12 лютого 2020 року справа № 580/3779/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення часників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - Головне управління, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 23-4092/14-19-СГ від 30.09.2019 про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2, га (кадастровий номер 7124981000:01:006:0583) для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області затвердити проект землеустрою щодо відведення та надання у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 7124981000:01:006:0583) для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області.
В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що приймаючи оскаржуваний наказ про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність позивачеві земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області, відповідач діяв не на підставах визначених законом, а відтак і рішення відповідача у формі наказу № 23-4092/14-і 9-СГ від 30.09.2019 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Позивач наголосив, що оскільки ним повністю дотримано всі вимоги ст. 118 Земельного кодексу України при зверненні до відповідача з відповідною заявою та необхідним пакетом документів, подальшою розробкою та погодженням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та проведенням обов'язкової державної землевпорядної експертизи, то повним захистом порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача прийняти наказ про затвердження проекту землеустрою та надати у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0 га (кадастровий номер 7124981000:01:006:0583) для ведення особистого селянського господарства и адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачеві строк, протягом якого можуть бути усунуті недоліки вказані у дані ухвалі.
10 грудня 2019 року представник позивача подав до суду клопотання з додатками на усунення недоліків, вказаних в ухвалі судді Черкаського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
03 січня 2020 року від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів по справі.
08 січня 2020 року до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що на виконання постанови Верховного Суду від 03.07.2019 у адміністративній справі № 823/1103/16 Головним управлінням було повторно переглянуто заяву ОСОБА_1 та прийнято рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність земельної ділянки площею 2,0000 га (кадастровий номер 71249881000:01:006:0583) для ведення особистого селянського господарства з підстав, що згідно відомостей Державного земельного кадастру дана земельна ділянка перебуває у приватній власності.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 02.09.2016 у адміністративній справі № 823/1103/16 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про відмову ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області площею 2,0 га кадастровий номер 7124981000:01:006:0583 у власність для ведення особистого селянського господарства, яка викладена в листі за № 6214/6-16 від 25.07.2016р.;
- зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.07.2016р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області площею 2,0 га кадастровий номер 7124981000:01:006:0583 у власність для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду та прийняти відповідне рішення у відповідності до вимог законодавства.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року у адміністративній справі № 823/1103/16 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2016 року скасовано та ухвалено у справі нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 03 липня 2019 року у адміністративній справі № 823/1103/16 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02.09.2016 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 у справі № 823/1103/16 скасовано та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області у вирішенні заяви ОСОБА_1 від 07.07.2016 вх. № 12587/0/5-16-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району;
- зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 вх. №12587/0/5-16-СГ від 07.07.2016 та вирішити питання про затвердження або про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області площею 2,0 га кадастровий номер 7124981000:01:006:0583 для ведення особистого селянського господарства;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Наказом № 23-4092/14-19-СГ від 30.09.2019 на виконання постанови Верховного Суду від 03.07.2019 по справі № 823/1103/16, враховуючи службову записку юридичного управління № 812/3-19-0.6 від 19.09.2019, Головне управління відмовило у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0000 га (кадастровий номер 71249870000:01:006:0583) для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Білозірської сільської Черкаського району Черкаської області, у зв'язку з тим, що розпорядження даною земельною ділянкою не відноситься до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, оскільки відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру бажана до виділення земельна ділянка перебуває в приватній власності.
Даний наказ Головного управління позивач вважає протиправним та таким, що підлягає до скасування, а тому за захистом своїх прав, свобод та інтересів звернувся до суду.
Під час вирішення спору по суті, суд зазначає, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом частинами 2, 3 статті 22 Конституції України конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які б призводили до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 64 Конституції України вказано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, окрім випадків, передбачених самою Конституцією.
Згідно зі ст. 121 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" вирішено утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення, а також установлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються (абзац третій пункту 1, пункт 5 постанови).
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, згідно з пп. 31 п. 4 якого Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) наділена повноваженнями розпоряджатись землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.
Згідно із пунктів 7, 9 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442, Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи. Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінрегіону і Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.
Аналіз наведених норм свідчить, що відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.
Так, повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.
Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Частинами 8 та 9 вказаної статті визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Як свідчать матеріали справи, оспорюваним наказом № 23-4092/14-19-СГ від 30.09.2019 Головне управління відмовило у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0000 га (кадастровий номер 71249870000:01:006:0583) для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Білозірської сільської Черкаського району Черкаської області, у зв'язку з тим, що розпорядження даною земельною ділянкою не відноситься до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, оскільки відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру бажана до виділення земельна ділянка перебуває в приватній власності.
Разом з тим, Головне управління не надало жодного доказу того, що на момент прийняття оскаржувано рішення земельна ділянка, яку бажає отримати позивач у власність для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Білозірської сільської Черкаського району Черкаської області площею 2,0000 га перебувала у приватній власності, а тому наказ № 23-4092/14-19-СГ від 30.09.2019 про відмову у затвердженні документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність є протиправним та має бути скасований.
Суд також наголошує, що відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124981000:01:006:0583 помилково не була передана Білозірській сільській об'єднаній територіальні громаді, а тому для усунення даного порушення та виконання розпорядження Кабінету Міністрів України наказом Головного управління № 23-5507/14-19-СГ від 28.11.2019 передано Білозірській сільській раді у комунальну власність земельну ділянку площею 2,000 га, що також підтверджується актом приймання-передачі земельних ділянко сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 28.11.2019.
Разом з тим, суд зауважує, що як наказ № 23-5507/14-19-СГ про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність, так і акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, були прийняті та підписані Головним управлінням 28.11.2019, тобто після оскаржуваного наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 23-4092/14-19-СГ від 30.09.2019 про відмову у затвердженні документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність.
Також суд зауважує, що у матеріалах справи відсутні докази переходу права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7124981000:01:006:0583 до Білозірської сільської ради, а згідно відомостей з публічної кадастрової карти України станом на час прийняття судового рішення (https://map.land.gov.ua/kadastrova-karta) у графі тип власності вказаної земельної ділянки зазначено - "не визначено".
Посилання відповідача та ту обставину, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та підсудний відповідному суду в порядку цивільного судочинства відповідно до статті 19 ЦПК України, суд не бере до уваги, оскільки питання підсудності вирішувалося суддею під час відкриття провадження у справі.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає, що розгляд питання щодо затвердження розробленого на замовлення позивача проекту землеустрою відноситься до компетенції відповідача.
На підставі абзацу 2 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки наказ Головного управління № 23-4092/14-19-СГ від 30.09.2019 є протиправним, то суд дійшов висновку, що для належного способу захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (вхідний ГУ Держгеокадастру від 07.07.2016 № 12587/0/5-16-СГ) з доданими документами та відповідно до вимог статті 118 ЗК України прийняти рішення за наслідками розгляду заяви позивача, в якому мають бути чітко зазначені визначені законом підстави та чітко визначений результат розгляду заяви позивача.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що належить задовольнити частково.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ухвали судді Черкаського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 23-4092/14-19-СГ від 30.09.2019 про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2, га (кадастровий номер 7124981000:01:006:0583) для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 вх. № 12587/0/5-16-СГ від 07.07.2016 та вирішити питання про затвердження або про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області площею 2,0 га, кадастровий номер 7124981000:01:006:0583, для ведення особистого селянського господарства з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
2) відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, код ЄДРПОУ 39765890).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 12.02.2020.
Суддя В.О. Гаврилюк