинення дії наказу Міністерства оборони України від 09.07.2019 №368 «Про ліквідацію Установи « 28 управління начальника робіт» до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №640/14848/19. Проте постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.19 зазначену ухвалу було скасовано.
Враховуючи наведені вище обставини, а також те, що в межах спірних правовідносин Міністерство оборони України не здійснювало владних управлінських функцій по відношенню до заявника, із пояснень заявника вбачається наявність приватно - правового спору, що виник внаслідок прийняття оскаржуваного наказу, отже спір має ознаки приватноправових відносин та має розглядатися в порядку цивільного судочинства за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Враховуючи зазначене, виходячи із змісту поданої заяви та доводів наведених заявником на її обґрунтування, суд не вбачає підстав для її задоволення.
Керуючись статтями 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.