ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
10 лютого 2020 року м. Київ № 640/17175/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шевченко Н. М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), у якій просить:
- визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в м. Києві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 протиправною;
- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві призначити та виплачувати пенсію на пільгових умовах, зарахувавши до пільгового стажу за списком № 1 періоди з 01.09.1986 по 14.06.1991 та з 09.08.1991 по 30.04.1997.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відмова у призначенні пенсії за вислугу років неправомірна, оскільки ГУ ПФУ у м. Києві протиправно не враховано пільговий стаж за періоди роботи який підтверджується відповідними документами.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, у якому із позовними вимогами не погоджується, з огляду на те, що надані позивачем докази не підтверджують наявність пільгового стажу, натомість, рішення про відмову у призначенні пенсії винесено правомірно.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.
Із матеріалів справи убачається, що позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах від 12.10.2018.
Листом ГУ ПФУ в м. Києві від № 22211/03 від 04.02.2019 (лист від 04.02.2019) позивача повідомлено про те, що згідно поданих документів загальний страховий стаж позивача становить 32 роки, 3 місяці, 19 днів, з яких стаж на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці не визначений, оскільки не надано довідки про підтвердження пільгової роботи.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1- 2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у редакції діючій на час виникнення спірних правовідносин, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Аналогічні норми викладені у п. 1 ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, для вирішення даної справи необхідно встановити наявність або відсутність необхідної кількості стажу роботи (10 років) на роботах за списком № 1.
Приписами ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу, в пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Таким чином, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Наказом міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731 затверджено порядок застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (Порядок № 838).
Згідно з п. 3 Порядку № 838 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Аналізуючи зазначену вище норму, суд зазначає, що у разі наявності відповідної професії у Списку, що чинний на період роботи особи, до пільгового стажу зараховується увесь період роботи. У разі відсутності професії на час роботи особи у списку, за умови внесення такої професії у подальшому, виникає необхідність підтверджувати умови праці, зокрема, документами про атестацію робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Таким чином, наявність у трудовій книжці, як в основному документі, що підтверджує трудовий стаж, запису про відповідну роботу, яка міститься у списку, чинному на період такої роботи, є належним підтвердженням пільгового стажу та не потребує додаткових документів для його підтвердження.
За таких обставин, періоди роботи, ОСОБА_2 на посадах з примітками: «з повним робочим днем під землею», «з повним робочим днем в шахті» та на посадах начальника підземної дільниці, заступника начальника підземної дільниці підлягають зарахуванню до пільгового стажу за списком № 1 без необхідності додаткового підтвердження документами іншими, ніж трудова книжка.
Зважаючи на викладення, питання розміру трудового стажу при розбіжності відомостей повинно вирішуватись за документом, що має пріоритет при встановленні трудового стажу - трудовою книжкою.
Приписами ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Перший протокол), Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Рішенням ЄСПЛ у справі «Крістіан Мюллер проти Австрії» від 16.12.1974 надано позицію щодо застосування статті 1 Першого протоколу, згідно якої, обов'язок робити внесок у систему соціального забезпечення може, за певних обставин, надати право власності на певні активи, які використовуються для виплати пенсій.
Ураховуючи, що рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, як джерело права відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Суд вважає, що позивач не може бути позбавлений свого права на призначення пенсії через відсутність у ГУ ПФУ у м. Києві окремих документів, що не вимагаються Законами України та іншими нормативно-правовими актами, у зв'язку з чим, позовна вимога про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в частині відмови в призначенні пенсії за списком № 1 підлягає задоволенню.
Проте, стосовно позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах з 12.10.2018 (дата звернення за призначенням пенсії), суд враховує наступне.
У випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом та не передбачає множинного трактування, суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.
У разі, коли суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Важливо розуміти, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Під дискреційними повноваженнями суд розуміє сукупність прав та обов'язків, закріплених у встановленому законодавством порядку за органом виконавчої влади, які він застосовує на власний розсуд. Наділивши орган виконавчої влади дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу певну свободу розсуду при прийнятті рішення.
Таким чином, суд не наділений повноваженнями підміняти собою суб'єкт владних повноважень при прийнятті певного рішення та не може втручатись у дискреційні повноваження такого суб'єкта.
Втручання суду в повноваження суб'єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив передбачене рішення.
Оскільки прийняття рішення про призначення пенсії за вислугою років є дискреційним повноваженням та обов'язком органів Пенсійного фонду, та ураховуючи ту обставину, що відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача лише через неврахування пенсійного стажу за певний період, не розглядав наявність/відсутність інших підстав для призначення пенсії позивачу на пільгових умовах, суд позбавлений можливості встановити чи виконав позивач усі приписи законодавства для його прийняття та чи має позивач необхідний для призначення пенсії стаж.
За таких обставин вимога позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію за вислугою років з 12.10.2018 є втручанням у дискреційні повноваження пенсійного органу та не підлягає задоволенню.
У свою чергу, приписи ч. 2 ст. 5 КАС України передбачають, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, з огляду на що, суд вважає за необхідне для повного захисту прав позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву від 12.10.2018 та додані до неї документи ОСОБА_2 про призначення пенсії на пільгових умовах з урахуванням висновків суду у даній справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України визначають, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. (ч. 3 ст. 139 КАС України)
Отже, у даному випадку суд вважає, що судові витрати у частині задоволених позовних вимог підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в м. Києві.
Керуючись статтями 5, 77, 90, 139, 241- 246, 255, 263, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
2. Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в частині відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_2 протиправними.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 12.10.2018 та додані до неї документи про призначення пенсії на пільгових умовах з урахуванням висновків суду.
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
5. Стягнути судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_2 у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, будинок 16 код ЄДРПОУ: 42098368).
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293- 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя Н.М. Шевченко