13 лютого 2020 року справа № 580/3988/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 14.01.2020 просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.09.2019 по 20.12.2019 включно
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.09.2019 по 20.12.2019 включно в сумі 57 976 грн 60 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що станом на день виключення позивача зі списків особового складу військової частини, йому не була виплачена грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2019 роки. На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.12.2019 у справі № 580/3083/19 про зобов'язання нарахувати та виплатити таку компенсацію позивачу 21.12.2019 здійснено виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки як учаснику бойових дій. Відтак, посилаючись на положення ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України, позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.09.2019 по 20.12.2019 включно в сумі 57 976 грн 60 коп.
Ухвалою суду від 18.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі за даним позовом без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Заперечуючи проти позову, 20.01.2020 відповідачем надано до суду відзив, в якому вказує про безпідставність позовних вимог, оскільки положення ст. 117 Кодексу законів про працю України не розповсюджуються на правовідносини, які виникли у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.
Розгляд справи по суті відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі та проведено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.
Судом встановлено та визнається сторонами справи, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06.12.2019 у справі № 580/3083/19 позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 16 вересня 2019 року; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 16 вересня 2019 року.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.12.2019 у справі № 580/3083/19 набрало законної сили 09.01.2020.
21.12.2019 на картковий рахунок позивача відповідачем перераховані грошові кошти у сумі 20 817 грн 94 коп. з призначенням платежу - заробітна плата,
Вважаючи, що відповідачем допущено затримку фактичного розрахунку при звільненні позивача у зв'язку з несвоєчасною виплатою грошової компенсацією за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2019 роки, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд зауважує, що за змістом позову позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки фактичного розрахунку - затримки за період з 16.09.2019 по 20.12.2019 включно виплати компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2019 роки, яка на думку позивача складає 57 976 грн 60 коп.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 не містять норми щодо порядку та відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби. Тому для вирішення спору суд враховує правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 18.12.2018 (справа №820/4619/16), яка відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає врахуванню судами нижчих інстанцій.
Так, Верховний Суд у вказаній постанові вказав, що за загальним правилом норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст.116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Частиною 1 ст.117 Кодексу законів про працю України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.
Частиною другою статті 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
За такого правового врегулювання, передбаченого частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України, обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України.
При цьому стаття 117 Кодексу законів про працю України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.
Така позиція суду узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини, яка підлягає застосуванню згідно з частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зокрема, рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Меньшакова проти України" від 08.04.2010 передбачено, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень статей 116, 117 Кодексу законів про працю України більше не застосовуються, а зобов'язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов'язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.
За таких обставин суд вважає, що за наявності спірних правовідносин, які стосуються розміру належних звільненому працівникові сум, доводи позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розумінні частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України є безпідставними.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 804/1782/16, від 27.06.2018 у справі № 810/1543/17, яка, в силу положень частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, має враховуватись судом під час прийняття рішення.
Таким чином на підставі викладеного вище, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні. Судовий збір належить компенсувати за рахунок коштів, передбачених бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 2 ,6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - відмовити повністю.
Судовий збір компенсувати за рахунок коштів, передбачених бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.О. Кульчицький