ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення
11 лютого 2020 року м. Київ № 640/6309/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Арсірія Р.О., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі
за позовомОСОБА_1
до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Службі зовнішньої розвідки України Служби зовнішньої розвідки України
про визнання дій протиправними і скасування індивідуального акта
прийняв до уваги таке:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Служби зовнішньої розвідки України, в якому просив:
1) визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт (рішення) Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Службі зовнішньої розвідки України про відмову у наданні йому статусу учасника бойових дій - антитерористичної операції, що оформлено Протоколом від 12.10.2018 року № 53;
2) зобов'язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Службі зовнішньої розвідки України вчинити певні дії - з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, - надати йому статус учасника бойових дій - антитерористичної операції з 29 квітня 2016 року;
3) зобов'язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Службі зовнішньої розвідки України вчинити певні дії - видати йому посвідчення учасника бойових дій та нагрудного знака встановленого законодавством зразка;
4) зобов'язати Службу зовнішньої розвідки України та Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Службі зовнішньої розвідки України принести йому офіційне вибачення за протиправний індивідуальний акт (рішення) Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Службі зовнішньої розвідки України та протиправну бездіяльність її посадових осіб під час розгляду питання про надання йому статусу учасника бойових дій - антитерористичної діяльності, текст якого розмістити (терміном на один місяць) на офіційному сайті Службі зовнішньої розвідки України http://www.szru.gov.ua/;
5) стягнути зі Служби зовнішньої розвідки України на його користь кошти в сумі 111 544,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправним індивідуальним актом (рішенням) Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Службі зовнішньої розвідки України, що оформлений Протоколом від 12.10.2018 року № 53.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано індивідуальний акт (рішення) Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Службі зовнішньої розвідки України про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій - антитерористичної операції, що оформлено Протоколом від 12.10.2018 року № 53;
Зобов'язано Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Службі зовнішньої розвідки України надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій - антитерористичної операції з 18.01.2018 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року апеляційну скаргу Служби зовнішньої розвідки України залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2019 року змінено в частині задоволення позовних вимог, викладено третій абзац її резолютивної частини в наступній редакції:
«Зобов'язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Службі зовнішньої розвідки України надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій - антитерористичної операції з 29 квітня 2016 року».
В решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2019 року залишено без змін.
Поміж тим, 01.10.2019 від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, в якій останній просив стягнути з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 27 000,00 грн.
Розглянувши подану заяву, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 6-7 ст. 134 КАС України).
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року в справі № 816/2096/17.
З матеріалів справи вбачається, що 26 березня 2019 року Позивач уклав з Адвокатським об'єднанням «Національна правова палата» Договір № 124 про надання правничої допомоги (т. 1 а.с. 137-140).
Підпунктом 5.1.1. п. 5.1. Розділу 5 даного Договору сторони узгодили, що за супровід справи в Окружному адміністративному суді міста Києва - без ПДВ 22500,00 грн., ПДВ 20% - 4500грн., всього з ПДВ - 27 000, 00 (двадцять сім тисяч) гривень. Виплата винагороди здійснюється шляхом 100% передоплати протягом одного банківського дня з дати отримання на руки рішення суду першої інстанції за умови, що Клієнтом буде прийнято рішення про подальше оскарження рішення суду першої інстанції.
08.06.2019 року Позивач на виконання п. 5.1.1, п. 5.1. Договору оплатив АО «Національна правова палата» 27000 гривень, що підтверджується банківською квитанцією від 08.06.2019 року № 11вс041645 (том 1 а.с. 141).
У той же час Позивач залишив поза своєю увагою, що матеріали справи, що розглядалася, не містять доказів на підтвердження кількості часу, витраченого на здійснення відповідних дій.
Умови договору, на підставі якого здійснено оплату за надані юридичні послуги, є неконкретизованими.
Звіт про обсяг фактично наданої правової допомоги до Договором № 124 про надання правничої допомоги від 26 березня 2019 року також не деталізовані, оскільки в графі «вид правової допомоги, дії, документи» містяться загальні терміни: юридичний аналіз рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2019 року № 640/6309/19, підготовка правової позиції для оскарження у апеляційному порядку, складання апеляційної скарги, складання відзиву на апеляційну скаргу Служби зовнішньої розвідки України, складання заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, участь адвоката в судових засіданнях, обговорення з клієнтом правової позиції в рамках підготовки до розгляду справи. (т.1 а.с. 220).
З огляду на викладене, суд, оцінюючи витрати, понесені Позивачем на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи договір № 124 від 26 березня 2019 року про надання правничої допомоги, квитанція про сплату 27000 грн., звіт про обсяг фактично наданої правової допомоги до Договором № 124 про надання правничої допомоги від 26 березня 2019 року не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Також, Позивачем не надано до суду першої інстанції жодного розрахунку витрат та доказів, які б свідчили про виконання адвокатом робіт, їх обсяг, витрачений адвокатом на це час, також не надано доказів щодо зібрання адвокатом необхідних доказів, не надано детального опису робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для їх зібрання.
Тому зазначені Позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 27000грн. на думку суду, належним чином не обґрунтовані.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною щодо подібного питання у постанові від 26 вересня 2018 року по справі № 753/15683/15.
При визначенні суми відшкодування вказаного виду судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 КАС України додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 241, 242, 243, 248, 252, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, колегія суддів, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 01.10.2019 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Згідно з частиною другою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Р.О. Арсірій