13 лютого 2020 року справа № 580/60/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про стягнення коштів,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 8248 грн. 68 коп.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 08.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що її звільнено із займаної посади у зв'язку з реорганізацією на підставі наказу ГУ ДФС у Черкаській області від 05.09.2049 №343-о, однак остаточний розрахунок із позивачем проведено лише 30.09.2019, тобто із затримкою на 18 робочих днів, тому позивач посилаючись на положення ст. ст. 116, 117 КЗпП України просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 8248 грн. 68 коп.
Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що позивача дійсно звільнено з ГУ ДФС у Черкаській області у порядку переведення до ГУ ДПС у Черкаській області, тобто перебування позивача на державній службі фактично не припинилось. Однак наголошено, що для виплати компенсації за невикористану відпустку працівникам, які звільнились згідно наказу ГУ ДФС у Черкаській області від 05.09.2049 №343-о (104 особи), необхідно була сума в розмірі 3476987 грн., які не були передбачені затвердженим кошторисом видатків на оплату праці за 2019 рік у ГУ ДФС у Черкаській області, тому їх виплата відбулась відразі після надходження таких коштів на відповідних рахунок відповідача. На підставі вищевикладеного, відповідач вважає, що позо задоволенню не підлягає.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» від 19.06.2019 №537 постановлено реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2, зокрема: ГУ ДФС у Черкаській області приєднати ГУ ДПС у Черкаській області.
Наказом Головного управління ДФС у Черкаській області від 05.09.2049 №343-о (п. 33) звільнено 05 вересня 2019 року в порядку переведення до Головного управління ДПС у Черкаській області Павленко М.В . з посади головного державного ревізора-інспектора відділу супроводження судових спорів за позовами платників податків до органів ДФС юридичного управління.
Згідно п. 33.1 наказу ГУ ДФС у Черкаській області від 05.09.2049 №343-о управління фінансового, бухгалтерського обліку та звітності наказано виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані: щорічну основну оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів за період роботи з 10.10.2016 по 09.10.2017, щорічну основну оплачувану відпустку тривалістю 16 календарних днів за період роботи з 10.10.2017 по 09.10.2018; перерахувати грошову компенсацію за невикористані: 27 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 10.10.2018 по 05.09.2019 на рахунок Головного управління ДПС у Черкаській області та провести розрахунки згідно з чинним законодавством.
Із матеріалів справи судом встановлено, що остаточний розрахунок при звільненні ОСОБА_1 проведено 30.09.2019, що підтверджується копією виписки по картковому рахунку позивача від 28.10.2019, виданою ПАТ АБ «Укргазбанк».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано, що ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Згідно приписів ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Закріплені у статтях 116-117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статті 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто, за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 22 червня 2018 року (справа №810/1092/17), від 04 квітня 2018 року (справа № 524/1714/16-а), від 25 квітня 2019 року (справа №524/3937/15-а), від 11 червня 2019 року (справа №524/8023/16-а), від 06 серпня 2019 року (справа №826/9793/18), від 30 жовтня 2019 року (справа №806/2473/18).
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Процедура нарахування середнього заробітку працівника визначається за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).
Згідно з абз. 3 п. 2 Порядку №100 збереження заробітної плати «у всіх інших випадках», до яких відноситься вимушений прогул, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 3 Порядку №100 встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками - почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Відповідно до пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
За правилами пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Відповідно до довідки про нарахування та виплату заробітної плати від 18.12.2019 №221, заробітна плата ОСОБА_1 за два останні місяці перед звільненням становить 16955 грн. 65 коп. (10884 грн. 42 коп. за липень 2019 року та 6071 грн. 23 коп. за серпень 2019 року). Кількість відпрацьованих позивачем робочих днів у липні та серпні 2019 становить 37.
Відтак, для обчислення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні необхідно застосовувати показник 458 грн. 26 коп. за один робочий день (16955 грн. 65 коп./ 37 днів).
Оскільки період за час затримки розрахунку при звільненні становить 18 робочих днів, зокрема, з 05.09.2019 по 30.09.2019, відтак сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 становить 8248 грн. 68 коп. (458 грн. 26 коп. х 18 днів затримки розрахунку при звільненні).
Таким чином, суд дійшов висновку стягнути з Головного управління ДФС у Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 8248 (вісім тисяч двісті сорок вісім) грн. 68 коп.
Посилання відповідача як на підставу для відмови в позові на те, що перебування позивача на державній службі фактично не припинилось, оскільки його звільнено у зв'язку з переведенням до ГУ ДПС у Черкаській області - не приймається судом до уваги, оскільки згідно п. 33.1 наказу ГУ ДФС у Черкаській області від 05.09.2049 №343-о управління фінансового, бухгалтерського обліку та звітності наказано виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані: щорічну основну оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів за період роботи з 10.10.2016 по 09.10.2017, щорічну основну оплачувану відпустку тривалістю 16 календарних днів за період роботи з 10.10.2017 по 09.10.2018; перерахувати грошову компенсацію за невикористані: 27 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 10.10.2018 по 05.09.2019 на рахунок Головного управління ДПС у Черкаській області та провести розрахунки згідно з чинним законодавством.
Щодо вимоги позивача стягнути на його користь з відповідача понесені витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 4000 грн., то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 4000 грн. позивачем до позову надано: договір про надання правової допомоги від 11.12.2019 №132-12; акт виконаних робіт від 12.02.2020 №132-12/01; рахунок на оплату від 12.02.2020 №132-12/014; банківську квитанцію від 12.02.2020 №0.0.1612782677.1 на суму 4000 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.
За вказаних обставин суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача, є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до повного задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Головного управління ДФС у Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 8248 (вісім тисяч двісті сорок вісім) грн. 68 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя В.А. Гайдаш