ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
10 лютого 2020 року м. Київ № 640/22690/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (відповідач-1) Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (відповідач -2) Державної казначейської служби України (відповідач -3)
провизнання протиправними дій, скасування постанови, стягнення витрат на професійну правничу допомогу
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовною заявою до головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Компанець Руслана Вікторовича, Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві та Державної казначейської служби України, в якому просив суд:
- визнати незаконними виконавчі дії головного державного виконавця Компанець Руслана Вікторовича щодо винесення від імені Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві постанови від 05.02.2019 про відкриття виконавчого провадження №58172441 (винесену при примусовому виконанні постанови від 14.01.2019 по виконавчому провадженню №51119704);
- скасувати постанову від 05.02.2019 про відкриття виконавчого провадження №58172441 (винесену при примусовому виконанні постанови від 14.01.2019 по виконавчому провадженню №51119704);
- стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23 000 грн., шляхом списання коштів зі спеціально визначеного для цього рахунку «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна, стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній особі чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб».
В обґрунтування поданого позову позивач посилався на те, що на його адресу надійшла постанова головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Компанець Руслана Вікторовича від 05.02.2019 про відкриття виконавчого провадження №58172441 з примусового виконання постанови головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Домбровського Романа Анатолійовича від 14.01.2019 про стягнення виконавчого збору ВП №51119704. Позивач вважає, що у головного державного виконавця Компанець Р.В. були відсутні правові підстави для відкриття виконавчого провадження №58172441 та вчинення подальших процесуальних дій в рамках цього виконавчого провадження, оскільки ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15.03.2018 у справі №759/5821/13-ц зупинено стягнення на підставі виконавчого листа №2/759/3459 від 16.02.2015, виданого названим районним судом. Тобто, в судовому порядку було зупинення стягнення за виконавчим документом, з примусового виконання якого у свою чергу було відкрито виконавче провадження №51119704. Крім того, позивач зазначив, що ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26.02.2019 у справі №759/5821/13-ц визнано незаконними дії старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Домбровського Романа Анатолійовича стосовно винесення ним постанови від 23.08.2018 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження №51119704 за виконавчим листом №2/759/3459, виданого Святошинським районним судом м. Києва, та скасовану зазначену постанову. Крім того, позивач посилався на те, що у зв'язку із зверненням до суду з цим позовом він поніс витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 23 000 грн., відшкодування яких має відбуватися державою, шляхом безспірного списання коштів зі спеціального казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суді, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна, стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №640/22690/19 за вказаним позовом та дану справу призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку, визначеному ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Під час судового розгляду справу судом, з огляду на приписи ч.3 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України, неналежного відповідача - державного виконавця було замінено на належного - відповідний орган державної виконавчої служби, а саме, Святошинський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві та, на підставі ст.48 Кодексу адміністративного судочинства України до участі у справі співвідповідачем судом було залучено Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
У призначене судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, зазначених у позовній заяві.
11.01.2020 від державного виконавця Компанець Р.В. як представника відповідача- 1 через канцелярію суду надійшли письмові заперечення проти позову та копія матеріалів виконавчого провадження №53818276. Свої заперечення проти позову мотивовано тим, що 14.01.2019 головним державним виконавцем в рамках виконавчого провадження №51119704 винесено постанову про стягнення виконавчого збору, постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, а також постанову про повернення виконавчого документу стягувачу (на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»). З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 3, 13 і 27 Закону України «Про виконавче провадження», п. 6 розд. І, ст. 8 розд. ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, державним виконавцем Компанець Р.В. 05.02.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №58172441 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 14.01.2019 ВП №51119704.
Відповідач-3 (ДКС України) у призначені судові засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дати, час і місце судових засідань. Разом з тим, 03.01.2020 від останнього через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в тексті якого Казначейство зазначило про відсутність у позивача законних підстав для відшкодування шкоди відповідно до ст. 1173 і 1174 Цивільного кодексу України. Також представник відповідача зазначив, що Казначейство своїми діями (рішеннями чи бездіяльністю) не порушувало прав та інтересів позивача, у жодні правовідносини із позивачем не ступало.
10.02.2020 у судовому засіданні суд на підставі ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши усні пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з тексту наданої позивачем разом з позовною заявою копії ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 02.10.2019 у справі №759/5821/13-ц (провадження №4-с/759/87/19), що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень набрала законної сили з 02.10.2019, а також з інших матеріалів справи, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 27.05.2014 було звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014-2008-458 від 28.02.2008 в розмірі 1 004 373,80 грн.
На виконання вказаного рішення, стягувачу ПАТ «Універсал Банк» Святошинським районним судом м. Києва 16.02.2015 видано виконавчий лист №2/759/3459/13.
Старший державний виконавець ВДВС Святошинського РУЮ в м. Києві Гопкало О.Г., за вказаним виконавчим листом, відкрив виконавче провадження ВП №51119704 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/2008-458 від 28.02.2008 у розмірі 1 001 373,80 грн., про що 18.05.2016 виніс відповідну постанову.
В подальшому, ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15.03.2018 (що набрала законної сили) визнано дії старшого державного виконавця по опису та арешту майна - квартири АДРЕСА_1 по виконавчому провадженню протиправною та зупинено стягнення на підставі виконавчого листа № 2/759/3459 від 16.02.2015р. виданого Святошинським районним судом м. Києва.
14.01.2019 головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Домбровським Р.А. винесено постанову №ВП 51119704 про стягнення виконавчого збору з боржника - ОСОБА_1 у розмірі 95 342,73 грн.
При цьому, іншою постановою головного державного виконавця Домбровського Р.А. від 14.01.2019 № ВП 51119704 виконавчий документ на підставі заяви ПАТ «Універсал Банк» повернуто стягувачу. Виконавчий збір та витрати виконавчого провадження не було стягнуто.
05.02.2019 головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Компанець Р.В. відкрито виконавче провадження №58172441 по примусовому виконанні постанови № 51119704 виданої 14.01.2019 про стягнення виконавчого збору в розмірі 95 342,73 грн.
Не погоджуючись із правомірністю дій головного державного виконавця Компанець Р.В. щодо винесення вказаної постанови від 05.02.2019 про відкриття провадження ВП №58172441, ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до Святошинського районного суду м. Києва. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02.10.2019 №759/5821/13-ц (провадження №4-с/759/87/19) провадження у справі за цієї скаргою ОСОБА_1 було закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України (справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Пунктом 5 ч. 1 ст. 3 цього ж Закону визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Проаналізувавши зміст норм ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах (а саме: від 16.10.2019 у справі № 1940/1957/18, від 02.10.2019 у справі № 826/15531/17) дійшла висновку, що примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу. Отже, постанова про стягнення виконавчого збору є самостійним виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню.
Вимоги до виконавчих документів встановлені у ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, за змістом ч. 4 вказаної статті Закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
Крім того, у ч. 4 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець, приватний виконавець (далі - виконавець) не може виконувати рішення, якщо:
1) боржником або стягувачем є сам виконавець, близькі йому особи (особи, які разом проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки з виконавцем (у тому числі особи, які разом проживають, але не перебувають у шлюбі), а також незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням виконавця), пов'язані з ним особи.
2) боржником або стягувачем є особа, яка перебуває у трудових відносинах з таким виконавцем;
3) виконавець, близька йому особа або особа, яка перебуває з виконавцем у трудових відносинах, має реальний або потенційний конфлікт інтересів;
4) сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають на виконанні у приватного виконавця, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності такого приватного виконавця.
За змістом норм ч. 1, 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Одночасно положеннями п. 5 і 8 розд. ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802) встановлено наступне. У разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
При цьому, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
В силу ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Зі змісту наведених положень Інструкції, що не суперечать нормам Закону України «Про виконавче провадження», вбачається, що у випадку надходження до державного виконавця постанови іншого державного виконавця про стягнення виконавчого збору, як виконавчого документу, та за умови відсутності підстав для повернення виконавчого документа, державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, шляхом прийняття відповідної постанови.
В даному випадку, як свідчать наявні у справі матеріали справи, після отримання постанови головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Домбровського Р.А. про стягнення виконавчого збору від 14.01.2019 ВП №51119704, зі строком пред'явлення до виконання три місяці, головний державний виконавець Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Компанець Р.В. 05.02.2019 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №58172441 з примусового виконання цього виконавчого документу.
При цьому, ані в текстах заяв по суті (позовної заяви, відзиву на позов), ані під час розгляду даної справи в суді представники сторін не повідомили суду про наявність обставин, що свідчать про невідповідність постанови про стягнення виконавчого збору від 14.01.2019 ВП №51119704 вимогам, визначеним для виконавчого документу, наявність підстави для повернення цього виконавчого документу або про відсутність у головного державного виконавця Компанець Р.В. повноважень на виконання у примусовому порядку такого виконавчого документу.
Також суд враховує те, що на момент прийняття головним державним виконавцем Компанець Р.В. постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.02.2019 ВП №58172441, так і до сьогоднішнього дня постанови про стягнення виконавчого збору від 14.01.2019 ВП №51119704 була чинною.
Між тим, за змістом ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
З наведених норм права вбачається, що Закон України «Про виконавче провадження» установлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
У контексті з наведеним суд зазначає, що з тексту розміщеної в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 22.11.2019 №759/5821/13-ц (провадження №4-с/759/76/19) суд встановив, що у лютому 2019 року ОСОБА_1 звертався до вищеназваного районного суду зі скаргою на дії державного виконавця Домбровського Р.А. щодо винесення постанови від 14.01.2019 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій з боржника ОСОБА_1 по виконавчому провадженню №51119704 та про скасування такої постанови від 14.01.2019 ВП №51119704. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22.11.2019, що набрала законної сили з 05.12.2019, провадження у справі за вказаною скаргою ОСОБА_1 було закрито, оскільки розгляд такої скарги відноситься до юрисдикції адміністративних судів та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Також за даними автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» суд встановив, що 24.12.2019 до Окружного адміністративного суду міста Києва був поданий позов ОСОБА_1 з позовними вимогами до державного виконавця Домбровського Р.А. про скасування постанови від 14.01.2019 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП №51119704. Питання щодо відкриття провадження у справі за цим адміністративним позовом судом, наразі, на час розгляду даної адміністративної справи по суті, ще не вирішено.
Разом з тим, в ході судового розгляду даної справи суд з наявних у справі матеріалів не встановив, а представники сторін не довели суду те, що саме постанова про стягнення виконавчого збору від 14.01.2019 ВП №51119704 була оскаржена ОСОБА_1 в порядку адміністративного судочинства та/або скасована в судовому порядку.
Враховуючи вищенаведене у сукупності суд вважає, що доводи позивача про наявність порушень державним виконавцем Компанець Р.В. вимог закону при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.02.2019 ВП №58172441, не знайшли свого документального підтвердження. Як наслідок суд не вбачає підстав для визнання таких дій державного виконавця протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.02.2019 ВП №58172441.
У взаємозв'язку з наведеними висновками та виходячи зі змісту ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд також дійшов висновку про відсутність підстав для вирішення питання про відшкодування позивач витрат на професійну правничу допомогу як таких, що мають бути понесені у зв'язку з поданням цього позову до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241 - 246, 250, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей визначених ст. 272 цього Кодексу.
Суддя Т.О. Скочок