ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
10 лютого 2020 року м. Київ № 640/25341/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про забезпечення її позову до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання дій, бездіяльності незаконними, скасування постанов, зняття арешту з майна та коштів, зобов'язання відшкодувати шкоду, зобов'язання вчинити певні дії, визнання незаконним та скасування рішення, стягнення моральної шкоди,
установив:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) з позовом до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання дій, бездіяльності незаконними, скасування постанов, зняття арешту з майна та коштів, зобов'язання відшкодувати шкоду, зобов'язання вчинити певні дії, визнання незаконним та скасування рішення, стягнення моральної шкоди.
Позивачем до суду також подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення, зупинення виконавчих дій, повернення всіх пенсійних виплат заблокованих або вже стягнутих з 13 листопада 2019 року по картці № НОМЕР_1 та відновлення ОСОБА_1 пенсійних виплат на картці НОМЕР_1 Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", до прийняття рішення у справі №640/25341/19.
В обґрунтування заяви позивачем зазначено, що головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Нікітіною М.О. в межах виконавчого провадження №60543560 винесено постанови від 08 листопада 2019 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, в тому числі накладено арешт на картковий рахунок позивача, відкритий у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк" для отримання соціальних виплат, чим позбавлено позивача конституційного права на задоволення позачергових потреб, зокрема придбання продуктів харчування, одягу, ліків тощо. Заявник також зазначила, що до прийняття рішення у справі існує ймовірність виконання всіх виконавчих дій у вказаному виконавчому провадженні, у зв'язку із чим просила суд вжити заходи забезпечення позову.
З огляду на скрутне матеріальне становище та предмет спору, пов'язаний із захистом соціальних прав, ОСОБА_1 просила звільнити її від сплати судового збору за звернення до суду із заявою про забезпечення позову та задовольнити таку заяву.
Суд, розглянувши клопотання про звільнення від сплати судового збору, виходить з того, що статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Верховний Суд в постанові від 31 липня 2019 року (справа №821/1896/15-а) звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини, за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Разом з тим, Суд вважає, що встановлюючи таке регулювання, Договірні держави користуються певною свободою розсуду; застосовані обмеження не повинні обмежувати доступ, що залишається індивідууму таким чином або в такій мірі, що сутність права порушується; обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6, якщо воно не переслідує законної мети і якщо не існує розумного співвідношення пропорційності між використаними засобами та метою, яку потрібно досягти; національні суди надають звільнення від судових зборів тим заявникам, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію (Marina v. Latvia); такі особливості, як здатність заявника сплатити судові збори, та стадія розгляду справи, враховуються при оцінці того, чи був порушений доступ до суду (Paykar Yev Haghtanak Ltd v. Armenia); обмеження суто фінансового характеру, які абсолютно не пов'язані з перспективами успішності позову, повинні бути предметом особливо суворого розгляду з точки зору інтересів правосуддя (Podbielski and PPU Polpure v. Poland; Wesolek.).
При розгляді справ Європейський Суд з прав людини встановлює, чи був, з однієї сторони, дотриманий баланс між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи, та з іншої - правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді; для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію (справа "Шишков проти Росії" (Shishkov v. Russia). Крім того, на переконання Європейського Суду з прав людини, при оцінюванні розміру судового збору слід обов'язково враховувати питання фінансової спроможності заявника його сплатити, а також обставини конкретної справи та стадію провадження (справа "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland); підставою для рішення суду про звільнення від сплати судового збору може бути майновий (фінансовий) стан особи (справа "ФК Мретебі проти Грузії" (FC Mretebi v. Georgia).
Отже, питання перевірки реальної спроможності заявників-фізичних осіб сплатити судовий збір у спорах з суб'єктами владних повноважень набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/відстрочення сплати судового збору.
Так, позивачем до суду разом з клопотанням про звільнення від сплати судового збору подано довідку Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 26 листопада 2019 року №21995 щодо отримання ОСОБА_1 пенсії за віком із зазначенням розміру такої пенсії за попередній рік. Окрім того, заявником до суду подано відомості від 27 листопада 2019 року з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків з першого по третій квартал 2019 року щодо розміру виплаченої позивачу державної соціальної матеріальної допомоги.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Водночас, Законом України "Про судовий збір" передбачені умови, коли враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Зокрема, якщо:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Враховуючи заявлений предмет позову, а також те, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, пенсійного віку, картковий рахунок ОСОБА_1 , призначений для отримання пенсійних виплат заблоковано (накладено арешт за постановою державного виконавця), суд, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, дійшов висновку про наявність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору при зверненні до суду зі заявою про забезпечення позову.
Відповідно до вимог частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи може вжити визначені цією статтею заходи забезпечення адміністративного позову.
Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачем за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
- очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відповідно до частини другої статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Разом з тим, позивачем в даній заяві про забезпечення позову не наведено мотивів, які б давали підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову
На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154, 248, 256 КАС України,
ухвалив:
Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за звернення до суду з заявою про забезпечення позову, - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання до суду даної заяви про забезпечення позову.
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення її позову до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання дій, бездіяльності незаконними, скасування постанов, зняття арешту з майна та коштів, зобов'язання відшкодувати шкоду, зобов'язання вчинити певні дії, визнання незаконним та скасування рішення, стягнення моральної шкоди, - відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 КАС України.
Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя О.М. Чудак